Справа № 129/2176/23
Провадження по справі № 3/129/1157/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 року м. Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду у Вінницькій області Дєдов С.М., розглянувши матеріали, які надійшли із Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , головного бухгалтера ТОВ «ПК «Зоря Поділля», відповідно до матеріалів протоколу протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася, -
в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -
Установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 167/34-00-07-01 від 28.06.2023 р. ОСОБА_1 , будучи на посаді головного бухгалтера ТОВ «ПК «Зоря Поділля», порушила вимоги п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме завищила суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по рядку 21 Декларації на загальну суму 75 508 грн., чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 167/34-00-07-01 від 28.06.2023 р. час вчинення правопорушення вказано 17.05.2023 року №243/34-00-07-01/34009446, а місцем вчиення правопорушення вказано АДРЕСА_2 .
12.10.2023 р. захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Сірук О.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що як вбачається із протоколу № 167/34-00-07-01 від 28.06.2023 року (далі - протокол) посадовою особою ДПС ОСОБА_2 (далі - посадова особа ДПС) встановлено, що ОСОБА_1 вчинила порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку: порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку із чим, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду по рядку 21 Декларації на загальну суму 75 508 грн.
Вказаний протокол складено за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки згідно акту від 17.05.2023 № 243/34-00-07-01/34009446 (далі - Акт перевірки) також зазначений акт вказано в протоколі як порушення, яке скоєно 17.05.2023. Проте, об'єктом документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені згідно Акту перевірки, - було питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за лютий 2023 року (далі - Декларація) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та подальших уточнюючих розрахунків.
Відтак, вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 1631 КУпАП, з огляду на таке.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч.1 ст.163-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення є: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Отже, з диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП вбачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України.
Таким чином, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед іншого вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз вказаних вище норм, вказує на те, що діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 ЄКПЛ.
Уповноваженою особою ДПС, яка склала поданий на розгляд суду протокол, формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме: не конкретизована його фабула відповідно до диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, не викладені встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи вбачається, що в направленому до суду протоколі про адміністративне правопорушення не визначено фактичні дату та час вчинення адміністративного правопорушення, натомість у відповідній графі протоколу вказано дату складання Акту перевірки та зазначено його номер.
Відтак посадовою особою ДПС не забезпечено виконання вимог ст. 278 КУпАП в частині зазначення необхідних відомостей та обставин у протоколі про адміністративне правопорушення, що має суттєве значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до п.1) ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вказане вище, та, беручи до уваги те, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням коригувати обвинувачення, а також збирати докази винуватості чи невинуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - вважаю, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому просив закрити провадження по справі № 129/2176/23 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП України, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням письмових пояснень захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - захисника Сірука О.В., досліджених доказів та вимог закону визнаю за необхідне справу закрити з таких міркувань.
Відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП настає, зокрема, лише за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Об'єктивна сторона правопорушення є: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Диспозиція ч.1 ст.163-1 КУпАП вбачає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України.
Таким чином, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед іншого вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз вказаних вище норм, вказує на те, що діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Відповідно до положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 ЄКПЛ.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи зі змісту закону провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Уповноваженою особою ДПС, яка склала поданий на розгляд суду протокол, формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме: не конкретизована його фабула відповідно до диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, не викладені встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи вбачається, що в направленому до суду протоколі про адміністративне правопорушення не визначено фактичні дату та час вчинення адміністративного правопорушення, а натомість у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення № 167/34-00-07-01 від 28.06.2023 р. час вчинення правопорушення вказано 17.05.2023 року №243/34-00-07-01/34009446, тобто вказано дату складання Акту перевірки та зазначено його номер, а не зазначено фактичні дату та час вчинення адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі обставини і формолювання обвинувачення, складу адміністративного правопорушення, яке поставлено за вину особі, яка притується до адміністративної відповідальності, зокрема й відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, як того вимагає ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з викладеним вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Постановив:
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП на підставі п.1) ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: