ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023Справа № 910/5248/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"
до 1) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
2) ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )
3) Ф. Хофманн-ля Рош АГ (F. Hoffmann-la Roche AG)
про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача: Чернобай О.В.
від відповідача 1: Запорожець Л.Г.
від відповідача 2: Сопільняк В.Ю., Сопільняк О.В.
від відповідача 3: Сопільняк В.Ю., Сопільняк О.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Благодійна організація "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та Ф. Хофманн-ля Рош АГ (F. Hoffmann-la Roche AG) про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що формула винаходу "Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації" за патентом України № НОМЕР_1 містить ознаки (кількісні показники елементів, найменування операцій, найменування елементів), яких не було в поданій заявці, що в силу п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" є підставою для визнання прав на цей винахід недійсними в судовому порядку. З огляду на викладене, позивач просить суд:
- визнати недійсними повністю права на винахід "Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації", який охороняється патентом України № НОМЕР_1;
- зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", яка виконує функції НОІВ внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відповідні відомості стосовно визнання недійсними прав на винахід "Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації", який охороняється патентом України № НОМЕР_1 і здійснити публікацію про це в його офіційному Бюлетені.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (відповідач 2) та Ф. Хофманн-ля Рош АГ (відповідач 3) є нерезидентами, інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованих представництв у справі немає, а тому про розгляд даної справи ОСОБА_1 та Ф. Хофманн-ля Рош АГ належить повідомляти в порядку, передбаченому чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з позовної заяви, адреса місцезнаходження відповідача 2 наступна: 5-1, Укіа 5-чоме, Кіта-ку, Токіо 115-8543, Японія (5-1, Ukima 5-chome, Kita-ku, Tokyo, 115-8543, Japan); адреса місцезнаходження відповідача 3: Грензачерштрассе 124, СіЕйч-4070, Базель, Швейцарія (Grenzacherstrasse 124, CH-4070, Basel, Switzerland).
Порядок вручення судових та позасудових документів на території Японії та Швейцарської Конфедерації регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Згідно зі статтею 3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.
До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача 2 та відповідача 3 про час і місце розгляду даної справи, враховуючи норми ст. 3 Конвенції, відправлення судових документів здійснюється шляхом направлення Центральному Органу запитуваної Держави (Ministry of Foreign Affairs (2-2-1 Kasumigaseki Chiyoda-ku, Tokyo) та Federal Office of Justice (FOJ) (Bundesrain 20, 3003 BERN, Switzerland) відповідно) прохання згідно з формуляром.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.07.2023; зобов'язати позивача надати суду у строк до 20.04.2023 нотаріально засвідчений переклад на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/5248/23 (3 примірники) для направлення відповідачу 2 у порядку, встановленому Конвенцією; зобов'язати позивача надати суду у строк до 20.04.2023 нотаріально засвідчений переклад на німецьку мову ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/5248/23 (3 примірники) для направлення відповідачу 3 у порядку, встановленому Конвенцією; зобов'язати відповідача 2 надати суду документи у підтвердження правового статусу компанії ОСОБА_1 на дату розгляду справи у суді (статут, документ, що є доказом правосуб'єктності ОСОБА_1 (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, тощо), оформлені з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право"); зобов'язати відповідача 3 надати суду документи у підтвердження правового статусу компанії Ф. Хофманн-ля Рош АГ на дату розгляду справи у суді (статут, документ, що є доказом правосуб'єктності Ф. Хофманн-ля Рош АГ (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, тощо), оформлені з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право").
19.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а саме нотаріально засвідчені переклади ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023.
Відповідно до ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Враховуючи наведене, у зв'язку із направленням Господарським судом міста Києва судового доручення, а саме Прохання Центральному Органу запитуваних Держав (Ministry of Foreign Affairs (2-2-1 Kasumigaseki Chiyoda-ku, Tokyo) та Federal Office of Justice (FOJ) (Bundesrain 20, 3003 BERN, Switzerland) про вручення відповідачу 2 та відповідачу 3 судових документів в порядку, передбаченому ст. 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що провадження у справі № 910/5248/23 підлягає зупиненню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 суд ухвалив: зупинити провадження у справі № 910/5248/23 у зв'язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Центрального Органу Японії (Ministry of Foreign Affairs) та Центрального Органу Швейцарської Конфедерації (Federal Office of Justice).
16.06.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача 2 та відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив.
Приписами ст. 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Так, зважаючи на дату призначеного ухвалою суду від 10.04.2023 підготовчого засідання, суд прийшов до висновку про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 суд ухвалив: поновити провадження у справі № 910/5248/23 за позовом Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та Ф. Хофманн-ля Рош АГ (F. Hoffmann-la Roche AG) про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід.
У підготовче засідання 11.07.2023 прибули представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду, у підготовчому засіданні 11.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.08.2023.
17.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на висновок експерта № 155-01 від 04.07.2023 та клопотання про призначення судової експертизи.
У підготовче засідання 01.08.2023 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.09.2023.
11.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача 2 та відповідача 3 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
12.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до отримання результатів експертизи.
У підготовче засідання 12.09.2023 прибули представники сторін.
За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, позивачем не наведено об'єктивних підстав та не надано доказів, наявність яких в силу приписів Господарського процесуального кодексу України є підставами для відкладення судового засідання.
У підготовчому засіданні 12.09.2023 представник позивача підтримав клопотання про призначення судової експертизи, представники відповідачів проти задоволення зазначеного клопотання заперечили.
Розглянувши клопотання позивача про призначення судової експертизи, у якому останній просить суд призначити у справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру судових експертиз МВС України, на вирішення якої поставити наступні питання: " 1. Чи змінюється заявлений заявником в заявці від 26.12.2008р. № а201009396 технічний результат, досягнення якого відбувається дією сукупності вказаних в заявці суттєвих ознак незалежного пункту формули винаходу, внаслідок внесення 07.09.2022 володільцем патенту № НОМЕР_1 змін у формулу винаходу у спосіб конкретизації кількісних показників елементів?; 2. З урахуванням відповіді на перше питання - чи були наявні у формулі винаходу, по заявці від 26.12.2008р. № а201009396 суттєві ознаки, які є у формулі винаходу по патенту № НОМЕР_1 за станом на час проведення експертизи?", суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Разом з тим, позивачем всупереч приписам ч. 1 ст. 99 ГПК України не обґрунтовано об'єктивної неможливості самостійно подати до суду експертний висновок у передбачені законодавством строки, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів, з огляду на що суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 12.09.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.10.2023.
15.09.2023 через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання судового доручення.
03.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку подання доказів і приєднання до матеріалів справи висновку судової експертизи.
У судове засідання 03.10.2023 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку подання доказів і приєднання до матеріалів справи висновку судової експертизи, представники відповідачів проти клопотання заперечили й просили залишити його без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 суд ухвалив: у задоволенні клопотання Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" про поновлення строку на подання висновку експертизи від 29.09.2023 № 42-ОВМ/18 - відмовити; клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експертизи від 29.09.2023 № 42-ОВМ/18 - залишити без розгляду.
У судовому засіданні 03.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.
У судовому засіданні 03.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та Ф. Хофманн-ля Рош АГ (F. Hoffmann-la Roche AG) (Відповідачам 2 та 3) належать майнові права інтелектуальної власності на винахід «РІДКА КОМПОЗИЦІЯ, ЯКА МІСТИТЬ АНТИТІЛО ВИСОКОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ» (далі - Винахід), що засвідчується патентом України № НОМЕР_1 від 10.01.2014.
Патент України № НОМЕР_1 було видано за заявкою № a201009396 від 26.12.2008, про що 10.01.2014 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 6 здійснено публікацію відомостей.
Судом встановлено, що Відповідачами 2 та 3 було реалізоване право на часткову відмову від прав, що випливають з державної реєстрації винаходу за патентом України № НОМЕР_1, передбачене частиною 1 статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 14.10.2020, шляхом подання заяви № 10735/1 від 09.08.2022.
Згідно з випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи щодо патенту України № НОМЕР_1 на винахід «РІДКА КОМПОЗИЦІЯ, ЯКА МІСТИТЬ АНТИТІЛО ВИСОКОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ», наданою Державною організацією "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (Відповідач 1; УкрНОІВІ) за результатами часткової відмови від прав, формула винаходу за патентом України № НОМЕР_1 виглядає наступним чином:
"1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить 180 мг/мл антитіла, 100 мМ аргініну і 30 мМ метіоніну, причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.
2. Композиція за п. 1, яка додатково містить 0,5 мг/мл полісорбату 80, 20 мМ розчину гістидинового буфера і має рН 6,0.
3. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.
4. Композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.
5. Спосіб інгібування димеризації молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло, який включає додавання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції, причому композиція містить 180 мг/мл антитіла, і де аргінін доданий в композицію у кількості 100 мМ, і метіонін у кількості 30 мМ, і причому антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA.
6. Спосіб за п. 5, в якому композиція додатково містить полісорбат 80 у кількості 0,5 мг/мл, розчин гістидинового буфера з концентрацією 20 мМ, та має рН 6,0.".
До часткової відмови Відповідачами 2 та 3 від прав на винахід за патентом України № НОМЕР_1 формула винаходу виглядала наступним чином:
"1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін.
2. Композиція за п. 1, яка додатково містить гістидиновий буферний агент.
3. Композиція за п. 2, яка додатково містить поверхнево-активну речовину.
4. Композиція за п. 3, яка містить антитіло в концентрації щонайменше 120 мг/мл.
5. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, де антитіло являє собою антитіло до рецептора IL-6.
6. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, що має рН в діапазоні від 4 до 8.
7. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло або антитіло людини.
8. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, концентрація поверхнево-активної речовини складає від 0,0001 до 10 % (м/о), концентрація розчину гістидинового буфера складає від 1 до 500 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.
9. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, концентрація аргініну складає від 50 до 700 мМ, концентрація метіоніну складає від 10 до 100 мМ, концентрація полісорбату 80 як поверхнево-активної речовини складає від 0,005 до 3 % (м/о), концентрація гістидинового буфера складає від 5 до 100 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл.
10. Композиція за п. 8 або 9, яка додатково містить триптофан.
11. Композиція за п. 8 або 9, яка має в'язкість від 2 до 15 мПа•с.
12. Композиція за п. 8 або 9, яка стабільна при 22-28 °С протягом щонайменше 6 місяців.
13. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується.
14. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується.
15. Композиція за п. 8 або 9, яка призначена для підшкірного введення. 16. Композиція за п. 8 або 9, яка не зазнавала ліофілізації під час приготування цієї композиції.
17. Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції.
18. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 1 до 500 мМ гістидинового буферного агента, від 0,0001 до 10 % (м/о) поверхнево-активної речовини і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 40 до 1000 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 200 мМ.
19. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 5 до 100 мМ гістидинового буферного агента, від 0,005 до 3 % (м/о) полісорбату 80 і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 50 до 700 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 100 мМ.".
Вказане підтверджується матеріалами заявки на винахід за спірним патентом.
Тобто, часткова відмова від прав здійснена шляхом (1) внесення змін до незалежних пунктів 1, 17 формули, а саме шляхом внесення до незалежних пунктів 1,17 формули ознак, наявних у підпорядкованих ним залежних пунктах 5, 7, 8 та 18, 19 формули, відповідно, (2) виключення залежних пунктів 2-8, 10-12, 15, 16, 18 формули, та (3) уточнення кількісних ознак в незалежних пунктах 1, 17 та залежних пунктах 9, 19 формули до конкретних значень в межах вказаного діапазону.
Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/5248/23, Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» (Позивач) стверджує, що здійснює свою діяльність в сфері реалізації міжнародних проектів головним чином в галузі фармакології, медицини і впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, а також забезпечення отримувачів благодійної допомоги якісними і доступними лікарськими засобами і терапевтичними послугами. Позивач посилається на те, що реалізує міжнародний проект «Використання гнучких положень ТРІПС для розширення доступу до лікування ВІЛ та інфекції ВІЛ/СНІД в країнах з середнім рівнем доходу» та «Подолання патентних бар'єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19 з метою розширення доступу до лікування туберкульозу та COVID-19» за фінансової підтримки Міжнародної коаліції з готовності до лікування (International Treatment Preparedness Coalition (ІТРС). На думку Позивача, однією із пріоритетних задач діяльності Позивача є подолання патентних бар'єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19. Позивач також стверджує, що у процесі дослідження лікарських засобів, які застосовуються для лікування COVID- 19 та артриту та які стосуються специфіки лікування від COVID-19 та артриту осіб, які одночасно хворіють на ВІЛ/СНІД, а також з метою з'ясування наявності патентної охорони таких препаратів та/або способів їх виготовлення чи застосування Позивачем встановлено, що одним із таких лікарських засобів є лікарський засіб з міжнародною непатентованою назвою «ТОЦИЛІЗУМАБ» (також відомий, як атилізумаб). Позивач зазначив, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД знаходяться в групі ризику щодо COVID-19 та ревматоїдного артриту.
За твердженнями Позивача, йому стало відомо про те, що речовина «тоцилізумаб», яка є активною діючою речовиною лікарського засобу «Актемра», захищена патентом України № НОМЕР_1 на винахід «РІДКА КОМПОЗИЦІЯ, ЯКА МІСТИТЬ АНТИТІЛО ВИСОКОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ», державна реєстрація якого здійснена правопопередником УкрНОІВІ у 2014 році. Дата публікації відомостей про видачу зазначеного патенту 10.01.2014.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що формула винаходу «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації» за патентом України № НОМЕР_1 містить ознаки (кількісні показники елементів, найменування операцій, найменування елементів), яких не було в поданій заявці, що в силу пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» є підставою для визнання прав на цей винахід недійсними в судовому порядку. З огляду на викладене, позивач просить суд:
- визнати недійсними повністю права на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації», який охороняється патентом України № НОМЕР_1;
- зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», яка виконує функції НОІВ внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відповідні відомості стосовно визнання недійсними прав на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації», який охороняється патентом України № НОМЕР_1 і здійснити публікацію про це в його офіційному Бюлетені.
Заперечуючи проти позову, Відповідач 1 зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на недоведеність позивачем порушення відповідачами законних прав та інтересів останнього та недоведеність наявності у формулі винаходу за спірним патентом ознак, яких не було у поданій заявці.
Відповідачі 2 та 3, також, проти задоволення позовних вимог заперечують та наголошують на тому, що Позивач не довів свого права на звернення до суду як у власних інтересах, так і в інтересах інших осіб. Відповідачі також зазначили, що Позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності у формулі винаходу за патентом України № 140134 ознак, яких не було у поданій заявці. На думку Відповідачів-співвласників патенту, Позивачем не доведено, що дія спірного патенту перешкоджає здійсненню Позивачем благодійної діяльності, а доводи позовної заяви здебільшого ґрунтуються на припущеннях, які не доводять причинно-наслідкового зв'язку між дією оскаржуваного патенту та перешкодах у здійсненні благодійної діяльності Позивачем. На підтвердження своїх заперечень проти позову Відповідачами, серед іншого, надано Висновок № 155-01 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (справа № 910/5248/23), складеного 04.07.2023 судовим експертом С. А. Петренком. За результатами проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку, що конкретні значення антитіла 180 мг/мл, аргініну 100 мМ та метіоніну 30 мМ, вказані у формулі винаходу за патентом України № НОМЕР_1 від 07.09.2022, знаходяться в межах числових діапазонів антитіла, аргініну та метіоніну, відповідно, які вказані у формулі винаходу за патентом України № НОМЕР_1 до 07.09.2022, а саме - антитіла принаймні 100 мг/мл, аргініну 40-1000 мМ, метіоніну 10-200 мМ.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у cправі № 910/5958/20.
Так, особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Приписами ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать винаходи.
Згідно з ч. 1 ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.
Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу (ст. 462 ЦК України).
Відповідно до приписів пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці.
Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси. Коло таких осіб (крім сторін договору) з'ясовується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому слід враховувати тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", наведене в пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Судом встановлено, що Позивач - це самоврядна, на добровільних засадах, благодійна організація.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності. Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (частина 1 статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).
Пунктом 2.1 Статуту Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД", затвердженого Загальними зборами учасників Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" Протокол № 16/2020 від 30 червня 2020 року (далі - Статут) передбачено, що головною метою діяльності позивача є здійснення, провадження та підтримка благодійної діяльності в інтересах суспільства, через надання допомоги та сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка українського суспільства у сфері впровадження комплексних проектів з профілактики та нерозповсюдження інфекційних та неінфекційних захворювань, що мають соціальне значення, у тому числі ВІЛ/СНІДу та інших захворювань як в Україні, так і в країнах за її межами (в тому числі в регіоні Східної Європи та Центральної Азії), сприяння у наданні якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекцій, а також впровадження інших благодійних програм.
Пунктом 2.2 Статуту встановлено, що цілями Позивача є здійснення благодійної діяльності та надання благодійної допомоги.
Згідно з п. 2.3 Статуту сферами благодійної діяльності є:
- охорона здоров'я, у тому числі у сфері профілактики та протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, інших інфекційних та неінфекційних захворювань;
- опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
- соціальний зачне і, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
- освіта;
- наука і наукові дослідження;
- екологія та охорона довкілля;
- права людини і громадянина пі основоположні свободи;
- розвиток територіальних громад;
- розвиток міжнародної співпраці України;
- сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні.
Пунктом 2.5 Статуту передбачено, що Позивач сприяє у встановленому чинним законодавством України порядку здійснення загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, сприяє у доступі до якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, інших інфекційних та не інфекційних захворювань, доступу до послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ та інших уразливих до ВІЛ груп населення шляхом здійснення благодійної діяльності. Позивач має право бути виконавцем вказаних загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм.
За існуючою на сьогодні судовою практикою (постанова Верховного Суду від 21.03.2021 справі № 640/21611/19), вбачається, що вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17).
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.
Предметом даного спору є визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на винахід, з підстав наявності у формулі винаходу ознак, яких не було у поданій заявці.
Застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять доказів реалізації Позивачем міжнародних проектів «Використання гнучких положень ТРІПС для розширення доступу до лікування ВІЛ та інфекції ВІЛ/СНІД в країнах з середнім рівнем доходу» та «Подолання патентних бар'єрів щодо лікарських засобів проти туберкульозу та COVID-19 з метою розширення доступу до лікування туберкульозу та COVID-19» за фінансової підтримки Міжнародної коаліції з готовності до лікування (International Treatment Preparedness Coalition (ІТРС), так само як і доказів зв'язку будь-якої іншої діяльності Позивача в рамках здійснення ним благодійної діяльності із заявленими позовними вимогами. Іншими словами, Позивачем не доведено, яким чином потенційне задоволення вимог про визнання недійсним спірного патенту вплине на благодійну діяльність Позивача, так само як і не доведено, яким чином наявність такого патенту перешкоджає здійсненню такої благодійної діяльності.
З урахуванням викладеного, за відсутності у матеріалах справи доказів порушення, невизнання або оспорювання прав та/або охоронюваних законом інтересів Позивача, недоведення Позивачем у визначений законом спосіб зв'язку між метою своєї діяльності та предметом позову, незазначення конкретно інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту, необгрунтування свого особистого, безпосереднього інтересу у вирішенні питання, що є предметом позову, суд приходить до висновку про недоведення Позивачем права на звернення до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного прав та/або охоронюваного законом інтересу.
Встановивши відсутність порушеного права, за захистом якого Позивач звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд вважає за доцільне надати оцінку аргументам Позивача щодо необхідності застосування абз. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Так, Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо відсутності у поданій заявці ознак, які присутні у формулі винаходу за результатами часткової відмови від прав, вказує, що Винахід, охарактеризований в незалежних пунктах №№ 1, 5 формули до патенту України № НОМЕР_1, містить ознаки, яких не було у поданій заявці, а саме: (1) в незалежних пунктах 1 і 5 вказані чіткі параметри елементів, 180, 100 і 30, яких не було в попередній формулі; (2) незалежний пункт 1 містить вказівку на гуманізоване антитіло до рецептору IL-6 MRA, якого не було в незалежному пункті формули, що подавалась на патентування; (3) незалежний пункт формули 5 стосується «інгібування димеризації», хоча незалежний пункт 17 формули, яка подавалась на патентування, стосувалася іншої операції - «інгубування деамідування».
Причиною спору у даній справі стало питання щодо наявності або відсутності правових підстав для визнання прав на патент України № НОМЕР_1 недійсними через наявність у формулі винаходу за спірним патентом ознак, яких не було у поданій заявці (абзац «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до частин першої і другої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб).
Згідно з частиною 5 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу або корисної моделі. Тлумачення формули здійснюється в межах опису винаходу, корисної моделі та відповідних креслень. Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він, зокрема, є новим та має винахідницький рівень. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.
Статтею 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково, зокрема, у разі, серед іншого, наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці (пункт «б» частини 1 статті 33 Закону).
Отже, для застосування вказаної підстави для визнання прав на винахід недійсними, наявними у матеріалах справи доказами має бути доведено, що у чинній на момент вирішення спору по суті формулі винаходу наявні ознаки, яких не було у поданій заявці на винахід за спірним патентом.
Обидві формули винаходу за спірним патентом (формула за заявкою, на підставі якої відбувалася реєстрація винаходу та видача патенту у 2014 році, та формула винаходу за результатами часткової відмови від прав, яка є актуальною на дату вирішення спору по суті) наведені вище по тексту рішення. У позовній заяві Позивач зазначає ознаки, яких, на його думку, не було у поданій заявці, а саме: (а) незалежні пункти 1 та 5 формули Винаходу встановлюють чіткі параметри елементів, яких не було в попередній формулі; (б) незалежний пункт 1 містить вказівку на гуманізоване тіло до рецептору IL-6 MRA, якого не було в незалежному пункті формули, що подавалась на патентування; (в) незалежний пункт формули 5 стосується «інгібування димеризації», коли у формулі винаходу за заявкою було визначення «інгібування деамідування».
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» володілець патенту в будь-який час може відмовитися від прав, що випливають з державної реєстрації винаходу (корисної моделі), повністю або частково в межах опублікованої формули винаходу (корисної моделі) на підставі заяви, поданої до НОІВ. Часткова відмова від прав здійснюється шляхом виключення незалежних пунктів формули або виключення одного чи декількох незалежних пунктів формули та підпорядкованих таким незалежним пунктам залежних пунктів, або шляхом внесення змін до незалежного (незалежних) пункту (пунктів), за умови що таке виключення та (або) зміна призводять до зменшення обсягу правової охорони, що надається державною реєстрацією. Зміни до незалежного пункту формули можуть вноситися шляхом зміни наявних у такому пункті формули ознак або внесення до нього ознак. При цьому вноситися можуть лише ознаки, наявні у підпорядкованих такому незалежному пункту залежних пунктах формули. Повна або часткова відмова від прав набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.
На підставі ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Відповідачами 2 та 3, 09.08.2022 було подано заяву до Національного органу інтелектуальної власності про часткову відмову від прав, що випливають з державної реєстрації винаходу. У Бюлетені «Промислова власність» №36 від 07.09.2022 було опубліковано відомості про припинення дії прав, що випливають з державної реєстрації, за заявою володільця частково.
У результаті часткової відмови Відповідачами 2 та 3 від прав, що випливають з державної реєстрації Винаходу, та подальшого припинення дії прав частково, формулу Винаходу було змінено (актуальна формула наведена вище). Формула Винаходу була змінена в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом зменшення обсягу правової охорони, а саме, виключення залежних пунктів та зміни (звуження) незалежних пунктів.
Щодо зазначення чітких параметрів елементів 180 мг/мл антитіла, 100 мМ аргініну та 30 мМ метіоніну у незалежних п. 1 та п. 5 формули винаходу за спірним патентом, судом встановлено таке.
Згідно з положеннями ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зміна незалежного пункту формули може відбуватися шляхом зміни наявних у такому пункті формули ознак, якщо це призводить до зменшення обсягу правової охорони.
До припинення дії прав, що випливають з державної реєстрації Винаходу за патентом України № НОМЕР_1, за заявою володільця частково незалежні пункти формули Винаходу п.1 та п. 17 були викладені у наступному формулюванні: 1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін. 17. Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції.
Судом встановлено, що зазначені чіткі параметри елементів, присутні в незалежному п. 1 чинної формули Винаходу, є конкретними значеннями, взятими з діапазонів, встановлених у формулі Винаходу до припинення дії прав частково, а саме: 180 мг/мл антитіла входить до діапазону «принаймні (від) 100 мг/мл»; 100 мМ аргініну входить до діапазону « 40-1000 мМ аргінін»; 30 мМ метіоніну входить до діапазону « 10-200 мМ метіонін».
Наведені обставини доводяться, серед іншого, наявним у матеріалах справи висновком № 155-01 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (справа № 910/5248/23), складеного 04.07.2023, судовим експертом С. А. Петренком, відповідно до якого: конкретні значення антитіла 180 мг/мл, аргініну 100 мМ та метіоніну 30 мМ, вказані у формулі винаходу за патентом України № НОМЕР_1 від 07.09.2022, знаходяться в межах числових діапазонів антитіла, аргініну та метіоніну, відповідно, які вказані у формулі винаходу за патентом України № НОМЕР_1 до 07.09.2022, а саме - антитіла принаймні 100 мг/мл, аргініну 40-1000 мМ, метіоніну 10-200 мМ.
Оцінивши вказаний висновок експерта, у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, матеріалами заявки на винахід за спірним патентом, матеріалами часткової відмови від прав на згаданий патент та іншими, суд приходить до висновку, що експертне дослідження проведене атестованим судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію та внесений до реєстру атестованих судових експертів, зроблений ним висновок містить докладний опис проведеного дослідження, є обґрунтованим, містить відповідь на поставлене питання, яке має значення для вирішення спору по суті, зважаючи на що вказаний доказ є належним та допустимим доказом у справі.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що обмеження ширшого діапазону за допомогою встановлення конкретного ізольованого значення, призводить до зменшення обсягу правової охорони та таке конкретне ізольоване значення є окремим випадком діапазону. Таким чином, незалежні пункти 1 та 5 чинної формули Винаходу встановлюють чіткі параметри елементів, які були передбачені в попередній формулі в межах вказаних діапазонів. Відтак, посилання Позивача на те, незалежні пункти 1 та 5 формули винаходу встановлюють чіткі параметри елементів, яких не було в попередній формулі, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Стосовно вказівки на гуманізоване тіло до рецептора IL-6 MRA у незалежному п. 1 формули винаходу судом встановлено таке.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про винаходи і корисні моделі» зміни до незалежного пункту формули можуть вноситися шляхом зміни наявних у такому пункті формули ознак або внесення до нього ознак. При цьому вноситися можуть лише ознаки, наявні у підпорядкованих такому незалежному пункту залежних пунктах формули.
До?припинення дії прав, що випливають з державної реєстрації винаходу за патентом України № НОМЕР_1, частково за заявою володільця, незалежному пункту 1 формули винаходу був підпорядкований залежний пункт 9 у наступному формулюванні: 9. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, концентрація аргініну складає від 50 до 700 мМ, концентрація метіоніну складає від 10 до 100 мМ, концентрація полісорбату 80 як поверхнево-активної речовини складає від 0,005 до 3 % (м/о), концентрація гістидинового буфера складає від 5 до 100 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл». У той час як незалежному пункту 17 формули винаходу був підпорядкований залежний пункт 18 у наступному формулюванні: 18. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 5 до 100 мМ гістидинового буферного агента, від 0,005 до 3 % (м/о) полісорбату 80 і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 50 до 700 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 100 мМ.
Отже, у залежних пунктах 9 та 18 формули винаходу, підпорядкованих незалежним пунктам 1 та 17, відповідно, за патентом України?№ НОМЕР_1 до часткової відмови від прав містилася така ознака як гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA. У результаті внесення змін до формули винаходу вказана ознака була включена до незалежних пунктів 1 та 5 уточненої формули відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Відтак посилання Позивача на те, що незалежний пункт 1 містить вказівку на гуманізоване тіло до рецептору IL-6 MRA, якого не було в незалежному пункті формули, що подавалась на патентування, також спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Стосовно наявності терміну «інгібування димеризації» у незалежному п. 5 формули винаходу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про винаходи і корисні моделі» до виданого патенту на вимогу його володільця НОІВ вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в Бюлетені. Абзацом 4 ч. 16 ст. 16 згаданого Закону передбачено, що у разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право подати клопотання про їх виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачами 2 та 3 було подане до правопопередника УкрНОІВІ клопотання про виправлення очевидної помилки від 09.08.2022. Клопотання мотивоване тим, що згідно з матеріалами заявки а201008386, термін «інгібування димеризації» був зазначений у зміненій формулі винаходу, поданій у відповіді на попередній висновок разом з листом № МІ-7405 від 19.06.2013. У додатку ж до висновку про відповідність винаходу умовам патентоздатності за № 22828/3А/13 від 20.09.2013, помилково було вказано термін «інгібування деамідування». За результатами розгляду клопотання про виправлення помилки було прийнято рішення про виправлення помилки та 31.08.2022 було внесено відповідні відомості до Реєстру.
Отже, судом встановлено, що незалежний пункт 17 формули винаходу за патентом України №?НОМЕР_1 до припинення дії прав, що випливають з державної реєстрації винаходу, за заявою володільця частково містив у собі термін «інгібування деамідування» внаслідок допущеної помилки. Проте, у результаті виправлення очевидної помилки незалежний пункт 17 формули винаходу мав наступне формулювання: 17. Спосіб інгібування димеризації молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що незалежний п. 5 формули винаходу не містить ознак, яких не було у формулі винаходу до припинення дії прав частково.
Наведене дає підстави для висновку, що усі ознаки, які Позивач вважає такими, що їх не було у поданій заявці, там містилися. Інші надані Позивачем докази та доводи встановленої судом обставини не спростовують.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність визначених п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» підстав для визнання прав на винахід за патентом України № НОМЕР_1 недійсними.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, зважаючи на недоведеність Позивачем порушення, невизнання або оспорювання його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також, відсутність визначених п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» підстав для визнання прав на винахід за патентом України № НОМЕР_1 недійсними, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними прав на Винахід за спірним патентом, а відтак, не підлягає задоволенню і вимога Позивача про зобов'язання Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», яка виконує функції НОІВ, внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відповідні відомості стосовно визнання недійсними прав на винахід «Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації», який охороняється патентом України № НОМЕР_1 і здійснити публікацію про це в його офіційному Бюлетені.
Відтак, суд відмовляє у позові Благодійної організації "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та Ф. Хофманн-ля Рош АГ (F. Hoffmann-la Roche AG) про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід та зобов'язання вчинити дії, - повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.10.2023
Суддя Ю.В. Картавцева