73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"22" вересня 2010 р.
14 год.58 хв.Справа № 2-а-3132/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1, представників відповідачів: Мкртчян Л.С., Насєки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4, м. Херсон,
до Державної податкової адміністрації в Херсонській області, Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання перевірки незаконною, скасування акту перевірки та рішення про застосування штрафної санкції,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною перевірки, скасування акту перевірки № 332/21/22/23/НОМЕР_1 від 19.04.2010 та рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.04.10 № 0008052307 про застосування штрафних санкцій в сумі 84386 грн. Рішення було прийнято за висновками планової перевірки з питання додержання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон про РРО), при проведенні якої було встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО. Позивач зазначає, що його не повідомили про початок проведення за 10 днів, як того вимагає п.4 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та п. 4 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Перевірка почалась та проводилась самовільно, без присутності приватного підприємця або присутності його представника - уповноваженої особи, чим порушено п. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Приватний підприємець є платником єдиного податку, не веде обліку товарних запасів за місцем реалізації, оскільки відсутній нормативно-правовий акт, який би регулював порядок обліку товарних запасів фізичними особами - платниками єдиного податку. Відсутність в книзі обліку доходів та витрат позивача записів в графі 3 "витрати на виробництво продукції" позивач пояснює тим, що в цей період ніяких витрат на виробництво товарів не було, товари придбавались раніш квітня 2010 року. Крім того, звертає увагу суду на те, що в порушення ст. 16 Закону про РРО, яка забороняє проведення планових перевірок частіше одного разу за наслідками звітного року, податковою службою проводилась попередня перевірка 01.04.10. Позивач здійснює облік дорогоцінного металу в спеціальній книзі відповідно до Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, облік перевіряється органами Міністерства фінансів, а не податковими органами.
Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.
Відповідач - Державна податкова інспекція у місті Херсоні заперечує проти позову, вважає рішення таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства, штрафні санкції застосовані за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР). Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.
Представник ДПА у Херсонській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що перевірка приватного підприємця ОСОБА_4 була проведена працівниками ДПА у Херсонській області з дотриманням вимог чинного законодавства, акт перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірними, просить відмовити в задоволенні позову в зв'язку з його необгрунтованістю. Суду надано заперечення в письмовому вигляді.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_5, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, з 01 січня 2010 року застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку (вид діяльності - роздрібна торгівля ювелірними виробами, посередницькі послуги, здача в оренду нежитлових приміщень).
19.04.2010 працівниками Державної податкової адміністрації у Херсонській області ОСОБА_5 та Аркаєвим К. на підставі направлення на перевірку № 356/237 від 22.04.10 та плану перевірок, затвердженого наказом ДПА у Херсонській області № 92 від 24.03.10, була проведена планова перевірка приватного підприємця ОСОБА_4 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складено акт № 332/21/22/23/НОМЕР_1 від 19.04.2010. Податковими ревізорами-інспекторами встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, не забезпечення ведення обліку товарів в графі 3 форми № 10 "витрати на виробництво продукції". До акту додано перелік ювелірних виробів на загальну суму 42193 грн., запис про облік яких відсутній в книзі обліку доходів та витрат, за висновками перевіряючих ці товари реалізовані без відображення цих товарів у відповідній графі книги, тобто, є не облікованими. Перевірка здійснена в присутності бухгалтера ОСОБА_7, яка відмовилась від підписання акту перевірки.
Примірник акту був надісланий приватному підприємцю рекомендованим листом та отриманий 26.04.10.
На підставі акту перевірки від 19.04.2010 відповідно до ст.21 Закону про РРО, 28.04.2010 ДПІ у м. Херсоні винесене рішення про застосування штрафних санкцій № 0008052307 на суму 84386 грн, рішення отримано 04.06.2010.
Закон про РРО не регламентує детальний порядок проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, зазначаючи, що планові або позапланові перевірки здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Так, Закон про РРО не вимагає надсилання суб'єкту господарювання повідомлення про майбутню перевірку за 10 днів. Приписи Закону "Про державну податкову службу в Україні" щодо необхідності такого повідомлення не застосовуються в даному випадку, оскільки така вимога пред'являється тільки до планових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, а не перевірок дотримання розрахункової дисципліни. У відповідності до сьомої частини статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" така перевірка вважається позаплановою. У відповідності до положень статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. В даному випадку, направлення на перевірку було надано представнику позивача ОСОБА_7, про що свідчить її підпис. Доказів пред'явлення ОСОБА_7 наказу керівника податкового органу суду не надано. Але суд приймає до уваги, що ОСОБА_7, як представник позивача, сприйняла дану перевірку як таку, що здійснюється на законних підставах, не перешкоджала проведенню перевірки та складанню акту перевірки, надавши книгу обліку доходів та витрат, тому така перевірка вважається легітимною і відсутність доказів пред'явлення наказу керівника податкового органу не може бути беззаперечним доказом незаконності даної перевірки. Обов'язкову присутність приватного підприємця при перевірці не вимагається чинним законодавством, якщо його немає, достатньо присутності матеріально-відповідальної особи або особи, яка здійснювала розрахункові операції на об'єктів торгівлі. Магазин працював, відбувалась реалізація ювелірних виробів, тому перевіряти дотримання вимог Закону про РРО на такому об'єкті не забороняється і у відсутності приватного підприємця. Працівники приватного підприємця не мають права порушувати чинне законодавство у відсутності приватного підприємця.
Посилання позивача на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суд не приймає до уваги, оскільки згідно зі ст. 2 дія цього закону поширюється на відносини пов'язані у сфері господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не розповсюджується на відносини, які виникають при здійсненні контролю за дотриманням суб'єктом господарювання законодавства у сфері реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. В Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства. Але, контролюючим органом є органи ДПС, статус яких її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Отже, порядок здійснення органами ДПС своїх функцій, в тому числі щодо контролю за дотриманням закону про РРО, визначається, насамперед, Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Відносини в процесі проведення перевірки РРО не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законами України "Про РРО", "Про державну податкову службу в Україні". Всі інші законодавчі акти застосовуються в частині, яка не суперечить вказаним законам.
Пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон про РРО) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Приписами статті 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 Закону № 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Отже, для суб'єкта малого підприємництва, яким є позивач, встановлені особливості ведення обліку товарів. Відповідно до пункту 6 статті 9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 (зі змінами та доповненнями) визначено, що форму книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлює ДПА України.
Відповідно до п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвержденого наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід". Спрощений облік, насамперед, пов'язаний з тим, що платник єдиного податку сплачує податок за ставкою, яка встановлена від виду діяльності, а не від доходу приватного підприємця-платника єдиного податку.
За твердженням податкової служби, приватний підприємець не відобразив в Книзі обліку доходів та витрат записів витрати на придбання ювелірних виробів, які зазначені в додатку до акту перевірки, що є порушенням порядку ведення обліку. Позивач надав суду Книгу обліку доходів та витрат приватного підприємця № 6 серія МО № 490927, з якої вбачається, що вона розпочата 01.04.10. Також позивачем надано накладні на придбання товарів, які зазначені в додатку до акту перевірки, представник позивача повідомив суд про те, що ювелірні вироби за накладними були придбані в листопаді-грудні 2008 року, тому ніяким чином вони не могли бути зазначені в Книзі обліку доходів та витрат, яка перевірена податківцями. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Доводи позивача підтверджуються накладними № 13393 від 19.11.08 та № 395 від 18.12.08. Наявність накладних податкові інспектори не заперечують.
Попередню Книгу обліку доходів та витрат та накладні перевіряючі посадові особи не досліджували і не просили її надати. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5, який пояснив в судовому засіданні, що попередню Книгу обліку посадовим особам не надали. Пунктом 6 ст. 3 Закону про РРО встановлений обов'язок забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, в акті перевірки не вказано про відсутність на місці проведення розрахунків попередньої книги обліку доходів та витрат, хоч посадові особи повинні були зазначити в акті перевірки про таке порушення.
Таким чином, відсутність записів про витрати приватного підприємця за квітень 2010 року в Книзі обліку доходів та витрат не може бути доказом порушення порядку ведення обліку товарів позивача, якщо цих витрат не було і податкова служба не довела наявності таких витрат. Фактично податкові ревізори-інспектори зауважують приватному підприємцю які записи необхідно вносити в Книгу, не мотивуючи такі вимоги посиланням на приписи закону. Адже записи про витрати на придбання товарів повинні ґрунтуватись на первинних документах про придбання товарів. Якщо в перевіряємому періоді приватний підприємець не придбавав товарів або не мав інших витрат, то записів в Книзі він не повинен був здійснювати.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що роздрібна торгівля ювелірними виробами контролюється іншими державними органами. Законом України від 18.11.1997 № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" ( ст. 16) відносить до функцій Міністерства фінансів України здійснення державного контролю за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Правилами роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, які затверджені постановою КМУ від 25.03.99 № 460, (п. 16) передбачено, що приймання ювелірних виробів проводиться суб'єктом господарської діяльності тільки за наявністю супровідних документів, передбачених чинним законодавством, товарно-транспортних накладних (рахунків-фактур, прибутково-видаткових накладних), документів, що підтверджують належну якість виробів.
Крім того, відповідачі не пояснили суду наявність законних підстав проведення перевірки дотримання порядку проведення розрахункових операцій двічі на місяць, оскільки 01.04.10 також проводилась перевірка дотримання РРО, що підтверджується записом в журналі перевірок. Стаття 16 Закону про РРО передбачає, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.04.10 № 0008052307 про застосування штрафних санкцій в сумі 84386 грн. Суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною перевірки та скасування акту перевірки № 332/21/22/23/НОМЕР_1 від 19.04.2010. Акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішенням), яке підлягає оскарженню в адміністративному порядку. Акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, акт фіксує дії посадових осіб податкової служби при проведенні перевірки. Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Задовольнити позов частково. Визнати неправомірним рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.04.10 № 0008052307 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафних санкцій в сумі 84386 грн.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною перевірки та скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 19.04.2010 № 332/21/22/23/НОМЕР_1.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 вересня 2010 р..
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 2.11.8