ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
13 жовтня 2023 р.Справа №160/14221/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову , яка подана після подання позовної заяви, -
УСТАНОВИВ:
23.06.2023 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 55 в частині, яка стосується ОСОБА_1 ;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 негайно звільнити мене ОСОБА_1 з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 27.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 04.09.2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення суду у справі № 160/72/23.
Позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 04.09.2023 року про зупинення провадження у справі; ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою позивача на ухвалу суду від 04.09.2023 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі № 160/72/23 апеляційну скаргу Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 року в адміністративній справі № 160/72/23 - залишити без змін.
Згідно довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року, яка складена Начальником управління з організаційного забезпечення суду адміністративна справа № 160/14221/23 направлена до Третього апеляційного адміністративного суду та станом на 12.10.2023 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не надходила.
12.10.2023 року позивача через систему Електронний суд подав у справі № 160/14221/23 заяву про забезпечення позову, у якій просить з метою збереження життя та здоров'я позивача забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: у зв'язку з не проведенням позивачу військово-лікарської комісії під час призову позивача на військову службу (відсутністю даних про стан здоров'я позивача), скасуванням наказу про призов позивача на військову службу, заборонити посадовим особам Збройних Сил України переводити, залучати, відряджати, виділяти тощо ОСОБА_1 до інших військових частин, підрозділів тощо, без згоди позивача до моменту набрання законної сили рішенням у адміністративній справі № 160/14221/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що періодично військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 залучаються до виконання бойових завдань у складі зведеної механізованої роти та приймають активну участь в бойових діях на сході України. Позивач наголошує на тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Хустського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації № 7 від 02.03.2022 року в частині, яка стосується ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що на момент надходження заяви позивача від 12.10.2023 року про забезпечення позову провадження у справі № 160/14221/23 є зупиненим, а справа № 160/14221/23 знаходиться у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи скорочені строки розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову, передбачені ст. 154 КАС України, приймаючи до уваги те, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі, відпали, то суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 160/14221/23 для розгляду заяви позивача про забезпечення позову, оскільки без поновлення провадження у справі суд не в праві вчиняти жодні процесуальні дії.
Відповідно до частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю..
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Так, положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В даному ж випадку, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, щодо можливих в майбутньому порушень прав та інтересів позивача що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.
Окрім того, згідно вимог п.2 ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено лише шляхом заборони саме відповідачу вчиняти певні дії, а позивач у заяві про забезпечення позову від 12.10.2023 року просить заборонити всім посадовим особам Збройних Сил України, які є не відповідачами у справі № 160/14221/23, вчиняти певні дії відносно позивача.
Позивачем також не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору та неможливості в подальшому виконання рішення суду.
Таким чином, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити провадження у справі № 160/14221/23.
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 12.10.2023 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала в частині поновлення провадження у справі оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали в частині поновлення провадження у справі може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.В. Златін