Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
13 жовтня 2023 року Справа №200/2710/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду у період з 24.02.2022 по 19.10.2022 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 зупинено провадження у справі № 200/2710/23 до набрання законної сили рішення Верховного Суду по справі №260/3564/22.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 поновлено провадження у справі №200/2710/23.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач у своїх позовних вимогах просить, зокрема зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
В ухвалі суду по справі №200/2710/23 від 19.06.2023 було зазначено наступне, разом із позовною заявою, позивачем на адресу суду була подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з проханням вважати причину пропуску процесуального строку поважною та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу в розмірі 30 000 грн. з 24.02.2022 по 20.01.2023 року.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду по справі №260/3564/22 від 06.04.2023 року, в яких стосовно строку звернення зазначено наступне - перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Наведене дає Суду підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку, звернувшись до суду 22 вересня 2022 року.
Таким чином, враховуючи вищезазначене суд дійшов до висновку, що в частині звернення з даним адміністративним позовом, позивачем був дотриманий строк звернення у період з 24.02.2022 по 19.10.2022 року.
Стосовно строку звернення позивача щодо періоду з 20.10.2022 по 20.01.2023 року, суд зазначає наступне, на даний час постанова Верховного Суду від 06.04.2023 року по справі №260/3564/22 ще не набрала законної сили відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.05.2023 року, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року в адміністративній зразковій справі № 260/3564/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, за участю третьої особи - Служби судової охорони, про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином суд дійшов до висновку, що стосовно строку звернення позивача за нарахуванням та виплатою додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. у період з 20.10.2022 по 20.01.2023 року буде зазначено додатково в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2710/23 після набрання законної сили рішення Верховного Суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 та висновків які будуть зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду по цій справі.
Як встановлено судом, рішення Верховного Суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 набрало законної сили 21.09.2023 відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду, якою апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області залишено без задоволення. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року залишено без змін.
Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду 14.06.2023, у якому просить суд в частині позовних вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 20.10.2022 по 20.01.2023 та як похідна вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно з 20.10.2022 по 20.01.2023 із пропущеним строком звернення до адміністративного суду.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами 14 та 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби судової охорони, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява в цій частині буде вважатись неподаною і буде залишена без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.О. Голошивець