ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
11.10.2023Справа № 910/7934/23
За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочку виконання рішення у справі № 910/7934/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
2. Кабінет Міністрів України,
3. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична
компанія "Укренерго"
про стягнення 4 484 153,89 грн.,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Савко Р.Ю. за ордером від 19.05.2023 року серії АІ № 1397001;
від відповідача: Франюк А.В. за довіреністю від 19.09.2023 року № 153-Д;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" (далі - позивач) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", про стягнення 4 484 153,89 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь позивача 3 931 212,83 грн. основного боргу, 71 940,19 грн. 3 % річних, 258 655,75 грн. інфляційних втрат, а також 63 927,13 грн. витрат по сплаті судового збору. Водночас провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 222 345,12 грн. закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
20.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 20.09.2022 року про відстрочення виконання вищенаведеного судового рішення терміном на 1 рік з моменту ухвалення цього рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2023 заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 20.09.2023 року про відстрочення виконання рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2023 року.
У судовому засіданні 11.10.2023 року представник відповідача підтримав вимоги, викладені у заяві від 20.09.2023 року про відстрочку виконання рішення суду, та наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у цьому судовому засіданні проти задоволення вищенаведеної заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" заперечив, зважаючи на її необґрунтованість.
Треті особи про дату, час і місце розгляду заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 11.10.2023 року не забезпечили.
Розглянувши подану Державним підприємством "Гарантований покупець" заяву про відстрочення виконання рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилався на те, що спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором покладені Законом України "Про ринок електричної енергії" та постановою НКРЕКП від 26.04.2022 року № 641 на Державне підприємство "Гарантований покупець" та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Покладення на третю особу-3 зазначених спеціальних обов'язків, змістом яких є саме забезпечення оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом породжує обов'язок останньої оплатити відпущену електричну енергію виробниками за "зеленим" тарифом шляхом здійснення повної оплати вказаної послуги Гарантованому покупцю. Тобто, у даному випадку має місце грошове зобов'язання, в якому є кілька боржників. У свою чергу, невиконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначених законом та згаданим нормативним актом НКРЕКП спеціальних обов'язків, що передбачені й умовами укладеного між сторонами договору, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків з такими виробниками Державним підприємством "Гарантований покупець". Отже, матеріали не містять доказів недотримання Гарантованим покупцем порядку (способу) виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором щодо спірного періоду.
Враховуючи наведене, заявник вказував, що обсяг виконання зобов'язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться законом в залежність від виконання зазначених спеціальних обов'язків Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", тоді як у відповідача відсутня вина у невиконанні власних зобов'язань перед позивачем.
Також заявник вказував, що в умовах повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації примусове виконання рішення суду в даній справі може призвести до негативних наслідків для фінансового стану Державного підприємства "Гарантований покупець", що призведе до порушення механізму оплати вартості електричної енергії її виробникам за "зеленим" тарифом та механізму забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що у поданій заяві від 20.09.2023 року відповідач просив суд відстрочити виконання рішення в даній справі на один рік з моменту його ухвалення, проте жодним чином не обґрунтував запропонований термін відстрочення та не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.
Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У той же час доказів на підтвердження обґрунтованості доводів заяви від 20.09.2023 року, а також доказів реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання, Державним підприємством "Гарантований покупець" подано не було.
При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час проголошення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відсутність відповідного фінансування, не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки. Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов'язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі. Крім того, надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення в цій справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 20.09.2023 року про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року в справі № 910/7934/23 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2023 року.
Суддя В.С. Ломака