РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Рівне
Справа № 564/1440/23
Провадження № 22-ц/4815/1088/23
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
секретар судового засідання - Мороз А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство "Волинський військовий лісгосп"
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 липня 2023 року (ухвалене у складі судді Цвіркуна О.С.; повний текст рішення виготовлено 18 липня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду про поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду про поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом від 18.06.2021 року його з 22.06.2021 року було звільнено з посади механіка (ДП "Костопільський військовий лісгосп", правонаступником якого є ДП "Волинський військовий лісгосп") у зв'язку зі скороченням чисельності та штату.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16.08.2022 року зазначений наказ було скасовано та поновлено його на роботі з 22.06.2021 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, судові витрати та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21.02.2023 року змінено частково рішення суду першої інстанції в частині дати поновлення на роботі, а саме - з 23.06.2021 року. В решті рішення суду залишено без змін.
Вказує, що наказом від 01.03.2023 року його поновлено на роботі на посаді механіка, наказано виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу та відшкодувати судові витрати.
Зазначає, що 31.03.2023 року він звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.09.2022 року по 01.03.2023 року у розмірі 111466,34 грн. та боргу по відпускних відпускних в розмірі 17158,93 грн., однак відповідач йому безпідставно відмовив.
Просив суд стягнути з ДП "Волинський військовий лісгосп" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 110521,71 грн., невиплачені відпускні в сумі 17158,93 грн., та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8200 грн.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду про поновлення на роботі задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 110521 (сто десять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 71 коп.
Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь ОСОБА_1 невиплачені відпускні в сумі 17158 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 93 коп.
Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8200 (вісім тисяч двісті) грн.
Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь держави судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення ст. 430 ЦПК України, ст. 235 КЗпП, виконав рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року лише 01.03.2023 року, а тому позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі починаючи з 17 вересня 2022 року (наступний день після проголошення судом рішення від 16.09.2022 року).
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ДП "Волинський військовий лісгосп" оскаржило його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі покликається на безпідставність доводів позивача про затримання виконання рішення суду ДП "Волинський військовий лісгосп" про поновлення позивача на роботі.
Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп", а не до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп".
ОСОБА_1 поновлений на посаді механіка в ДП "Костопільський військовий лісгосп", а не в ДП "Волинський військовий лісгосп".
Фактично будь яких законних підстав поновити ОСОБА_1 в ДП "Волинський військовий лісгосп" не було, оскільки ДП "Волинський військовий лісгосп" не був стороною в даній цивільній справі.
Просить суд скасувати оскражуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
14 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду.
Вказує, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13.12.2022 року залучено до участі замість ДП "Костопільський військовий лісгосп" його правонаступника ДП "Волинський військовий лісгосп".
Доводи апелянта про те, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не був стороною у справі спростовується висновками попередніх судів у справі №564/1979/21 та нормами чинного законодавства України, у т.ч. наказом Міністерства оборони України № 93 від 13.04.2021 року "Про реорганізацію державного підприємства "Костопільський військовий лісгосп".
В порушення ч. 7 ст. 235 КЗпП, а також принципу обов'язковості судового рішення, відповідач не провів виконання вказаного рішення, а видав наказ про поновлення на роботі позивача лише 01.03.2023 року.
Просить про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області №564/1979/21 від 16.09.2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ДП "Костопільський військовий лісгосп" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ №65-к від 18.06.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з 22.06.2021 року у зв'язку з скороченням чисельності та штату; поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП "Костопільський військовий лісгосп" на посаді механіка з 22.06.2021 року; стягнуто з ДП "Костопільського військового лісгоспу" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 280555 грн. за мінусом вирахувань податку на доходи фізичних осіб та війського збору, стягнуто судові витрати в сумі 5600 грн., та судовий збір в дохід держави в сумі 4621 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць (а.с. 9-13).
Постановою Рівненського апеляційного суду №564/1979/21 від 21.02.2023 року апеляційну скаргу адвоката Таргонія Валерія Олександровича задоволено частково, а саме рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року змінено в частині дати поновлення ОСОБА_1 на роботі, зазначивши про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві "Волинський військовий лісгосп" на посаді механіка з 23 червня 2021 року, в решті рішення залишено без змін (а.с.14-20).
У порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов'язковості судового рішення, відповідач не провів негайне виконання рішення суду.
У статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
Зазначена правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц (провадження № 61-11510св18).
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області про поновлення позивача на роботі підлягало негайному виконанню, але фактично було виконано роботодавцем лише 01 березня 2023 року.
Наказом ДП "Волинський військовий лісгосп" № 20-ОС від 01.03.2023 року, скасовано наказ ДП "Костопільського військового лісгоспу" про звільнення ОСОБА_1 від 18.06.2021 року № 65-к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка ДП "Волинський військовий лісгосп" з 23.06.2021 року; наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу; відшкодовано ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 5600,00 грн. (а.с. 25)
Судом встановлено, що затримка виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2022 року у справі №564/1979/21 в частині поновлення позивача на посаді за період з 17 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року становить 117 робочих днів: вересень 2022 р. - 10 днів; жовтень 2022 р. - 21 день; листопад 2022 р. - 22 дні; грудень 2022 р. - 22 дні; січень 2023 р. - 22 дні; лютий 2023 р. - 20 днів.
На підставі положень ст.ст. 235, 236 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з ДП "Волинський військовий лісгосп" на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 110521,71 грн (117 днів ? 944,63 грн), що обраховано судом відповідно до Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Окрім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з ДП "Волинський військовий лісгосп" заборгованість по виплаті йому відпускних, нарахованих за період роботи з 09 березня 2023 року по 21 травня 2023 року.
Як вбачається з довідки ДП "Волинського військового лісгоспу" № 257 від 17.05.2023 року, ОСОБА_1 за період роботи з 08.03.2023 по 17.05.2023 перебував 51 день у відпустці і йому було нараховано відпускних 26860,68 грн. (12113,64 + 14747,04). З урахування ПДФО 18% та військового збору 1,5% до виплати належало відпускних 21622,85 грн. (а.с. 49).
Однак, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відпускних за період з 08.03.2023 року по 17.05.2023 року роботодавцем не правильно розраховано середній заробіток ОСОБА_1 згідно положень постанови КМУ №100 від 02.08.1995 року.
Розрахунковим періодом для розрахунку відпускних є березень 2022 року - лютий 2023 року, який припадає на період вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку суму належних ОСОБА_1 до виплати відпускних повинна складати: 51 день х 944,63 грн. = 48176,13 грн. З урахування ПДФО 18% та військового збору 1,5% до виплати належало відпускних 38781,78 грн (а.с.51).
Правильність здійсненого позивачем розрахунку ДП "Волинський військовий лісгосп" не спростовано.
Оскільки, відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 відпускних за період з 08.03.2023 року по 17.05.2023 року неправильно розраховано середній заробіток останнього, та неправильно нараховано відпускні, тому висновок місцевого суду про наявність заборгованості ДП "Волинський військовий лісгосп" перед ОСОБА_1 в сумі - 17158,93 грн (38781,78 грн. - 21622,85 грн.), яка підлягає до стягнення з відповідача є правильним.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не був стороною в даній цивільній справі, а тому не було законних підстав поновити ОСОБА_1 в ДП "Волинський військовий лісгосп" не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13.12.2022 року залучено до участі у справі замість ДП "Костопільський військовий лісгосп" його правонаступника ДП "Волинський військовий лісгосп", а постановою Рівненського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві "Волинський військовий лісгосп" на посаді механіка з 23 червня 2021 року (а.с. 20, зворот).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 13 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2023 року.
Головуючий суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.