ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Харків
справа № 639/5866/21
провадження № 22-ц/818/1940/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2021 року ухваленого у складі судді Баркової Н.В.,-
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2021 року КП «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 22 445,42 грн, із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 14 236,28 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 7 533,67 грн, інфляційні витрати - 494,17 грн; 3% річних від простроченої суми - 181,30 грн та стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Нарахування за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою проводяться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг у відповідності до ч. 2 ст. Закону № 1875 та п. 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Як вказує представник позивача, в порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення, передбаченого ст. 20 Закону № 1875, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п.п. 18, 30 Правил №630 відповідач неналежним чином виконував зобов'язання з оплати наданих послуг. У підсумку за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 21 769,95 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 14 236,28 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 7 533,67 грн. Відповідачу було направлене досудове повідомлення з пропозицією погасити борг за надані послуги з централізованого водопостачання у 10-денний термін, яке відповідач не виконав. З огляду на викладене відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу також нараховані 494,17 грн - сума інфляційних витрат за час прострочення та 181,30 грн - три проценти річних від простроченої суми. У зазначений термін відповідач не здійснював належних заходів до повного погашення заборгованості
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.11.2021 позов Комунального підприємства «Харківводоканал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 22 445 гривень 42 копійки, із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 14 236,28 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2018 по 30.06.2021 у розмірі 7 533,67 грн, інфляційні витрати - 494,17 грн; 3% річних від простроченої суми - 181,30 грн та 2 270 (грн судового збору.
Рішення мотивовано тим, що доказами у справі підтверджується заборгованість Відповідача.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у зв'язку з чим суд передчасно виніс заочне рішення та позбавив Відповідача можливості подати свої заперечення та докази. Судом не призначалося повторне судове засідання.
Скаржник в апеляційній скарзі також зазначає, що Позивачем був пропущений строк позовної давності, в матеріалах справи відсутні докази переривання строку позовної давності. Апелянт також в апеляційній скарзі посилається на неправильність розрахунку заборгованості. У наданому розрахунку нібито зафіксована оплата у червні 2018 році. Проте, Відповідач жодних платежів у червні 2018 не здійснював. Внесення вказаних сум є умисними, неправомірними діями Позивача з метою переривання позовної давності. Комісія банку за оплату комунальних послуг складає від 10 до 25 гривень, у червні 2018 року оплачено 0,96 коп, що ще раз підтверджує, що Відповідачу не було навіть змісту сплачувати суму, нібито за борг, меншу ніж за суму нараховану за комісію банку. До того ж, за вказаною адресою ніхто не проживає і не проживав.
05.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Васькова О.Ю., який діє в інтересах КП «Харківводоканал» в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що апеляційна скарга має містити посилання апелянта на порушення норм процесуального права та невірне застосування судом норм матеріального права. Судом першої інстанції повно та всебічно розглянуті позовні вимоги, доводи позивача, які викладені у позовній заяві, а також доводи викладені відповідачем у заяві про скасування заочного рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови позову та застосуванні строків позовної давності не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком позивача, за вказаним особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість в сумі 21 769,95 грн., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.06.2018 року по 30.06.2021 року у розмірі 14 236,28 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.06.2018 року по 30.06.2021 року у розмірі 7 533,67 грн. (а.с. 4-6).
Вказана заборгованість до теперішнього часу відповідачем не погашена.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918 від 10.01.2002 року споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частині 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов'язаний своєчасно вносити за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п.17,18,20,30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.
Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.11 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.
Відповідно до п.17 цих Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Відповідно до п.20 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Так, підприємство зобов'язано зазначати інформацію, що відображена в особовому рахунку, відповідно до норм діючого законодавства. Крім того обов'язково форму розрахунку законодавство не містить.
Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківводоканал» надавало відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовлялися від них у встановленому законом порядку.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «Харківводоканал», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Колегія суддів також зазначає, що Відповідачем розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовано, контр-розрахунок ними не надано.
Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «Харківводоканал», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківводоканал» із даною позовною 26 серпня 2021 року, а період нарахуванням останнім заборгованості становить 01.06.2018 по 30.06.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківводоканал» із даною позовною заявою - 26.08.2021 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.06.2018 по 30.06.2021, трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що він був не належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи та суд був зобов'язаний відкласти судове засідання, адже матеріали справи містять докази напраавлення Відповідачу судової повістки за адресою реєстрації, а саме зворотнє поштове повідомлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.
Щодо обов'язку суду відкласти судове засідання то у відповідності до вимог ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Вимог про відкладення судового засідання у разі належного повідомлення Відповідача під час ухвалення заочного рішення норми ЦПК України не містять.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук