ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
15 листопада 2007 р.
Справа № 19/197
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.
При секретарі Матейко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ТзОВ "Станіславська торгова компанія" вул.Івасюка,62, м.Івано-Франківськ,76005
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Княгинин плюс" вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76000
про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.03.
Представники:
Від позивача: Кендиш В.Ф.-представник, (довіреність № б/н від 20.03.07. )
Від відповідача:Гуцуляк Г.І. -представник (довіреність №б/н від 20.07.07.)
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.
Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулося в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин плюс" про визнання недійсним договору суборенди від 30.01.03.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просить визнати недійсним договір суборенди від 30.01.03., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Княгинин плюс" .
Представник відповідача в судовому засіданні проти висунутих позовних вимог заперечує, та вважає їх необгрунтованими і безпідставними.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з"ясувавши її фактичні обставини, об"єктивно оцінивши докази, судом встановлено:
Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" затвердженого протоколом загальних зборів засновників ТзОВ "Станіславська торгова компанія" №1 від 19.06.04. та зареєстрованого 25.06.04. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, ТзОВ "Станіславська торгова компанія" є правонаступником ТзОВ "Прикарпатська фінансова корпорація".
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова корпорація" та товариством з обмеженою відповідальністю "Княгинин плюс" 30.01.03. укладено договір суборенди приміщень по вул. Польова, 2 в м.Івано-Франківську.
Предметом даного договору є передача орендарем в тимчасове володіння та користування суборендарем адміністративного приміщення; приміщення прохідної (магазину "Золота тайстра"); складського приміщення; приміщення магазину "Овочі"; приміщення альтанки і гаражне приміщення.
Відповідно до Розділу 4 договору суборенди, майно, що орендується, вважається переданим суборендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.
Термін суборенди складає один рік з моменту підписання договору. В судовому засіданні з"ясовано, що на момент розгляду справи у суді договір від 30.01.03. припинив свою дію і доказів його пролонгації сторонами не подано.
Позивач вважає, що форма договору не відповідає встановленим законом нормам, а саме: ст.639 ЦК України, яка встановлює форму договору. Крім того, зазначає, що при укладенні даного договору не врахована ст.209 ЦК України, в якій зазначено, що правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Як вбачається з матеріалів справи договір укладено 30.01.03., тобто під час чинності Цивільного кодексу УРСР.
Приписами ст. 48 ЦК УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Обов"язковість нотаріальної форми визначено правилами ст.47 ЦК УРСР, з якої випливає, що нотаріальне посвідчення угод обов"язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Згідно ст.257 ЦК УРСР договір найму майна повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
Вивчивши спірний договір суборенди від 30.01.03. , судом встановлено, що він укладений у письмовій формі та містить всі істотні умови: предмет договору, термін оренди, порядок передачі майна в оренду, орендну плату та порядок розрахунків, відповідальність сторін. Домовленості про нотаріальне посвідчення даного договору сторонами не досягнуто.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із матеріалів справи та пояснень представника позивача неможливо зробити висновку про підставність позовних вимог, оскільки цивільним законодавством, яке діяло на момент укладення договору суборенди не передбачено обов"язкове нотаріальне посвідчення даного виду договорів та сторонами не обумовлено цього у договорі.
Отже, суд вважає позов необгрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 47,48,257 ЦК УРСР, ст.33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Максимів Тетяна Володимирівна
рішення підписане 20.11.07
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Матейко Ірина Вікторівна