ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1277/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/539/23 Категорія: 312000000 Акулов Є.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;
представник відповідача - адвокат Літвінов Євгеній Володимирович;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про захист прав споживача,
ВСТАНОВИВ:
16.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом в якому просить: зобов'язати ТОВ "ГК "Нафтогаз України" , виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 , квартири АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 , заборгованість попередніх власників квартири (споживачів) в сумі 11831,9 грн. (одинадцять тисяч вісімсот тридцять одна грн. 90 коп.).
Позовні вимоги мотивовані, тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Три четвертих частки цієї квартири нею було придбано на прилюдних торгах (аукціоні), що підтверджується відповідним Свідоцтвом серії НСЕ 371354 від 10.03.2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 191, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Циндою Р.М. Одну четверту частку квартири нею було придбано згідно договору купівлі-продажу Серії НСВ 385137 від 20 березня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 220, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н.В.
Ставши власницею житла, почала процедуру укладення договорів із постачальниками та надавачами житлово-комунальних послуг.
Після укладення 07.04.2023 року договору на технічне обслуговування внутрішньо будинкової системи газопостачання побутового споживача з АТ «Оператор розподільної системи «Черкасигаз», 25.04.2023 року в електронному вигляді подала заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»».
Однак, 27.04.2023 року, після актуалізації даних споживача, до її електронного кабінету надійшло повідомлення з ГК «Нафтогаз України», згідно якого виявлено заборгованість на суму 11831,9 грн. за спожитий газ за березень 2023 року.
Не погодившись із виставленою сумою заборгованості, оскільки не користувалася послугами взагалі, 28.04.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Компанії з вимогою про виключення заборгованості попередніх споживачів, так як вона не брала жодних зобов'язань на себе зі сплати їх боргу.
03.05.2023 року отримала відмову у виключенні боргу з її особового рахунку з посиланням на те, що Закон України «Про житллово-комунальні послуги» та ЦК України не містять положень, які б звільняли нового власника майна від сплати боргу попередніх власників та пропозицію за вирішенням спору звернутися до суду.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"" , ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження 04116, вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 , квартири АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 , заборгованість попередніх власників квартири (споживачів) в сумі 11831,90 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження 04116, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, на користь держави (одержувач: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, банк одержувача: казначейство України (ЕАП), код одержувача: 37993783, рахунок: UA: 908999980313111256000026001) судовий збір в сумі 992,40 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що зобов'язання по оплаті комунальних послуг виникають у позивача з часу придбання у власність вказаної квартири та початку користування цими послугами. Враховуючи, що позивач, придбаваючи майно за договорами, не брав на себе зобов'язань щодо сплати боргів попередників, послуги з газопостачання не отримував, суд дійшов до висновку, що останній не повинен нести відповідальності за борги попередніх власників майна.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.06.2023 року у справі № 708/539/23 скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що з прийнятим оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, набувши 10.03.2023 року право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 та зареєструвавши там місце свого проживання, набув і солідарні зобов'язання щодо оплати вартості комунальних послуг разом з ОСОБА_2 .
Вказує, що у позовній заяві позивачем не наведено належного обґрунтування того, в чому полягає порушення його прав, які саме права порушено відповідачем, а саме задоволення позову нівелює інститут солідарної відповідальності.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» - адвоката Літвінова Є.В., який приймав участь в режимі відеоконференції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_1 . Три четвертих частки цієї квартири нею було придбано на прилюдних торгах (аукціоні), що підтверджується відповідним Свідоцтвом серії НСЕ 371354 від 10.03.2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 191, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Циндою Р.М. Попереднім власником зазначеної частки був ОСОБА_3 (а.с. 6), що збігається з Витягом із Державного реєстру речових прав (а.с.10). Одну четверту частку квартири ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу серії НСВ 385137 від 20 березня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 220, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н.В., що підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав (а.с.9).
25.04.2023 року позивач в електронному вигляді подала заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (а.с.11). Особовий рахунок НОМЕР_1 , EIC-код 56ХМ38Р000150009 (а.с. 14).
З обліків відповідача випливає, що за квартирою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , постачався газ за період з 01.05.2022 року до 31.03.2023 року в обсязі 1487,0 м.куб, загальною вартістю 11831,9 грн., які залишились несплаченими ( а.с. 17-19,53).
27.04.2023 року, після актуалізації даних нового споживача, до електронного кабінету ОСОБА_1 надійшло повідомлення з ГК «Нафтогаз України», згідно якого виявлено заборгованість на суму 11831,9 грн. за спожитий газ за березень 2023 року (а.с.13).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року (справа 686/6276/19, провадження61-3604св20).
Так, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 20.03.2023 року, згідно з яким позивач стала власником квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Таким чином, доводи скаржника про те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми матеріального права та не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не підлягають до задоволення, оскільки не знаходять свого відображення у відповідності до обставин справи та чинного законодавства.
Твердження скаржника стосовно того, що позивач не надала доказів порушення її прав, які саме права порушено відповідачем, також, не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Оскільки, позивач ОСОБА_1 заперечувала проти вимог відповідача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо наявності заборгованості, які сформульовані у претензіях, а відповідач належним чином не відреагував на звернення позивача та не звернувся з вимогами до попереднього власника квартири, а лише посилався на відсутність механізму списання боргів за спожиті комунальні послуги, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по її особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири в сумі 11 831 грн. 90 коп. є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20, провадження 61-18079св21).
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» слід залишити без задоволення, а Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2023 року- без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2023 року.
Судді