ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
21.09.2023 Справа № 905/721/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Державне підприємство "Донецький експертно-технічний центр Держпраці".
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".
Про стягнення 344462,90 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Попов С.Г.;
від відповідача - не з'явився.
Державне підприємство "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - відповідач) про стягнення 344462,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №645/21Тн/1704 від 16.08.2021, в частині оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
До суду надійшов відзив в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивач не надав доказів направлення та отримання відповідачем рахунків, а отже строк виконання відповідачем зобов'язань за договором №645/21Тн/1704 від 16.08.2021 не настав та відповідно у позивача відсутнє право на стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Також, відповідач просить у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір процентів річних до 10 % та пеню до 5% від суми, що підлягає стягненню з відповідача за прострочку виконання договірних зобов'язань через дію форс-мажорних обставин, пов'язаних з введенням воєнного стану в Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Крім того, у випадку задоволення позовних вимог, відповідач просить відстрочити виконання рішення у справі до 01.06.2024.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
06.08.2021 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - замовник) та Державним підприємством "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" (далі - виконавець) укладено договір №645/21Тн/1704 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати в порядку і на умовах цього договору роботи з обстеження технічного стану будівельних конструкцій споруд (неруйнівний контроль металоконструкцій комірів внутрішньої частини воронок силосів, що знаходяться в експлуатації) неруйнівними методами контролю, згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток №1) (а.с.11-20).
Відповідно до п.2.1 договору, загальна сума за договором становить 731295 грн з ПДВ, згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №3 до договору).
Згідно з п.2.3 договору, розрахунки проводяться протягом 90-та календарних днів від дати виставлення рахунку на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт та податкових накладних.
Згідно з п.3.1 договору, здача виконавцем та приймання замовником робіт проводиться поетапно і оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт. До початку виконання кожного етапу замовник надає виконавцю необхідний перелік об'єктів.
Замовник протягом 5 днів з дня отримання акту виконаних робіт і звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.4. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання. Дія цього договору поширюється на відносини що виникли з 02.08.2021, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження. Термін дії договору до 31.03.2022 (п.11.4 договору).
В додатковій угоді №2 від 19.10.2021 до договору № 645/21Тн/1704 від 16.08.2021 сторони сторонами погоджений новій редакції календарний план виконання робіт з обстеження технічного стану будівельних конструкцій споруд (неруйнівний контроль металоконструкцій комірів внутрішньої частини воронок силосів, що знаходяться в експлуатації), неруйнівними методам контролю (а.с.21-22).
Позивачем були виконані роботи за договором, про що сторонами були складені та підписані акти здавання-приймання виконаної роботи (послуги), а саме: №2279 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2280 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2281 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2282 від 2282 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2284 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2285 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2283 від 25.11.2021 на суму 29251,80 грн, №2596 від 22.12.2021 на сум у29251,80 грн, №2595 від 22.12.2021 на суму 29251,80 грн (а.с.10, 23-28, 30-31).
Вказані акти відповідачем підписані без будь-яких зауважень.
Також позивачем відповідачу виставлялись відповідні рахунки-фактури на оплату (а.с.83-91).
Загальна сума вартості виконаних позивачем робіт за договором становить 263266,20 грн.
Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за виконані позивачем роботи не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості надано не було, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 263266,20 грн підлягає задоволенню повністю.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в загальному розмірі 6816,02 грн та інфляційні втрати в розмірі 55249,92 грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши заявлений позивачем розрахунок 3% річних (здійснений по 10.01.2023) та інфляційних втрат (по листопад 2022 року), суд задовольняє вимоги в цій повністю в розмірі 6816,02 грн та в розмірі 55249,92 грн відповідно.
Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 19130,76 грн:
за період з 24.02.2022 по 23.08.2022 нарахованої на суму 29251,8 грн по кожному з семи актів від 25.11.2021;
за період з 23.03.2022 по 22.09.2022 нарахованої на суму 29251,8 грн по кожному з двох актів від 22.12.2021;
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.7.4 договору погодили, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.
Перевіривши розрахунок пені, суд задовольняє вимоги в цій частині частково в розмірі 19130,74 грн.
Щодо заперечень відповідача стосовно ненастання строку виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з не направленням позивачем відповідачу рахунків для здійснення оплати.
Суд відхиляє доводи в цій частині, оскільки за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які треба перерахувати кошти. Ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України, та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Відповідачу було відомо про необхідність здійснення оплати за виконані позивачем роботи за договором з дати підписання актів здавання-прийняття виконаної роботи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 5% та зменшення розміру процентів річних до 10 % від суми, що підлягає стягненню через дію форс-мажорних обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану в Україні через військову агресію суд зазначає наступне.
Відповідачем наданий лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 в якому ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Також, відповідач зазначив, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України місто Авдіївка, в якому знаходилося та здійснювало основну діяльність підприємство відповідача, було та є окупованим. Під час військових дій на території м. Авдіївка, внаслідок обстрілів було знищені, пошкоджені офісні, виробничі приміщення, знищені, пошкоджені, втрачений доступ до вагонів, тепловозів у кількості більше ніж 1 000 одиниць, які знаходилося у власності відповідача.
В той же час, відповідачем не надано належних доказів та не доведено окупацію м.Авдіївка.
Згідно з листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.
Відповідно до п.8.2 договору, сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні пор настання форс-мажорних обстави, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати отримання відповідного повідомлення пор настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.
В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов'язань за договором в частині оплати за виконані позивачем роботи внаслідок наявності таких обставин в строк погоджений сторонами в договорі.
Також, судом враховано, що акти між сторонами були підписані 25.11.2021 та 22.12.2021 відповідно. В той же час, воєнний стан в України був введений 24.02.2022. Відтак відповідач мав достатньо часу для виконання грошових зобов'язань перед позивачем до введення в України воєнного стану.
Наявність обставин, які зазначені в листі ТПП Україні не є безумовною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання (невиконання) договірних зобов'язань.
Відповідачем не доведено наявність причинного зв'язку між обставинами, які зазначені в листі ТПП України, та неможливість виконати відповідачем грошове зобов'язання за укладеним з позивачем договором.
Судом також враховано, що за змістом абз.2 ч.1 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що розмір пені визначний виходячи з погодженої сторонами ставки 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, що менше ніж подвійна облікова ставка НБУ, а також недоведеність відповідачем вчинення дій щодо врегулювання з позивачем питання погашення заборгованості, яка існує вже протягом тривалого часу (більше ніж 19 місяців), суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним зобов'язань з оплати за виконані позивачем роботи.
Крім того, поза увагою суду не може залишатись і те, що місцезнаходженням позивача є м.Мирноград Донецької області, яке також знаходиться в безпосередній близькості від місця активних бойових дій.
Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.06.2024, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що м.Авдіївка окуповане. Під час військових дій на території м.Авдіївка, внаслідок обстрілів було знищені, пошкоджені офісні, виробничі приміщення, знищені, пошкоджені, втрачений доступ до вагонів, тепловозів у кількості більше ніж 1000 одиниць, які знаходились в власності відповідача, у зв'язку з чим відповідач повністю зупинив свою діяльність. Вказані обставини вплинули на фінансовий стан відповідача та спричинили серйозні фінансові труднощі, що унеможливлює виконання рішення у встановлений законом термін.
В той же час, як зазначає відповідач, підприємство намагається відновлювати та здійснювати господарську діяльність.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом ч.3,4 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів які могли б свідчити про наявність обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочку судового рішення.
Виходячи з пояснень відповідача господарська діяльність не ведеться, велика кількість активів відповідача знищена.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також недоведеність відповідачем наявності конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191075) на користь Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці" (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Коржова, 16, ідентифікаційний код юридичної особи - 23182908) заборгованість у розмірі 263266 (двісті шістдесят три тисячі двісті шістдесят шість) грн 20 коп., пеню у розмірі 19130 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять) грн 74 коп., 3 % річних у розмірі 6816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 55249 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн 92 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 5166 (п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн 94 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.10.2023.
Суддя О.В. Говорун