ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
13 жовтня 2023 року Справа № 915/1586/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.
розглянувши заяву №б/н без дати (вх.№13468/23) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС ТРЕЙДІНГ», 51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пр.Аношкіна, буд.61, електронна пошта: barristerholovkojr@gmail.com
до відповідача: Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради, 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби Народів, 23, оф.94, електронна пошта: yuuns _vpo@ukr.net
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фізична особа-підприємець Сухачов Олександр Валерійович, АДРЕСА_1 , електронна пошта: director@pravo.
про: - визнання недійним протокольного рішення;
- визнання недійним договору про закупівлю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС ТРЕЙДІНГ» звернулось до Господарського суду Миколаївської з позовною заявою №б/н від 11.10.2023 (вх.№13466/23 від 11.10.2023) до Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради в якій просить суд:
- визнати недійсним протокольне рішення №73 уповноваженої особи з питань проведення публічних закупівель Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради щодо учасника ФОП Сухачова О.В.;
- визнати недійсним договір про закупівлю №189/23 від 10.10.2023.
В обґрунтування позову зазначає, що 30 серпня 2023 Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради оголосило закупівлю UA-2023-08-30-000117-a на закупівлю «Намет надувний», (код ДК 021:2015 39520000-3 Готові текстильні вироби). Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАС ТРЕЙДІНГ» вирішило прийняти участь у вищезазначеній закупівлі шляхом подання своєї пропозиції. Протокольним рішенням № 68 уповноваженої особи з питань проведення публічних закупівель Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради учасник ТОВ «ДІАС ТРЕЙДІНГ» тендерна пропозиція позивача була відхилена. Протокольним рішенням № 73 уповноваженої особи з питань проведення публічних закупівель Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради учасник ФОП Сухачова О.В. був визнаний переможцем закупівлі. Вказує, що 10 жовтня 2023р., відповідач опублікував договір про закупівлю № 189/23 від 10.10.2023р. Проте позивач не може погодитись з таким рішенням, оскільки ФОП Сухачов О.В. не виконав умову тендерної документації щодо надання документів для переможця.
Разом з позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову №б/н без дати (вх..№13468/23 від 11.10.2023) в якій просить суд:
- заборонити Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору про закупівлю №189/23 від 10.10.2023 укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради та ФОП Сухачовим, зокрема, заборонити: поставляти передавати товар покупцю, передавати товар будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, вчиняти відносно товару правочини та інші договори, отримувати, передбачені чинним законодавством України дозволи (ліцензії, свідоцтва) та інші документи, необхідні для поставки товару виставляти покупцю рахунок-фактуру на товар, оформлювати паспорт-сертифікат якості на товар, оформлювати транспортні документи на товар.
- заборонити ФОП Сухачову вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору
про закупівлю №189/23 від 10.10.2023 укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради та ФОП Сухачовим, зокрема, заборонити: поставляти передавати товар покупцю, передавати товар будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, вчиняти відносно товару правочини та інші договори, отримувати, передбачені чинним законодавством України дозволи (ліцензії, свідоцтва) та інші документи, необхідні для поставки товару виставляти покупцю рахунок-фактуру на товар, оформлювати паспорт-сертифікат якості на товар, оформлювати транспортні документи на товар.
В обґрунтування заяви зазначає, що виконання Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради договору про закупівлю № 189/23 від 10.10.2023 призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача. Вказує, що в разі задоволення позовних вимог, відповідач може провести повторну процедуру закупівлі, що надасть можливість Позивачу повторно прийняти в такій процедурі участь. Зазначає, що позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
12 жовтня 2023 року ФОП Сухачов О.В. через систему «Електронний суд» та засобами елекронного зв'язку надав до суду клопотання (вх.№13494/23 від 12.10.2023 та вх.№13491/23 від 12.10.2023) в яких просить суд відмовити позивачу у забезпеченні позову з підстав викладених у клопотанні.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Враховуючи, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
Так, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним протокольного рішення №73 уповноваженої особи з питань проведення публічних закупівель Управління з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради щодо учасника ФОП Сухачова О.В. та про визнання недійсним договору про закупівлю №189/23 від 10.10.2023.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборонити Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради та ФОП Сухачову вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору про закупівлю №189/23 від 10.10.2023 укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та взаємодії з правоохоронними органами Южноукраїнської міської ради та ФОП Сухачовим, зокрема, заборонити: поставляти передавати товар покупцю, передавати товар будь-яким іншим фізичним або юридичним особам, вчиняти відносно товару правочини та інші договори, отримувати, передбачені чинним законодавством України дозволи (ліцензії, свідоцтва) та інші документи, необхідні для поставки товару виставляти покупцю рахунок-фактуру на товар, оформлювати паспорт-сертифікат якості на товар, оформлювати транспортні документи на товар.
Суд, зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та ФОП Сухачову проводити (здійснювати) будь-які дії за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів ст.137 ГПК України.
Також, суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею Цивільного Кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У відповідності до ч.ч.1,3 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Натомість, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу та ФОП Сухачову вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування їх господарської діяльності, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв'язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.
Тобто, у разі забезпечення позову у цій справі, суд забороняючи відповідачу та третій особі виконувати умови спірного договору, фактично поставив би під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукав сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову недійсним не визнавався.
Суд зазначає, що такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу та ФОП Сухачову вчиняти певні дії на виконання договору №189/23 від 10.10.2023 є по суті безпосереднім втручанням в господарську діяльність юридичних осіб, адже фактично відбувається обмеження їх діяльності у процесуально не передбачений спосіб, свідчить про неспівмірність заходу забезпечення позову та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2018 у справі №914/1475/17, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21.
Обов'язок з доведення в суді вимог щодо застосування заходів забезпечення позову покладається на заявника.
Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову. Заборона відповідачу та третій особі виконувати умови договору фактично поставить під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та буде спонукати сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який станом на даний час недійсним не визнавався.
Отже, у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у контексті заявлених позовних вимог не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведено.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
Керуючись ст.ст.136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви №б/н від 11.10.2023 (вх.№13466/23 від 11.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАС ТРЕЙДІНГ» про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 13.10.2023.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.
Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук