ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/1123/23 Номер провадження 11-кп/814/2453/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника засудженоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційними скаргами засудженої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» про умовно-дострокове звільнення засудженої
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої
17 січня 2019 року Подільським районним судом м. Київ за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довела своє виправлення.
В апеляційних скаргах засуджена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року й ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання установи виконання покарань про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Такі вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що засуджена в процесі відбування покарання сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення, так як із березня 2019 року отримує заохочення, добре характеризується і ставиться до роботи, злочинних звичок не підтримує.
Засуджена заявлені вимоги також мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що вона довела своє виправлення, так як дотримувалась сумлінної поведінки, позитивно характеризується адміністрацією виправної колонії, неодноразово заохочувалась, працювала, не мала стягнень за час перебування в колонії, натомість раніше застосовані до неї стягнення є погашеними.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженої та її захисника на підтримку апеляційних скарг, заперечення прокурора проти апеляційних скарг, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційних скарг і дійшла висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог місцевим судом дотримано.
За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 17 січня 2019 року Подільським районним судом м. Київ визнано винуватою і засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 01 листопада 2017 року ввечері в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті ревнощів умисно нанесла численні удари в голову ОСОБА_9 , чим заподіяла останній тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть (т.1 а.о.с.23-31).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженій визначено з 01 листопада 2017 року, кінець цього строку - 01 листопада 2025 року (з урахуванням зарахованого судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання).
Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженою особою певної частини строку призначеного їй покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_8 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак, для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_8 за час перебування з 03 листопада 2017 року в ДУ «Київський слідчий ізолятор» характеризувалась негативно, 4 рази притягувалась до дисциплінарної відповідальності за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання мобільного телефону, саморобного ножа), за що отримувала догани, які на даний час погашені, заохочень не отримувала й до праці не залучалась.
Із 21 березня 2019 року засуджена відбувала покарання в ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)», де характеризувалась добре, мала 3 заохочення у вигляді подяк, стягнень не отримувала й працювала на протязі пів року.
Під час відбування покарання з 22 грудня 2020 року в ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» ОСОБА_8 характеризувалась негативно, стягнень і заохочень не мала, а під час слідування транзитом через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» притягувалась до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї догани, яка наразі погашена, не заохочувалась.
Із 16 липня 2021 року засуджена відбуває покарання в ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)», в ході чого 4 рази заохочувалась у вигляді оголошення подяк, стягнень не мала, працевлаштована підсобним робітником, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, бере участь у програмі диференційованого вихованого впливу, вину визнала частково, що підтверджується даними характеристик ДУ "Чернігівська виправна колонія (№44)" від 09 липня 2020 року, ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» від 17 травня 2021 року, ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» від 03 серпня, 02 листопада 2021 року, 30 березня, 09 серпня 2023 року, матеріалів про заохочення, стягнення й працевлаштування засудженої (т.1 а.о.с.51, 69, 115, т.2 а.о.с.21, 26, 79-80, 116-118, 133-135, 178-180, 265-267, а.с.п.3-7, 72-76).
При цьому, процес отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватися з вересня 2022 року, в той час як засуджена перебуває в місцях позбавлення волі з листопада 2017 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбування покарання, а в періоду часу, ближче до виникнення формальних передумов для розгляду питання про її умовно-дострокове звільнення.
Зазначене вище узгоджується з тим, що за рішенням комісії виправної колонії від 02 листопада 2021 року через відсутність необхідного процесу виправлення засудженої було відмовлено в поданні матеріалів про застосування щодо останньої положень ст.82 КК України, оціночні критерії для застосування яких є значно нижчого рівня, від тих, що закріплені в ст.81 КК України (т.2 а.о.с.142).
Таким чином, із аналізу наведених вище даних і обставин у їх сукупності, встановлено, що поведінка ОСОБА_8 не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною. Усупереч доводам апеляційних скарг, у основі висновку суду про виправлення засудженої має лежати аналіз даних про її поведінку саме за увесь строк відбування покарання.
Що стосується доводів ОСОБА_8 з приводу погашення отриманих стягнень, то колегія суддів зазначає, що застосовані до неї 5 стягнень (зокрема, за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання), хоча й погашені, однак свідчать про її схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України умов відбування покарання та те, що вона належних висновків для себе не зробила, натомість продовжила протиправну поведінку в місцях позбавлення волі.
Окрім того, ОСОБА_8 раніше звільнялась умовно-достроково від відбування заходу примусу, проте це не призвело до позитивних змін у особі засудженої та свідчить про недієвість застосування до неї положень ст.81 КК України.
На думку апеляційного суду, є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженою необхідного ступеню виправлення, що підтверджувало би доцільність звільнення її умовно-достроково від відбування покарання.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У даному випадку, хоча відбутий ОСОБА_8 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженої є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженої, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.
За таких обставин, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засудженої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4