ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/779/22 Номер провадження 22-ц/814/3790/23Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Лобова О.А., Одринської Т.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Полтаві в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Говорової Світлани Леонідівни на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 рокупостановлену у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст ухвали виготовлено - дати не вказано
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини квартири придбаної за спільний кошт,-
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог
В березні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частини квартири, придбаної за спільні кошти.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2022 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частини квартири придбаної за спільні кошти, була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.
24 травня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лучко Т.І. подала до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 545/779/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини квартири придбаної за спільні кошти до набрання законної сили рішення Полтавського районного суду Полтавської області по цивільній справі № 545/352/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року клопотання адвоката Лучко Т.І. в інтересах ОСОБА_2 - задоволено.
Зупинено провадження у цивільній справі № 545/779/22 провадження № 2/554/2237/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини квартири придбаної за спільний кошт.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що висновки суду у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно можуть вплинути на розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частини квартири придбаної за спільні кошти.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Говорова С.Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 року. Зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зупинення провадження є недоцільним та не мотивованим.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі -Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня2003 року № 3-рп/2003).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції посилався на ст.251 ЦПК України, а саме п.6 ч.1, згідно якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
Апеляційний суд не може погодитися з вказаним висновком з наступних підстав.
Частиною 1 статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов'язку суду зупинити провадження у справі.
Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи за наявності доказової бази та встановлених на підставі цих доказів фактичних обставин.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.
Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 207/413/18, від 20 лютого 2020 року у справі № 824/215/19, від 10 квітня 2018 року у справі № 761/40264/17, від 27 лютого 2019 року у справі №308/5006/16-ц.
Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на факт розгляду Полтавським районним судом Полтавської області справи №545/352/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно.
Проте, судом першої інстанції не обґрунтовано, в чому саме полягає матеріально-правовий зв'язок між зазначеними справами, не мотивовано, які саме факти, встановлені в іншій справі, будуть мати преюдиційне значення для цієї справи, та в чому полягає неможливість самостійного встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи…... Проте вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись із урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (рішення від 20 червня 2000 року у справі «FRYDLENDER v. FRANCE», заява № 30979/96, § 43).
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Незважаючи на те, що зупинення провадження у справі має тимчасовий характер, судам слід враховувати право кожної особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку та розглядати кожну справу без надмірного формалізму.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 641/8309/19 (провадження № 61-10107св20) міститься висновок, що «відповідно до вимог закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи».
Враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивну неможливість розгляду даної справи на підставі зібраних по справі доказів та не виключає можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд першої інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження у справі відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України без обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не мотивував належним чином підстав для зупинення провадження в даному випадку, є обґрунтованими.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права , які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Апеляційний суд вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Однак, оскільки постанова Полтавського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Говорової Світлани Леонідівни задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2023 рокупро зупинення провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.А. Лобов
Т.В. Одринська