ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/821/489/23 Справа № 712/9926/23 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023250310000481, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.1 ст.249 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси із клопотанням про накладення арешту на майно.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2023 року клопотання прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12023250310000481 від 15 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.1 ст.249 КК України - задоволено та накладено арешт на майно, а саме мобільний телефон марки HUAWEI STK - LX1 чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_8 , який упаковано до спец пакету WAR 1138983.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, постановленою при невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Зокрема, апелянт стверджує, що законом передбачена можливість накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Проте, на думку апелянта, ні прокурор, який подав клопотання про застосування таких заходів, ані суд в оскаржуваній ухвалі ніяким чином не роз'яснив свою позицію щодо цієї вимоги КПК України та не зазначив, виходячи з яких міркувань, суд дійшов такого висновку.Також зазначає, що в постанові про визнання речовими доказами не міститься відомостей, які б вказували на необхідність у такому арешті. Вважає, що прокурором також не було доведено наявності у вилученого майна ознак речового доказу. Окрім цього зазначає, що слідчим суддею було проігноровано допущені слідчим під час проведення обшуку порушення вимог ч.7 ст. 236 КПК України, оскільки ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 вересня 2023 року у справі № 712/9434/23 про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля Skoda Oktavia, державний номерний знак НОМЕР_3 не було надано права на вилучення телефону.
Також посилається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання не було прийнято до уваги, що прокурором у клопотанні не було зазначено, яке саме доказове значення для вказаного кримінального провадження має вилучене майно.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження № 12023250310000481 від 15 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.1 ст.249 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що до слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, надійшло повідомлення з УКР ГУНП в Черкаській області про встановлення в ході здійснення оперативно - розшукових заходів інформації, що група невстановлених осіб, серед яких є посадові особи суб'єктів господарювання, в умовах воєнного стану, на території Черкаського району Черкаської області, здійснюють промисловий вилов риби із порушенням вимог чинного законодавства, а також з перевищенням квот на добування водних біоресурсів, з приховуванням в обліковій документації фактичних обсягів виловленої риби, внаслідок чого завдають збитків державі.
В ході досудового розслідування отримано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси №712/9434/23 від 06 вересня 2023 року про проведення обшуку автомобіля марки «Skoda» модель Octavia, в кузові сірого кольору, VIN НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_5 .
12 вересня 2023 року в період з 16:12 год. по 17:21 год. проведено обшук автомобіля марки «Skoda» Octavia VIN НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_5 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон «HUAWEI» STK-LX1, чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який упаковано до спец пакету WAR 1138983, що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчої СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 від 12 вересня 2023 вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами.
У зв'язку з чим слідча звернулася до слідчого судді з клопотанням, яким просила з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі, щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно із ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна, який згідно ч. 2 ст. 170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Так, відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання такого майна, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також, арешт майна з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення збереження речових доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався.
Так, в клопотанні, як на мету накладення арешту, прокурор послався зокрема на необхідність збереження речових доказів, оскільки вилучене майно необхідне для проведення ряду процесуальних та слідчих (розшукових) дій.
Такі доводи прокурора узгоджуються з положеннями ст. 98 КПК України, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже захисник, власники майна мають право звернутися до слідчого або до слідчого суду з відповідним клопотанням про скасування арешту на майно.
У даній справі слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у цьому кримінальному провадженні на даному етапі й потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження, належно обґрунтувавши власні висновки щодо прийнятого рішення.
Є необґрунтованими твердження апелянта про те, що ухвала слідчого судді є незаконною через неповноту судового розгляду, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи та встановленими в ході розгляду клопотання обставинами і по суті зводяться до незгоди з прийнятим слідчим суддею рішенням.
Інші доводи, на які посилається скаржник, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено.
Зважаючи на зазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно,зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407,419, 422 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2023 року про накладення арешту на майно № 12023250310000481, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.1 ст.249 КК України- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4