ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 535/295/23 Номер провадження 22-ц/814/3986/23Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., повний текст рішення складено - 18 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Котелевського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсаційної матеріальної та моральної шкоди за бездіяльність органів державної влади, -
ВСТАНОВИВ:
27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Котелевського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції компенсацію за нанесену матеріальну шкоду в розмірі 9 439,04 гривень та компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області компенсацію за нанесену матеріальну шкоду в розмірі 6 993,09 гривень та компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень.
Позовні вимого мотивовані тим, що 08.02.2021 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі постанови про адміністративне правопорушення, серія ГАБ №595895, дільничного офіцера поліції Котелевського відділення поліції Гадяцького управління національної поліції в Полтавській області Матюшенком С.В., яку він оскаржив 19.02.2021 року. Вважає, що 30.03.2021 року Котелевським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №64979196 та звернуто стягнення на його пенсію, з якої у травні 2021 року було відраховано 727,21 грн. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року постанову поліцейського, серія ГАБ № 595895, від 08.02.2021 року визнано протиправною та скасовано, закрито справу про адміністративне правопорушення. Після набрання рішенням законної сили 11.06.2021 року він звернувся із заявою до відділу державної виконавчої служби про негайне повернення стягнутих коштів у розмірі 727,21 грн. на його рахунок. Однак, виконавча служба продовжувала користуватися його коштами без його згоди, отримувати прибуток, адже Котелевський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) є юридичною особою приватного права, не є державною (публічного права), а приватною структурою (юридичного права), а тому не може виступати у цивільних відносинах як державний орган, а тому Держава не повинна виплачувати відшкодування за рахунок Держави за нанесену матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів не державної влади. Зазначав, що згідно ст. 509, 510 ЦК України Котелевський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) визнається боржником, а він (позивач) - кредитором. Після подання ним заяви до виконавця про повернення коштів відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний термін, але він цього не зробив, а тому відповідно до ст. 549 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язань, він повинен сплатити штраф та пеню від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до вимог ст. 551, 611, 625 ЦК України, а також п. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України позивачем визначена загальна сума нарахувань з 19.05.2021 року по 25.08.2021 року у розмірі 9 439,04 грн. із зазначенням розрахунку вказаної суми. Крім того, зазначав, що після відкриття виконавчого провадження 30.03.2021 року було звернуто стягання на його пенсію: у травні відраховано 622,37 грн. та 104,83 грн., що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області від 26.05.2021 року. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області порушило вимоги п. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відрахування з пенсії було проведено не на підставі документу, за яким може бути проведено стягнення, а тому відповідно до п. 2 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. 21.09.2021 року він отримав пенсію, а також повернуту суму 727,21 грн., без виплати компенсації у порядку п. 2 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до наведеного позивачем розрахунку сума пені, яку повинен виплатити Пенсійний фонд становить 6 993,09 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 вважає, що відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також 56 Конституції України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, а також порушення його гідності та честі (ст. 297 ЦК України). Розмір заподіяної Котелевським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Головним управлінням Пенсійного фонду у Полтавській області моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, зміні усталеного способу життя, погіршені самопочуття і здоров'я, незаконному позбавлення його коштів для проживання, позивач визначив у 3 000 грн. з кожного з відповідачів.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Котелевського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення компенсації за нанесену матеріальну шкоду в розмірі 9 439,04 гривень та компенсації за нанесену моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень - відмовлено у повному обсязі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про стягнення компенсації за нанесену матеріальну шкоду в розмірі 6 993,09 гривень та компенсації за нанесену моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень - відмовлено у повному обсязі.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними. Під час судового розгляду справи позивач пояснив, що до суду з позовом про визнання дій відповідачів неправомірними не звертався. Судові рішення щодо неправомірності дій відповідачів не ухвалювалися. При цьому, судом визнано, що правовідносини між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виникли з приводу виконання постанови державного виконавця від 31.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП №64979196 і регулюються положеннями частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, виплату пенсії ОСОБА_1 у період з травня по червень 2021 року з відрахуванням не слід розуміти як невиплату пенсії у повному розмірі з вини органу, що призначає і виплачує пенсію у розумінні частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки судом не встановлено неправомірності дій чи бездіяльності пенсійного органу щодо не проведення перерахунку чи нарахування певних видів доплат, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і щодо нарахування пені з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України. Також не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Конституцією України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Проте, судом першої інстанції не було враховано всієї сукупності обставин та не було всебічно і повно проаналізовано додані ОСОБА_1 докази. Вважає, що судом не було враховано, що державним виконавцем Котелевського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не було повернуто стягувачу протягом 3-х робочих днів з дня його пред'явлення. Зазначає, що підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення коштів з пенсійного рахунку ОСОБА_1 були відсутні, зважаючи на те, що постанова про адміністративне правопорушення від 08.02.2021 року була оскаржена без порушення строків і згодом скасована рішенням Котелевського районного суду Полтавської області, тому є підстави для стягнення шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на підставі ч.2 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до постанови ДОП Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області Матюшенка С.В. від 08.02.2021 року, серія ГАБ №595895, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 170 грн. Роз'яснено, що постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення (а.с. 10).
Згідно з постановою старшого державного виконавця Котелевського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Будко В.Г. від 30.03.2021 року, відкрито виконавче провадження за вказаною постановою, серія ГАБ №595895, від 08.02.2021 року (а.с. 11).
Відповідно до поданої позивачем копії позовної заяви до Котелевської районного суду Полтавської області, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ДОП Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області Матюшенка С.В. від 08.02.2021 року, серія ГАБ №595895, 19.02.2021 року (а.с. 9).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як одержувач пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші походи боржника, винесена старшим державним виконавцем Котелевського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Будко Вікторією Григорівною 31.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП №64979196 стягнуто з ОСОБА_1 на користь стятувача (СПД №1 ВП №4) 340,00 грн.; визначено стягувати із доходу боржника по 20% до погашення заборгованості у повному розмірі, яка становить 727,21 грн. перераховуючи за банківськими реквізитами Котелевського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) (а.с. 53).
Вказана постанова державного виконавця надійшла на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 05.04.2021 року (а.с. 52).
На виконання зазначеної постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у період з травня по червень 2021 року включно стягнуто з пенсії ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 727,21 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 21.03.2023 року (а.с. 65).
На звернення позивача ОСОБА_1 від 24.05.2021 року та 01.06.2021 року із заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про отримання ним пенсії у меншому розмірі, листами від 26.05.2021 року №1600-0304-8/37140 та від 03.06.2021 року №1600-0304-8/39661 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про стягнення суми боргу з його пенсії по виконавчому провадженні ВП №64979196 (а.с. 18, 20).
Згідно рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року визнано протиправною та скасовано постанову дільничного офіцера поліції Котелевського відділення поліції Гадяцького управління національної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Матюшенком С.В. у справі про адміністративне правопорушення, серія ГАБ №595895, від 08.02.2021 року та закрито справу про адміністративне правопорушення (а.с. 12-17).
14.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Котелевського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про повернення стягнутих коштів на підставі рішення Котелевського районного суду Полтавської області у справі №535/196/21, яке набрало законної сили (а.с. 21).
29.06.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов лист начальника Котелевського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) А. Васильченко від 18.06.2021 року №3534, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 у судовому порядку було скасовано виконавчий документ, а тому виникла необхідність повернення стягнутих коштів, крім того, до державного виконавця подана боржником заява про повернення цих стягнутих коштів до Пенсійного фонду, на підставі зазначеного просила повідомити чи є можливість повернення стягнутих коштів (а.с. 58).
На лист Котелевського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 05.07.2021 року №1600-0403-8/46254 повідомило, зокрема, що відповідно постанови ВП №64979196 від 31.03.2021 року Котелевського районного відділу державної виконавчої служби проведено стягнення з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 року по 30.06.2021року в сумі 727,21 грн. Одночасно зазначено, що в разі повернення стягнутих сум на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, виплата коштів пенсіонеру буде проведена тільки за наявності вимоги державного виконавця із зазначенням причини повернення коштів та припинення стягнення по виконавчому провадженню (а.с. 59).
20.07.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла вимога державного виконавця Котелевського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 14.07.2021 року №4001 надати у строк до 21.07.2021 року до відділу реквізити розрахункового рахунку, на який можливо повернути стягнуті кошти з пенсійних виплат ОСОБА_1 (а.с. 62).
На виконання зазначеної вимоги державного виконавця листом від 20.07.2021 року М1600-0403-8/50341 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило банківські реквізити для повернення стягнутих коштів з пенсії ОСОБА_1 (а.с. 63).
Відповідно до витягу з відомості про повернення коштів до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у серпні 2021 року, 26.08.2021 року Котелевським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) по квитанціях №1487, №1488 повернуто на рахунок Головного управління кошти на загальну суму 727,21 грн. з приміткою: «повернення надмірно стягнутих коштів з пенсійних виплат ОСОБА_1 » (а.с. 66).
На звернення ОСОБА_1 від 12.07.2021 року листом від 31.08.2021 року №1600-0403-8/58883 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області додатково повідомило йому про повернення стягнутих з його пенсії коштів у сумі 727,21 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та про проведення виплати зазначеної суми з щомісячним розміром пенсії у вересні поточного року (а.с. 64).
Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 у вересні 2021 року позивачем фактично отримані кошти в сумі 727,21 грн., які були стягнуті з його пенсії протягом травня - червня 2021 року (а.с. 65).
Факт отримання у вересні 2021 року повернутих коштів в розмірі 727,21 грн. не заперечується позивачем.
При розгляді справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Котелевський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за організаційно-правовою формою юридичної особи є органом держаної влади (а.с. 25).
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
При цьому, судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/7218/16-ц, згідно яких «ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 року у справі №646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Таким чином підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними.
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України, і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Отже, шкода підлягає відшкодуванню на підставі статті 1174 ЦК України. При цьому обов'язок такого відшкодування покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна в особі відповідних органів державної виконавчої служби, а також територіальні органи Державної казначейської служби України.
Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17.
Під час судового розгляду справи позивач пояснив, що до суду з позовом про визнання дій відповідачів неправомірними не звертався. Судові рішення щодо неправомірності дій відповідачів не ухвалювалися.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.
Частиною 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (стаття 69 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відрахування з пенсій урегульовано частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. 3 пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виникли з приводу виконання постанови державного виконавця від 31.03.2021 року у виконавчому провадженні ВП № 64979196 і регулюються положеннями частини 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
На виконання постанови державного виконавця ВП №64979196 від 31.03.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника у період з травня по червень 2021 року включно стягнуто з пенсії ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 727,21 грн., які перераховувалися на депозитний рахунок виконавчої служби.
Постанова державного виконавця від 31.03.2021 року ВП №64979196 містила вказівку про перерахування утриманих коштів заборгованості за банківськими реквізитами Котелевського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
За наведених обставин, суд першої інстанції визнав, що виплату пенсії ОСОБА_1 у період з травня по червень 2021 року з відрахуванням не слід розуміти як невиплату пенсії у повному розмірі з вини органу, що призначає і виплачує пенсію у розумінні частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч.3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, оскільки судом не встановлено неправомірності дій чи бездіяльності пенсійного органу щодо не проведення перерахунку чи нарахування певних видів доплат, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і щодо нарахування пені з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини другої статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди цим Законом не передбачено.
З врахуванням викладеного, на підставі системного аналізу наведених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2018 року у справі №281/46/16-ц.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив підставою для відшкодування шкоди Котелевським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, порушення виконання зобов'язання про повернення коштів, що в свою чергу, на думку позивача є підставою для стягнення пені, індексу інфляції відповідно ст. 625 ЦК України, всього у розмірі 9 439,04 грн. та моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. у зв'язку з порушенням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до страждань та зміни усталеного способу життя, погіршення самопочуття.
Підставою для відшкодування шкоди Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області Чопенко М.М. зазначав, що відповідно п.2 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» безпідставно стягнені кошти підлягають поверненню з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що всього складає 6 993,09 грн. та моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. у зв'язку з неправомірними діями пенсійного фонду, що призвело до страждань та зміни усталеного способу життя, погіршення його самопочуття.
Відмовляючи позивачу у стягненні шкоди в повному обсязі, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов'язком позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови №ГАБ№595895, то ці доводи є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких доводів, протиправність дій державного виконавця судовим рішенням не була встановлена, позовних вимог про визнання дій державного виконавця протиправними Чопенком М.М. не заявлено.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що, встановивши, що позивач ОСОБА_1 не довів суду факту неправомірності дій відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про те, що судом не встановлено неправомірності дій чи бездіяльності пенсійного органу щодо не проведення перерахунку чи нарахування певних видів доплат, відсутні підстави для задоволення позовних вимог і щодо нарахування пені з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України», то ці доводи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, власному тлумаченні і розумінні позивачем спірних правовідносин та положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
РішенняКотелевського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов