ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
09 жовтня 2023 року Справа № 160/25608/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
04.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові пенсійного органу, оформлену листом від 25.08.2023 №41080-32386/Л-01/8-0400/23, перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2016р. з урахуванням основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 73 відсотків від його грошового забезпечення, після проведеного на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016р. із зменшенням цього відсоткового рівня до 70 відсотків;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 73 відсотків від його грошового забезпечення згідно довідки ліквідаційної комісії УМВС у Дніпропетровській області від 16.03.2018р. №83/28149 з урахуванням надбавок, підвищень, індексації з та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, починаючи з 01 січня 2016 року до 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові пенсійного органу, оформлені листами від 29.05.2023р. №24541-18686/Л-01/8-0400/23 та від 25.08.2023р. №41080-32386/Л-01/8-0400/23, перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням загального розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з:
01.12.2019р. - після її перерахунку на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. у справі №160/24494/21 із зменшенням основного розміру пенсії до 70 % рівня грошового забезпечення;
01 травня 2022р. - з урахуванням поновлення щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713;
01 березня 2023р. - з урахуванням сум індексації пенсії відповідно до коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням загального розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення згідно довідки, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 18.08.2021 року за № 33/24/С-4780, та надбавок, підвищень, індексації, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, та з урахуванням виплачених сум, в тому числі:
з 01.12.2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року у справі №160/24494/21;
з 01.05.2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» здійснити нарахування та виплачувати Позивачу щомісячну доплату в сумі 2 000,00 грн. до пенсії за вислугу років, з урахуванням проведених виплат;
з 01.03.2023 року відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту їх верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку:
індексація за 2022 рік - грошове забезпечення - 14 842,46 грн; (основний розмір пенсії 73 %) від грошового забезпечення -10 835,00 грн); 10 835,00 х 0,140 = 1 516,90 грн; Разом підсумок пенсії (10 835,00 + 1 516,90) -12 351,90 грн;
індексація за 2023 рік: 12 351,90 х 0,197 = 2 433,32 грн. Разом підсумок пенсії (12 351,90 + 2 433,32) = 14 785,22 грн.;
у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь - яких обмежень, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 року зазначена справа розподілена судді Туровій О.М.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Як слідує з позовної заяви, позивач звернувся до суду із вимогами:
1) щодо оскарження дій відповідача стосовно зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років з 73% до 70 % при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016р., на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103;
2) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01.12.2019р. після її перерахунку на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. у справі № 160/24494/21 із зменшенням основного розміру пенсії до 70 % рівня грошового забезпечення;
3) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 травня 2022р. з урахуванням поновлення щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713;
4) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 березня 2023р. з урахуванням сум індексації пенсії відповідно до коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168.
Водночас, з вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 04.10.2023р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, позаяк, зважаючи на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві, який її отримує щомісячно, отже, про оскаржувані дії відповідача стосовно зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років з 73% до 70 % при здійсненні у березні 2018 року перерахунку його пенсії з 01.01.2016р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися вже з березня 2018 року та кожного наступного місяця в подальшому; про оскаржувані дії відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію позивача із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01.12.2019р. після здійснення такого перерахунку у березні 2022 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. у справі № 160/24494/21, із зменшенням основного розміру пенсії до 70 % рівня грошового забезпечення, ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися вже з березня 2022 року, від коли вищеозначене рішення суду набрало законної сили та було виконане відповідачем, та кожного наступного місяця в подальшому; про оскаржувані дії відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити позивачеві пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 травня 2022р., з урахуванням поновлення щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00грн згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися вже з травня 2022 року та кожного наступного місяця в подальшому; про оскаржувані дії відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити позивачеві пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 березня 2023р., з урахуванням сум індексації пенсії відповідно до коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися вже з березня 2023 року та кожного наступного місяця в подальшому, бо всі вищевказані дії відповідача безпосередньо впливають на розмір пенсійної виплати позивача, внаслідок чого змінюється і її загальний розмір.
Таким чином, звернувшись з позовними вимогами щодо оскарження вищевказаних дій відповідача лише 04.10.2023р., позивач здійснив це зі значним пропуском строку звернення до суду.
При цьому, отримання позивачем листів-відповідей відповідача від 29.05.2023р. №24541-18686/Л-01/8-0400/23 та від 25.08.2023 №41080-32386/Л-01/8-0400/23 у відповідь на його заяви з питань пенсійного забезпечення, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023р. у справі №380/14933/22.
Отже, звернувшись до суду з позовом 04.10.2023р., позивач значно пропустив строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України.
Водночас позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у визначений КАС України строк.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведеній нормі кореспондують приписи ч.6 ст.161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
У даному випадку позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, а матеріали позовної заяви не містять доказів неможливості звернення позивача із цими позовними вимогами до суду у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
У даному випадку позивачем не надано разом із позовною заявою зави про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а також не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, або докази дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що у даному випадку судовий збір за подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем сплачено не в повному обсязі.
Водночас сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні.
Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання до адміністративного суду позову з вимогою немайнового характеру фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 1073,60 грн. (2684грні х 0,4).
При цьому, абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З поданої позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 заявлено чотири вимоги немайнового характеру, а саме:
1) щодо оскарження дій відповідача стосовно зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років з 73% до 70 % при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016р., на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103;
2) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01.12.2019р. після її перерахунку на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022р. у справі № 160/24494/21 із зменшенням основного розміру пенсії до 70 % рівня грошового забезпечення;
3) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 травня 2022р. з урахуванням поновлення щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713;
4) щодо оскарження дій відповідача стосовно відмови перерахувати та виплатити пенсію із розрахунку 73 відсотка від його грошового забезпечення з 01 березня 2023р. з урахуванням сум індексації пенсії відповідно до коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, визначеного Постановою Кабінету Міністрів «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168.
Зважаючи на приписи пп.1 п.3 ч.2 ст.4 та абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за звернення до суду з вищевказаною позовною заявою з чотирма вимогами немайнового характеру має бути сплачений у розмірі 4294,40грн. (1073,60грн. х 4).
Водночас до позовної заяви позивачем додано документ про сплату судового збору за звернення до суду лише з двома вимогами немайнового характеру, а саме: квитанцію від 22.09.2023р. на суму 2147,20грн.
За таких обставин, позивачеві слід надати документ про доплату судового збору за подання до суду позовної заяви з чотирма вимогами немайнового характеру у розмірі 2147,20грн (4294,40грн. - 2147,20грн.).
Судовий збір має бути сплачено у розмірі 2147,20грн за наступними банківськими реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на наведене, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин;
- оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2147,20грн.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Турова