номер провадження справи 19/50/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2023 Справа № 908/2430/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 32119653)
про стягнення 101 010,31 грн
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 26.07.2023 (вх. № 2640/08-07/23 від 27.07.2023) Комунального підприємства “Водоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” про стягнення 101 010,31 грн заборгованості за Договором № 109 від 01.01.2003 про відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію, з якої: 99 486,58 грн основного боргу, 654,34 грн пені, 537,82 грн 3 % річних, 331,57 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати послуг з питного водопостачання та водовідведення, в зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.07.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2430/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву вих. № б/н від 26.07.2023 (вх. № 2640/08-07/23 від 27.07.2023) Комунального підприємства “Водоканал” залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 16.08.2023 включно.
10.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Комунального підприємства “Водоканал” про усунення недоліків від 10.08.2023 (вх. № 17168/08-08/23).
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 60 808,30 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2430/23, присвоєно справі номер провадження 19/50/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
07.09.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 19227/08-08/23), відповідно до якого останній зазначив, що позовну заяву вважає безпідставною, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, дію спірного Договору № 109 від 01.01.2003 припинено - 01.05.2020, до теперішнього часу позивач та відповідач нового Договору не уклали. Щодо актів, відповідач зазначив, що вони не є первинними документами та не можуть підтверджувати грошові зобов'язання боржника перед кредитором. Також зазначив, що відповідач не є споживачем у будинку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжя, будинок є колишнім гуртожитком, який містить 99 квартир, в яких мешкають громадяни, всі вони і є споживачами послуг позивача.
15.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 19754/08-08/23), відповідно до якої останній просив суд позов задовольнити, вказав, що відповідачем пропущено строк, встановлений судом на подання відзиву та порушено порядок надсилання позивачу відзиву з додатками. Також позивач у відповіді на відзив вказав, що документи на оплату наданих послуг за договором, а саме, акти за період отримання послуг з лютого 2023 по травень 2023, підписані уповноваженими особами позивача та відповідача. Відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, повинен виконувати господарські зобов'язання належним чином, не допускати порушень, покладених на себе зобов'язань, а також нести відповідальність у разі настання правових наслідків такого порушення.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду про відкриття провадження від 15.08.2023 відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Враховуючи, що відповідач 07.09.2023 подав відзив до суду, строк на його подачу не є пропущеним, що спростовує твердження позивача, викладене в відповіді на відзив.
Що стосується тверджень позивача про отримання від відповідача відзиву без додатків, суд не може встановити його достовірність, оскільки на підтвердження надсилання позивачу відзиву з додатками, відповідачем додано лише фіскальний чек від 07.09.2023, без опису вкладення, однак, суд, враховуючи обізнаність позивача про надіслання відповідачем на його адресу відзиву (як позивач зазначив у відповіді на відзив), з огляду на можливість позивача ознайомитись з матеріалами справи, не розцінює критично подання відповідачем в якості доказів відправки позивачу відзиву з додатками лише фіскальний чек без опису вкладення, та приймає відзив до матеріалів справи.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2430/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 13.10.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
01.01.2003 між Комунальним підприємством “Водоканал” (КП “Водоканал”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грааль” (Абонент, Споживач) укладено Договір про відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію № 109 (Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору, КП “Водоканал” забезпечує подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчику абонента - м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12.
Відповідно до приписів п. 2.2.1 Договору, Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.
Розділом 4 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 21.03.2007 встановлено, що основним документом на оплату є Акт. Абонент зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки Акта перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок КП “Водоканал” в сумі, вказаній в акті.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем підписано без заперечень та зауважень Акти з оплати послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 99 486,58 грн, що підтверджується наступними Актами:
- Акт № 109/1 від 01.03.2023 за період часу з 02.02.2023 по 01.03.2023 на суму 27 204,91 грн;
- Акт № 109/1 від 03.04.2023 за період часу з 02.03.2023 по 03.04.2023 на суму 28 226,16 грн;
- Акт № 109/1 від 03.05.2023 за період часу з 04.04.2023 по 03.05.2023 на суму 25 701,41 грн;
- Акт № 109/1 від 02.06.2023 за період часу з 04.05.2023 по 02.06.2023 на суму 18 354,10 грн.
Вартість послуг з питного водопостачання та водовідведення у розмірі 99 486,58 грн відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з дним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, підставою виникнення у відповідача обов'язку оплати отриманих послуг, а у позивача права вимоги їх оплати, є факт надання послуг, підтверджений відповідними актами по воді: Акт № 109/1 від 01.03.2023 за період часу з 02.02.2023 по 01.03.2023 на суму 27 204,91 грн; Акт № 109/1 від 03.04.2023 за період часу з 02.03.2023 по 03.04.2023 на суму 28 226,16 грн; Акт № 109/1 від 03.05.2023 за період часу з 04.04.2023 по 03.05.2023 на суму 25 701,41 грн; Акт № 109/1 від 02.06.2023 за період часу з 04.05.2023 по 02.06.2023 на суму 18 354,10 грн.
Акти складені у присутності представника ТОВ “Грааль” Максименко В.В. (директор) та підписані ним без зауважень, а отже із розрахунками, викладеними в актах, Абонент згоден в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги в розмірі 99 486,58 грн, за період споживання з лютого 2023 по травень 2023, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 654,34 грн - пені, 537,82 грн - 3 % річних та 331,57 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 654,34 грн за загальний період з 07.03.2023 по 22.06.2023 (по кожному акту окремо).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд вважає його вірним та позов в цій частині обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 654,34 грн за загальний період з 07.03.2023 по 22.06.2023 (по кожному акту окремо).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 07.03.2023 по 22.06.2023 (по кожному акту окремо) 537,82 грн - 3 % річних та за загальний період з квітня 2023 по травень 2023 (по актам від 01.04.2023 та від 03.05.2023) 331,57 грн - втрат від інфляції.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за загальний період з 07.03.2023 по 22.06.2023 (по кожному акту окремо) 537,82 грн - 3 % річних та за загальний період з квітня 2023 по травень 2023 (по актам від 01.04.2023 та від 03.05.2023) 331,57 грн - втрат від інфляції.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про закінчення строку дії Договору № 109 від 01.01.2003 з надсиланням на адресу позивача листа вих. № 11 від 29.04.2020, суд вважає безпідставним, оскільки зі змісту вказаного звернення не вбачається наголошення саме на тому, що Договір № 109 про відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію від 01.01.2003 є припиненим, з урахуванням розділу 6 Договору.
Відповідно до розділу 6 Договору, термін його дії встановлено з 01.01.2003 по 31.12.2005. Цим же розділом передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було заявлено однією із сторін.
Зі змісту повідомлення № 11 від 29.04.2020 вбачається, що воно містить посилання про те, що ТОВ “Грааль” та інші споживачі послуг в будівлі № 12 по вул. Руставі не бачать будь-яких законних підстав для ухилення від укладення 104 індивідуальних договорів між КП “Водоканал” та споживачами послуг по вул. Руставі № 12, у строки визначені Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та перехідними положеннями до нього. Просили повідомити товариство про результати розгляду даного повідомлення.
Крім того, суд наголошує, що Акти з оплати послуг з водопостачання та водовідведення складені та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Посилання відповідача на те, що послугами позивача користуються громадяни, що проживають у будинку в м. Запоріжжя по вул. Руставі № 12, а не відповідач, спростовується укладеним Договором про відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію від 01.01.2003 саме з відповідачем.
Таким чином, доводи наведені позивачем у позові відповідачем не спростовано, належних доказів на спростування не надано.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 32119653) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) 99 486 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 58 коп. - основного боргу, 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн 34 коп. - пені, 537 (п'ятсот тридцять сім) грн 82 коп. - 3% річних, 331 (триста тридцять одну) грн 57 коп. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 32119653) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 13.10.2023
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.