номер провадження справи 27/242/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023 Справа № 908/2467/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (79007 м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний номер 40081195)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (69084 м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, ідентифікаційний номер юридичної особи 39380838)
про стягнення 146 016 грн 00 коп.
без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” 146 016 грн 00 коп. штрафу за постачання неякісного товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2467/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 146 016 грн 00 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2467/23, присвоєно номер провадження 27/242/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 25.08.2023.
В матеріалах справи міститься клопотання про зменшення штрафних санкцій, сформоване в системі «Електронний суд» 15.08.2023 вх. № 17384/08-08/23 від 15.08.2023. відповідач зазначив, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено товар, однак частина товару виявилось неналежної якості у зв'язку з чим в подальшому відповідач замінив його. Однак, заміна товару в терміни передбачені договором виконана не було, порушення зобов'язання, сталося внаслідок наступних підстав. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Верховна Рада України прийняла за основу та в цілому проект Закону про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (реєстр. №9259). Законом затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 18 серпня 2023 року). Через активні бойові дії на території усієї нашої держави, неконтрольовані хаотичні, регулярні вибухи працівники відповідача періодично вживають заходи по збереженню життя та здоров'я, а саме виїжджають періодично із Запоріжжя. Пунктом 8.1 договору Сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили звільняється від відповідальності невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань. Наявність обставин непереборної засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати відповідно до статей 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». У зв'язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лис № 2024/02.0-7.1 ТПП, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Тобто, у таких випадках сертифікат не видається, а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій у наслідок настання форс-мажорних обставин за договором є вищевказаний Лист ТПП. Відповідач зазначив, що з даної позовної заяви вбачається, що збитки позивачу взагалі завдані не були оскільки аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає що саме може бути збитками, можна зробити висновок, що збитків в розумінні цієї статі позивачу не завдано. Позивачем не наведено жодних доказів негативних наслідків прострочення виконання зобов'язання відповідачем, не надано доказів скрутного матеріального становища та на те, що відповідач виконав умови договору та вжив всі можливі заходи задля як найшвидшого виконання умов договору, та надав позивачу замовлені послуги в повному обсязі. Враховуючи, що збитки позивачу завдані не були, а також те що відповідач поставив вказаний товар та виконав умови договору, вважаємо, що застосування до нашого підприємства санкцій у розмірі визначеному позивачем, призведе до сплати надмірно великих штрафних санкцій. Відповідач вважає, що він повинен понести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання, але в справедливому та розумному розмірі.
Позивач 12.09.2023 надіслав пояснення від 04.09.2023 № НЮ-1/2575, відповідно до яких просив суд у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відмовити.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.10.2023.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
УСТАНОВИВ:
20.05.2022 згідно з рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 16.04.2022 (протокол № Ц-54/45 Ком.т.), Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (Покупець), в особі начальника підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Старовина Водимира, діючого на підставі довіреності від 04.05.2022 посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком Олександром, зареєстрованої в реєстрі за № 6239, та заступника начальника підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Дуди Ігоря, діючого на підставі довіреності від 04.05.2022 посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком Олександром, зареєстрованої в реєстрі за № 6239 з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (Постачальник), в особі директора Денисенка Богдана, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, в подальшому Сторони, уклали договір поставки № Л/НХ-22207/НЮ.
Згідно з п. 10.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, або до завершення воєнного стану (в залежності від події, яка раніше настане), а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується Покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору), а Покупець прийняти товар і оплатити його вартість.
Найменування товару: запасні частини до електровозів ВЛ (Код ДК 021:2015 - 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового; рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару визначаються в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору) (п. 1.2 договору).
Згідно п. 1.3 договору кількість товару визначається в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору).
Відповідно до п. 3.2 договору сума цього договору на момент його підписання становить 4 380 480 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 730 080 грн 00 коп.
Згідно до п. 6.3.1 договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки що встановлені Договором.
Відповідно до п. 6.3.2 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим Договором, зокрема, як зазначено у п. 2.1 Договору - якість товару повинна відповідати визначеним у Специфікації № 1, додатку № 1 до Договору документам.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється Постачальником протягом не більше, ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту надання заявки Покупцем згідно п. 5.3.3. Договору, яка вважається дозволом на поставку Товару та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару.
Відповідно до п. 5.3.3 договору заявка Покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.3.1 цього Договору, направляється з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника. Датою подання заявки відповідно до п. 5.3 вважається дата відправлення її на електронну адресу Постачальника.
Згідно з п. 5.3.7 Договору єдиним підтвердженням виконання Постачальником обов'язку поставити товар є підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару.
Заявки на поставку товару позивачем відповідачу були надіслані у порядку, визначеному умовами укладеного Договору, у передбачений Договором спосіб: з електронної адреси Позивача на електронну адресу Відповідача, що підтверджується витягом з електронної адреси Позивача.
Під час відправлення, на заявки були накладені кваліфіковані електронні підписи двох повноважних осіб позивача, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису з онлайн-сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Відповідно до умов договору позивач 13.06.2022 надіслав відповідачу заявку від 10.06.2022 № НЗ-1/НЗІ-40/613, щодо поставки запасних частин до електровозів на суму 973 440 грн 00 коп. з ПДВ.
Відповідач 29.06.2022 поставив позивачу товар на суму 973 440 грн 00 коп. (акт приймання-передачі від 16.09.2022 № 74.1).
02.08.2022 позивач надіслав відповідачу заявку від 01.08.2022 № НГ/НЗТ-40/809, щодо поставки запасних частин до електровозів на суму 973 440 грн 00 коп. з ПДВ.
12.08.2022 постачальник здійснив поставку товару на підставі цієї заявки на суму 973 440 грн 00 коп. з ПДВ (акт приймання-передачі від 16.09.2022 б/н).
23.09.2022 позивач надіслав відповідачу заявку від 23.09.2022 № НГ/НЗІ-40/1000, щодо поставки запасних частин до електровозів на суму 1 216 800 грн 00 коп. з ПДВ.
05.10.2022 постачальник здійснив поставку товару на підставі цієї заявки на суму 1 216 800 грн 000 коп. з ПДВ (акт приймання-передачі від 21.12.2022 б/н).
13.10.2022 позивач надіслав відповідачу заявку від 12.10.2022 № НЗ-1/НГ-40/1111 щодо поставки запасних частин до електровозів на суму 1 216 800 грн 00 коп. з ПДВ.
19.10.2022 постачальник здійснив поставку товару на підставі цієї заявки на суму 1 216 800 грн 00 коп. з ПДВ (акт приймання-передачі від 29.12.2022 б/н).
Постачальник неналежно виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки товару належної якості.
Відповідно до Актів про фактичну якість і комплектність продукції від 26.08.2022 № б/н, складених за участі представника постачальника, представниками сторін був встановлений факт поставки товару неналежної якості на суму 1 946 880 грн 00 коп., визначено, що товар потребує заміни через нерівномірну заливку бабіту та часткове відшарування бабіту від латуні. Заміна товару неналежної якості була здійснена у порядку та в терміни, встановлені умовами договору (п. 7.3 Договору) - 31.08.2022.
Відповідно до Акту про фактичну якість і комплектність продукції від 10.11.2022 № 151, складеного за участі представника постачальника, представниками сторін був встановлений факт поставки продукції неналежної якості: з 30 пред'явлених до огляду та оглянутих одиниць товару такими, що не відповідають вимогам нормативної документації та підлягають заміні були визнані 14 шт. у зв'язку з нерівномірною заливкою бабіту (наявні раковини більше 10% від загальної площі) та часткове відшарування бабіту від латуні.
Відповідно до Акту про фактичну якість і комплектність продукції від 10.11.2022 № 152, складеного за участі представника Постачальника, представниками сторін був встановлений факт поставки продукції неналежної якості: з 30 пред'явлених до огляду та оглянутих одиниць товару такими, що не відповідають вимогам нормативної документації та підлягають заміні були визнані 4 шт. у зв'язку з нерівномірною заливкою бабіту (наявні раковини більше 10% від загальної площі) та часткове відшарування бабіту від латуні.
Таким чином, 10.11.2022 було встановлено поставку товару неналежної якості на суму 730 080 грн 00 коп. однак встановлені умовами Договору терміни заміни товару були Постачальником порушені.
Відповідач 12.12.2022 здійснив заміну товару неналежної якості на суму 648 960 грн 00 коп. з ПДВ (прострочив 21 день); 26.12.2022 відповідач здійснив заміну товару неналежної якості на суму 81 120 грн 00 коп. з ПДВ (прострочив 35 днів).
Враховуючи неналежне виконання зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу за поставку товару неналежної якості та невиконання встановлених п. 7.3 договору вимог щодо строку заміни товару, нарахований штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару в розмірі 146 016 грн 00 коп.
Відповідачем зазначені факти порушення взятих на себе зобов'язань за умовами договору в частині поставки товару належної якості та порушення строків заміни товару належної якості, належними і допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, не спростовані.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки товару відповідної якості та порушення строків заміни товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 146 016 грн 00 коп. штрафу за постачання неякісного товару.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вже зазначалося судом вище сторонами в пункті 5.3 Договору узгоджені строки поставки товару, а саме протягом не більше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту подання заявки Покупця, згідно п. 5.3.3 даного Договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару.
Матеріали справи підтверджують факт поставки товару неналежної якості.
Крім того, відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафу не заперечив факт, що зобов'язання по договору поставки № Л/НХ-22207/НЮ від 20.05.2022 виконано з порушенням обумовлених цим договором умов.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасного проведення ремонтних робіт, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи пункти 7.3, 7.4 договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 146 016 грн 00 коп. штрафу за постачання неякісного товару.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно до п. 7.4 договору у разі невиконання п. 7.3 цього договору за постачання неякісного товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому за власний рахунок та власними засобами замінює неякісний товар або усуває виявлені недоліки.
Частиною 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, покупцем за договором є Акціонерне товариству «Українська залізниця».
Згідно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.09.2015 № 735, Акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок штрафу є правильним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору.
Також, відповідачем надано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 відсотків.
Позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд звертає увагу на те, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.
В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Заперечення відповідача спростовуються судом на підставі викладених вище норм законодавства та умов договору, що покладені у підставу позову.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (69084 м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, ідентифікаційний номер юридичної особи 39380838) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний номер юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (79007 м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний номер 40081195) штраф за постачання неякісного товару в розмірі 146 016 (сто сорок шість тисяч шістнадцять) грн. 00 коп., 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 13.10.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.