ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023м. ДніпроСправа № 904/8586/21
за позовом ОСОБА_1 , смт Слобожанське Дніпропетровської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", с. Лозуватка П'ятихатського району Дніпропетровської області
до ОСОБА_2 , м. Київ
про стягнення збитків, заподіяних посадовою особою товариства у розмірі 467000,00 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Перевощикова Т.М., адвокат, посвідчення № 115
від відповідача: не з'явився
ПРОЦЕДУРА
Любович Олександр Андронович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" 23.10.2021 звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 збитки у розмірі 467 000 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2022 у позові ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" до ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/8586/21 відмовлено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/8586/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2023 у справі № 904/8586/21 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
14.07.2023 справу № 904/8586/21 повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою від 19.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2023.
Постановлено сторонам надати письмові пояснення щодо обставин справи з урахуванням Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 08 листопада 2022 року та докази, на яких ґрунтуються дані обставини.
31.07.2023 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо обставин справи з урахуванням Постанови Верховного Суду від 14.06.2023.
07.08.2023 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні. Також у поданому клопотанні представник зазначив, що бажає надати в її рамках письмові пояснення.
Ухвалою суду від 08.08.2023 підготовче засідання відкладено до 05.09.2023.
05.09.2023 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з надзвичайною сімейною обставиною. Господарський суд зазначив, що представником відповідача не додано доказів, що підтверджують зазначені обставини, а також не зазначено в клопотанні про подання таких доказів у разі неможливості їх надати в дане судове засідання.
Ухвалою суду від 05.09.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 10.10.2023.
В судове засідання 10.10.2023 представник відповідача не з'явився.
В ході судового засідання 10.10.2023 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 10.10.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Узагальнена позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недобросовісні дії колишнього директора ТОВ "СФГ Гермес" призвели до значних збитків, які останній має відшкодувати. Так, в результаті аудиторської перевірки було з'ясовано, що ТОВ "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу: "за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ83/16-1 від 01.09.2016". Однак, колишнім директором ОСОБА_2 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346, 40 грн, які були предметом договору.
Узагальнена позиція відповідача
Під час нового розгляду відповідач не надав ані відзиву, ані письмових пояснень щодо своєї позиції.
При попередньому розгляді справи відповідач проти позову заперечував, зазначав про відсутність складу цивільного правопорушення у зв'язку із належним виконанням договору.
ОСОБА_2 вказував, що на момент укладення договору був також засновником ТОВ "СФ Гермес", тобто внутрішня воля директора на укладення договору кореспондувалася із внутрішньою волею засновника товариства.
Відповідач зауважував, що твердження позивача про те, що товариство не отримало за договором оплачені цінні папери та на його балансі вони не перебувають не відповідає дійсності.
До того ж, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, який посилається на те, що позовна давність закінчилася у вересні 2019 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом у постанові від 14.06.2023 зазначено, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" дій, направлених на захист своїх інтересів, та дійсне порушення прав та законних інтересів позивача, які потребують захисту. На думку, Верховного Суду висновок місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду про відмову у позові за спливом строку позовної давності є передчасним.
За матеріалами справи судом встановлено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" є юридичною особою, зареєстроване 23.06.2014. Засновником товариства, відповідно до Статуту в редакції 2015 року, був ОСОБА_2 .
Наразі, засновником (учасником) ТОВ "СФГ Гермес" є ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" було створено з метою здійснення діяльності у агропромисловому секторі. А також для задоволення суспільних потреб у товарах народного споживання, роботах, послугах, для насичення ринку продукцією, здійснення наукової, виробничої, переробної, посередницької, зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій, оптової та роздрібної торгівлі, здавання в оренду майна, операцій з нерухомістю, для отримання Товариством та його учасниками прибутку (п. 2.1 Статуту 2015 року).
У період з 19.01.2015 по 07.02.2017 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" був ОСОБА_2 .
Так, відповідно до наказу № 1 від 19.01.2015 ОСОБА_2 приступив до обов'язків директора ТОВ "СФГ Гермес".
Згідно з розділом 10 Статуту, який діяв на той час, у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган (директор). Директор підзвітний вищому органу товариства і організує виконання його рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законом та цим статутом. До компетенції директора входило: представляти інтереси товариства в органах державної влади, в органах місцевого самоврядування та інших організаціях; без доручення представляти інтереси товариства у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами; без доручення підписувати від імені товариства всі цивільно-правові угоди без обмеження за сумою договору; розпоряджатись майном та коштами товариства в межах, встановлених цим Статутом та рішенням зборів учасників; відкривати розрахункові та інші рахунки в будь-яких банках України та за її межами для збереження коштів та здійснення всіх видів розрахунків, кредитних операцій товариства; отримувати позики, кредити, відкривати кредитні лінії в установах банків; продавати, передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, здавати в оренду, надавати в безоплатне тимчасове користування або в позику належні товариству транспортні засоби, устаткування, інвентар та інші матеріальні цінності товариства; видавати та підписувати довіреності; розробляти поточні плани діяльності товариства та заходи, необхідні для вирішення задач товариства; скликати збори учасників товариства; забезпечувати виконання рішень загальних зборів товариства; розробляти щорічні кошториси, посадових розкладів, показники роботи та строки преміювання; створювати органи, необхідні для досягнення мети та задач товариства; формувати адміністрацію для досягнення мети та задач товариства; організовувати ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства; брати участь у рішенні інших питань, пов'язаних з поточною діяльністю товариства; приймати та звільняти працівників товариства, заохочувати їх та накладати дисциплінарні стягнення; затверджувати правила, процедури та інші внутрішні документи товариства; визначати перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю Товариства, а також таких, які є конфіденційною інформацією; приймати рішення про дату та порядок денний загальних зборів товариства; виконувати інші функції, необхідні для забезпечення діяльності товариства.
Відповідно до п. 10.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" в редакції від 20.01.2015, виконавчим органом товариства є його директор. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законом та статутом.
Відповідно до п. 10.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" в редакції від 20.01.2015, до компетенції директора, серед іншого, входило, організація та ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства.
31.01.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", за яким останній набув у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" у розмірі 94%.
У відповідності з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" № 2-2017 від 06.02.2017 вирішено звільнити з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" ОСОБА_2 з 07.02.2017 та відповідно до розпорядження № 1 від 08.02.2017 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" з 08.02.2017.
30.03.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", за яким останній набув у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" у розмірі 6%.
Відтак, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", став єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес".
30.03.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі первинної документації Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес".
Протягом березня 2017 року було проведено вибіркову перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", за результатами якої складено Довідку про проведення вибіркової аудиторської перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" від 30.03.2017.
Позивач зазначає, що в результаті аудиторської перевірки було з'ясовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу: "За договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 року".
Однак, як зазначає позивач у позові, на виконання зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 колишнім директором ОСОБА_2 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346, 40 грн, які були предметом договору.
Так, відповідно до акту приймання-передачі первинної документації Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" від 30.03.2017, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання не передавалися.
23.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" звернулося з вимогою № 23/08 до ОСОБА_2 , у якій просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги надати оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання.
Дана вимога направлена відповідачу 27.08.2019.
Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року позивач звертався до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання (справа № 204/6182/19).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 у справі № 204/6182/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" до ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння задоволено частково; вирішено витребувати у ОСОБА_2 з незаконного володіння оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес". Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року - скасовано; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" до ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння відмовлено.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "СФГ Гермес", здійснив дії, що суперечать інтересам товариства, а результат яких жодним чином не був направлений на покращення матеріального становища товариства, а навпаки, призвів до збитків. Цінні папери на загальну суму 43 000 346, 40 грн, які були придбані колишнім директором ОСОБА_2 на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 підприємством не отримувались, на облік не брались. Місцезнаходження та мета купівлі цінних паперів позивачу невідомі та не кореспондується з метою та предметом діяльності товариства.
Позивач вбачає протиправну поведінку ОСОБА_2 у неналежному та недобросовісному укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 і перерахуванні коштів на рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 43 000 346, 40 грн без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю, при зловживанні своїм розсудом у здійсненні дій всупереч інтересам товариства (витрачання коштів на цілі непов'язані з економічно-господарською діяльністю ТОВ "СФГ Гермес"), всупереч цілям, спрямованим на досягнення розумної ділової мети. Жодної економічної вигоди, доцільності чи необхідності для позивача укладення цих договорів не мало; у здійсненні документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів у сумі 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу: "За договором договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 року".
Наявність шкоди позивач вбачає у збитках, завданих ТОВ "СФГ Гермес" в розмірі суми грошових коштів, що були перераховані. Докази їх використання відповідачем в інтересах та на користь товариства відсутні, як і відсутні докази існування цінних паперів взагалі.
Причинний зв'язок, за твердженнями позивача існує в тому, що саме дії ОСОБА_2 по укладанню договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 і дії по перерахуванню призвели до збитків товариства. При цьому, вказані цінні папери на підприємстві не обліковується, а реальність їх існування невідома.
Наявність вини відповідача позивач вбачає в тому, що дії, які були вчиненні відповідачем, як директором, по укладенню договору купівлі-продажу цінних паперів та дії по перерахуванню коштів на були спрямованні на заволодіння ним цими коштами в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, адже відсутні докази їх використання відповідачем в інтересах та на користь товариства.
Невідшкодування відповідачем заявлених збитків (у обмеженому самим позивачем розмірі) і стало причиною виникнення спору. При цьому предметом розгляду у даній справі було стягнення збитків у розмірі 467 000 грн, які складаються із перерахованих коштів на підставі платіжних доручень № 791 від 02.09.2016 на суму 1 000 грн, № 792 від 02.09.2016 на суму 19 000 грн, № 792 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 793 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 794 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Судом здійснюється новий розгляд справи після скасування попередніх судових рішень по цій справі Верховним Судом.
Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Щодо стягнення збитків
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
За правилами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона держала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, окрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для підновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих - документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Також статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;
- іншими винними діями посадової особи.
Цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про належне виконання своїх фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
Позивач вважає, що факти укладення відповідачем договору № БВ83/16-1 від 01.09.2016, подальше начебто придбання цінних паперів на суму 430 00346, 40 грн та, у підсумку, не передання цінних паперів та не постановка їх на баланс підприємства, не передання новому директору товариства будь-яких пов'язаних з цими операціями документів, свідчать про те, що відповідач, в порушення вищевказаних норм закону, діяв недобросовісно та всупереч інтересам товариства.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що перебуваючи на посаді директора зобов'язаний був діяти виключно в інтересах товариства, дотримуючись вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Відповідач зауважує, що на момент укладення договору був також засновником ТОВ "СФГ Гермес", тобто внутрішня воля директора на укладення договору кореспондувалася з внутрішньою волею засновника товариства.
Відповідач зазначає, що на виконання положень договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" та ОСОБА_3 було укладено акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів. Договір або ж акт у відповідача не збереглися, оскільки остання транзакція на виконання умов договору відбулася 06.02.2017, тобто з моменту проведення останньої транзакції пройшло понад 5 років. З урахуванням розумних строків збереження документів - ОСОБА_2 зберігав копії документів до 07.02.2020, після чого вони були знищені. Твердження позивача про те, що підприємством не отримувалися, на облік не бралися, місцезнаходження та мета купівлі цінних паперів позивачу не відомі та не кореспондуються з метою та предметом діяльності товариства за поясненнями відповідача не відповідає дійсності, оскільки позивачу достеменно відомо, що цінні папери на виконання умов договору були передані ОСОБА_3 на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес". Так, із фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік, поданого 25.02.2017, вбачається, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" обліковуються поточні фінансові інвестиції на суму 37 708 700 грн. (код рядка 1160). Якщо ж брати до уваги фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, то з його даних прослідковується, що у 2015 році на балансі підприємства не перебувало цінних паперів. Крім того, як вбачається з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" було внесене до цього Плану-графіка для проведення документальної планової перевірки на травень 2018 року.
Відповідач вказує, що позивачем не доведено, що укладення договору купівлі-продажу цінних паперів є очевидно необачним, марнотратним та завідомо корисливим на користь ОСОБА_2 рішенням. Відповідач вважає, що якби навіть ОСОБА_3 не передав позивачу оплачені ним цінні папери, то така непередача є наслідком невиконання зобов'язань за договором зі сторони ОСОБА_3 та не свідчить про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України і, відповідно, не є реальними збитками. Доказів того, що позивач звертався до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 на свою користь грошових коштів за непередані, на думку позивача, цінні папери відсутні. Відповідно, відповідач вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутня протиправна поведінка, яка б завдала позивачу шкоди, як і відсутні інші елементи цивільного правопорушення.
У той же час, матеріалами справи підтверджується перерахування Товариством на користь ОСОБА_3 грошових коштів з призначенням платежу "згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-83/16-1 від 01.09.2016".
Проаналізувавши обставини справи, суд погоджується з позивачем про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Протиправна поведінка ОСОБА_2 полягає у перерахуванні коштів товариства на підставі платіжних доручень № 791 від 02.09.2016 на суму 1 000 грн, № 792 від 02.09.2016 на суму 19 000 грн, № 792 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 793 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 794 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн (арк. с. 113-115, том 1); наслідки полягають у спричиненні збитків у загальному розмірі перерахованих коштів 467 000 грн; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкодою зумовлений її заподіянням безпосередніми діями відповідача на посаді керівника товариства; вина відповідача як посадової особи виражена в усвідомленні вчинення дій на шкоду товариству.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
У постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав таке. Згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
У постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву в частині того, що договір купівлі-продажу не визнаний недійсним, а отже дії щодо його належного виконання (перерахування коштів на його виконання) не містять складу цивільного правопорушення не приймається судом, оскільки презумпція правомірності правочину не перешкоджає надання судом оцінки діям сторін по його виконанню та кваліфікацій їх як завдання збитків.
Твердження щодо того, що ОСОБА_2 будучи одночасно і директором і засновником, у зв'язку з чим при укладенні та виконанні договору внутрішня воля директора кореспондувалася із внутрішньою волею засновника товариства не може свідчити про відсутність збитків, так як чинне законодавство не передбачає заборони на стягнення збитків з директора, який є одночасно засновником. Звичайно, що воля на вчинення дій є єдиною, але ця воля спрямована на завдання збитків.
Відповідач також заперечував проти позову тим, що позивач у випадку не передання цінних паперів мав право звернутися до ОСОБА_3 з позовом про виконання обов'язку в натурі. Проте, суд звертає увагу, що не звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 не перешкоджає поданню позову про стягнення збитків.
Стосовно того, що цінні папери обліковувалися на товаристві, суд зазначає, що перебування на обліку чи відсутність обліку цінних паперів у бухгалтерському обліку Товариства жодним чином не впливає на висновок суду про заподіяння збитків товариству. Наприклад, можна придбати і поставити на облік нематеріальні активи з високою номінальною вартістю, але які не мають жодної ринкової цінності. Тому факт наявності чи відсутності обліку бухгалтерських операцій не впливає на можливість завдання збитків.
До того ж сторонами не доведено належними доказами, що саме ці цінні папери обліковуються за Товариством.
Суд звертає увагу, що відповідач своїми діями фактично підтвердив твердження позивача, що дані дії є умисними та мали наслідком завдання збитків.
Так, відповідач зазначив про знищення ним договору, на підставі якого перераховувалися кошти, після 07.07.2020.
Суд звертає увагу, що відповідач взагалі не міг зберігати у себе договір після звільнення. Договір повинен зберігатися у Товаристві, а при звільненні попередній керівник (відповідач) мав передати всі документи (у тому числі і спірний договір) новому керівникові.
Раніше судами встановлено, що відповідач не зміг надати відповіді на жодне з питань щодо договору та цінних паперів, зокрема, щодо кількості векселів, строку погашення, емітента тощо.
Суд з точки зору вірогідності доказів, оцінює відповідно таку поведінку відповідача. Звичайно, що придбання векселів жодним чином не заборонено і може бути здійснене товариством. Але придбання векселів не є спеціалізацією товариства і, при цьому, колишній керівник не може надати інформацію ні щодо приблизної кількості векселів, ні їх номінальної вартості, ні емітентів тощо. Ненадання такої елементарної інформації відповідачем лише підтверджує висновок суду про протиправність дій відповідача.
З викладеного слідує наявність у діях ОСОБА_2 складу цивільного правопорушення, що підтверджує завдання останнім збитків товариству у заявленому розмірі (по 5 платіжних дорученнях), а саме на платіжні доручення № 791 від 02.09.2016 на суму 1 000 грн, № 792 від 02.09.2016 на суму 19 000 грн, № 792 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 793 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн, № 794 від 05.09.2016 на суму 149 000 грн у загальному розмірі 467 000 грн.
Щодо строків позовної давності
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вже встановлено судами, що про перерахування коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" дізналося безпосередньо в момент вчинення операцій - 02.09.2016 та 05.09.2016 (5 платежів). І саме в ці дні товариство змогло оцінити розмір шкоди, який відповідає розміру перерахованих коштів на підставі зазначених платіжних доручень.
Тому позовна давність закінчилася у вересні 2019 року. Закінчення строку позовної давності відбулося до його продовження у зв'язку із введенням на території України карантину та внесення відповідних змін до Прикінцевих положень Цивільного кодексу в частині продовження строків, у тому числі і позовної давності. Отже, у даному випадку строк позовної давності не продовжився.
Однак, сам позов пред'явлено Любович О.А. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" у жовтні 2021 року, тобто позивачем пропущена позовна давність щодо заявлених позовних вимог. Зміна особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", не впливає на перебіг строку позовної давності для Товариства.
За змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Отже, питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.
В обґрунтування поважності пропуску позовної давності позивач посилається на наступні обставини.
Протягом березня 2017 року було проведено перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності ТОВ "СФГ Гермес", за результатами якої складено Довідку про проведення вибіркової аудиторської перевірки ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017.
В результаті аудиторської перевірки з'ясовано, що ТОВ "СФГ Гермес" було здійснено ряд документально непідтверджених операцій по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу: "За договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 року". На виконання зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 колишнім директором ОСОБА_2 не передано та не взято на облік підприємством цінні папери на загальну суму 43 000 346, 40 грн, які були предметом договору.
Відповідно до акту приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання не передавалися.
З урахуванням положень чинного законодавства, до нового керівника товариства з моменту його призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, він наділений правом отримати всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства, що кореспондує із відповідним обов'язком колишнього керівника щодо передання первинної, технічної документації та бухгалтерської звітності, відповідальність за збереження якої несе уповноважений орган (посадова особа) юридичної особи.
Висновку щодо необхідності передачі колишнім керівником за актом приймання-передавання всіх документів товариства, які знаходяться у діловодстві, новопризначеному керівнику дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19.
Факт порушення колишнім керівником товариства обов'язку щодо передачі документів юридичної особи підтверджується актом приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30.03.2017 та Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021 у справі № 204/6182/19.
Для захисту своїх прав, у листопаді 2017 року ТОВ «СФГ Гермес» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БК Гермес" про стягнення 43 000 346, 40 грн.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що протягом 2016-2017 років позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 43 000 346, 40 грн з призначенням платежу згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016. Однак, між сторонами відповідний договір не укладався, тому кошти перебувають у відповідача без достатньої правової підстави та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Саме відсутність у ТОВ «СФГ Гермес» договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, доручення на отримання коштів та документів, що підтверджують його виконання, не давало змоги позивачу достовірно встановити контрагента за договором, обсяг його зобов'язань, у т.ч. строки та порядок їх виконання тощо.
Відтак, ТОВ «СФГ Гермес» було позбавлено можливості належним чином здійснити захист своїх прав та інтересів.
Після чого, 23.08.2019 ТОВ «СФГ Гермес» звернулося письмовою вимогою № 23/08 до ОСОБА_2 , у якій просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги надати оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання.
Відповіді ТОВ «СФГ Гермес» не отримувало, вимога щодо надання оригіналу договору залишилася проігнорованою.
У зв'язку з вищезазначеним, у вересні 2019 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання (справа № 204/6182/19).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 у справі № 204/6182/19 позовну заяву ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння задоволено частково; вирішено витребувати у ОСОБА_2 з незаконного володіння оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та повернути ТОВ "СФГ Гермес".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2021 скасовано; у задоволенні позову ТОВ "СФГ Гермес" до ОСОБА_2 про витребування документів з незаконного володіння відмовлено.
Отже, після ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2021 у справі № 204/6182/19 (про витребування у ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016) ТОВ «СФГ Гермес», вичерпавши засоби для встановлення реальності операцій по Договору № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та змісту самого договору, дізналось про порушення своїх прав та наявність збитків заподіяних саме колишнім директором підприємства, а тому змогло вернутись до суду з позовом у цій справі.
Слід зазначити, що у відзиві у цій справі відповідач також зазначив, що він зберігав договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документи, що підтверджують його виконання до 07.02.2020, після чого їх знищив (арк. с. 13, том 2).
Саме при розгляді справи № 204/6182/19 позивач дізнався про те, що ОСОБА_2 зберігав копії документів до 07.02.2020, після чого вони були знищені.
Тому на думку позивача, поданню позовної заяви у цій справі передували обставини, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне подання позову.
Дослідивши всі доводи позивача, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:
- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (ст. 74 ГПК України);
- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем здійснювалися ряд тривалих дій спрямованих на доведення та підтвердження порушених прав Товариства, які залишилися безрезультатними.
Тому, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо наявності поважних та об'єктивних причин пропуску позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки суд враховує, що відсутність у позивача договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016, інформації про його сторін, про умови виконання зобов'язань, про строк їх виконання, про особу, яка порушила права товариства унеможливлювало подання позову (визначення предмету позову, способу захисту та відповідача у позові).
За відсутності у ОСОБА_1 як керівника ТОВ "СФГ Гермес" договору купівлі продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та документів, що підтверджують його виконання він був позбавлений можливості вважати його дійсно укладеним чи виконаним або невиконаним, а операції по перерахуванню коштів ОСОБА_3 саме збитками, а ОСОБА_2 особою яка їх завдала.
Також, у даному випадку підставами для визнання строку позовної давності пропущеним з поважних причин є встановлення таких фактичних обставин даної справи, які, на думку суду, з об'єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали своєчасне подання позову, зокрема, встановлені факти у справі № 204/6182/19. Відповідно до яких позивач дізнався про знищення відповідачем договору, на підставі якого перераховувалися кошти, після 07.07.2020. Проте, суд звертає увагу, що до 07.07.2020 позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогами про надання договору, однак останні залишилися без задоволення.
Тому, позивачем лише після вичерпання всіх можливих заходів щодо встановлення наявності правових відносин за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 83/16-1 від 01.09.2016 та встановлення всіх обставин, які в подальшому вплинуть на відновлення порушених прав Товариства, подано позовну заяву про стягнення збитків.
З викладених обставин, з метою недопущення порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись верховенства права, справедливості, добросовісності і розумності, господарський суд, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» строку позовної давності поважними та захисту прав останнього шляхом стягнення з ОСОБА_2 збитків за заподіяння шкоди у розмірі 467 000 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 25 393, 13 грн (за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги (частково)) покладаються на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес» (52150, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Лозуватка, вул. Центральна; ідентифікаційний код 39268929) збитки у розмірі 467 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 25 393, 13 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.10.2023
Суддя В.І. Ярошенко