ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 646/1876/16-ц Номер провадження 22-ц/814/532/23Головуючий у 1-й інстанції Токарєва Н.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник відповідача - адвокат Панасенко ПП.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Панасенка Павла Петровича
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року, ухвалене суддею Токарєвою Н.М., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим, -
ВСТАНОВИВ:
09 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 92 455,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року складає 2 391 831,55 грн. за кредитним договором №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року та судові витрати у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №НАН2АU08950019, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 522,00 доларів США строком до 19.11.2013 року. У забезпечення виконання зобов'язання за даним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки, у зв'язку з чим станом на 03.02.2016 року виникла заборгованість у розмірі 92 455,80 доларів США, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 11351,35 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 14 407,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1157,10 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 65 539,69 доларів США.
24 березня 2016 року відповідачем у справі ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву, в якій він просив визнати договір поруки №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , припиненим.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що згідно графіку погашення заборгованості до кредитного договору №НАН2АU08950019 встановлено виконання договору шляхом сплати щомісячних платежів кожного календарного місяця. Згідно наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунків заборгованості, останній платіж був здійснений боржником ОСОБА_1 23.01.2008 року. З даного періоду ні претензія щодо погашення заборгованості, ні позовна заява до суду з вимогою про повернення заборгованості до поручителя пред'явлені не були. Повідомлення про повернення заборгованості за №30.1.0.0/2 -61120НАН2 було надіслано відповідачам 16.01.2016 року. Позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором подана до суду 09.02.2016 року. Кінцевий строк дії договору та повернення коштів відповідно до кредитного договору 19.11.2013 року. Враховуючи вищенаведене, вважає, що у позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право вимагати повернення кредиту з ОСОБА_1 згідно умов договору до 18 листопада 2016 року, а строк пред'явлення вимоги до поручителя закінчився у липні 2008 року.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року у розмірі 92 455,80 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 03.02.2016 року становить 2 391 831,55 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 35 877,47 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано договір поруки №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року, укладений між Публічним акціонерним Товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 - припиненим.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань належним чином не виконував, порушив умови кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого, згідно наданого позивачем розрахунку, виникла заборгованість у розмірі 92 455,80 доларів США. Вказана заборгованість є доведеною, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Панасенко П.П., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 007,63 доларів США, в іншій частині рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не брав участі у справі у зв'язку з тим, що не був належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, а тому був позбавлений права подати заперечення щодо позовних вимог та заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає, що останній платіж по погашенню заборгованості ОСОБА_1 здійснив 23.01.2008 року, після чого жодного платежу не здійснював. Позивач звернувся з позовом тільки 09.02.2016 року. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Отже, враховуючи строк дії договору до 19.11.2013 року, в межах строків позовної давності має бути нарахована заборгованість лише за 10 місяців у період з 09.02.2013 року по 19.11.2013 року, яка у загальному розмірі становить 5 007,63 долара США, що за курсом долара США на час пред'явлення позову становить 129 547,39 грн. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по пені - 1 рік згідно ст. 258 ЦК України, а також вирішити питання розподілу судових витрат
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.01.2022 року витребувана дана цивільна справа з Харківського районного суду Харківської області (а.с. 148).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 29.09.2022 року справа перебуває в провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 166).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 року у даній справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 177-178).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.05.2023 року справа призначена до апеляційного розгляду на 21.06.2023 року о 09 -40 год. (а.с. 209).
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судове засідання до апеляційного суду не з'явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 22.09.2023 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України ( а.с. 219-221), заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржено, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 20.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №НАН2АU08950019, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 522,00 доларів США терміном до 19.11.2013 року.
Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно у період сплати.
У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а.с. 11-12).
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на придбання автомобіля Chevrolet Aveo у розмірі 11 810,00 доларів США та у розмірі 4 712,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбаченому п.п. 2.13., 2.2.7. договору.
У забезпечення виконання зобов'язання за даним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Згідно п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 13).
Позичальник ОСОБА_1 порушив умови вище вказаного кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №НАН2АU08950019, станом на 03.02.2016 року виникла заборгованість у розмірі 92 455,80 доларів США, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 11 351,35 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 14 407,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1157,10 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 65 539,69 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунок (а.с. 3-5).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно графіку погашення заборгованості встановлено виконання договору шляхом сплати щомісячних платежів кожного календарного місяця.
Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції визнав доведеним, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.02.2016 року перед позивачем становить 92 455,80 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 11 351,35 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 14 407,66 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1157,10 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 65 539,69 доларів США.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, що дає право позивачу вимагати повернення грошових коштів за кредитним договором, відсотків та стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, з врахуванням наступного.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 158 ЦПК України (в редакції, станом на час розгляду справи) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 74-77 ЦПК України(в редакції, станом на час розгляду справи).
Згідно ст. 74 ЦПК України (в редакції, станом на час розгляду справи) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно..
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 (а.с. 33).
З відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС (УДМС) України у Харківській області вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 (а.с. 69).
Натомість, поштова кореспонденція надсилалася судом першої інстанції відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 не був належним повідомлений про розгляд справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася не за адресою його зареєстрованого місця проживання.
Крім того, колегія судів вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією, пославшись на а.с. 86, 102, оскільки на а.с. 86 матеріалів даної цивільної справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення «судова повістка на 14.00 год. 22 вересня 2016 року» ОСОБА_2 , а на а.с. 102-103 міститься конверт з поштовим відправленням «судова повістка» направлена відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка повернута без вручення з відміткою «за закінчення терміну зберігання».
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 20.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №НАН2АU08950019, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 522,00 доларів США на термін до 19.11.2013 року. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно в період сплати. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а.с. 11-12).
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на придбання автомобіля Chevrolet Aveo в сумі 11 810,00 доларів США та у розмірі 4 712,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбаченому п.п. 2.13., 2.2.7. договору.
По справі вбачається, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови вище вказаного кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №НАН2АU08950019, станом на 03.02.2016 року виникла заборгованість у розмірі 92 455,80 доларів США, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в сумі 11 351,35 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 14 407,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1157,10 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 65 539,69 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 3-5).
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, за результатами розгляду якого, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
При цьому, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 не був належно повідомлений про розгляд справи судом, не брав участі у її розгляді, тому є підстави для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №200/11343/14-ц.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 певний час виконував зобов'язання згідно умов кредитного договору, останній платіж був здійснений боржником ОСОБА_1 23.01.2008 року.
З позовними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 09 лютого 2016 року.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), якщо договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Згідно абз. 2 п. 1.1. кредитного договору №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку. Щомісяця в період сплати (з 20 по 25 число кожного місяця) позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 226,06 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородам, комісії.
Згідно п.3.2. кредитного договору згідно ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4.,2.3.3. цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,42% на місяць, нараховані на сум, непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1. суми щомісячного платежу за кредитним договором.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з моменту останнього платежу у січні 2008 року по січень 2016 року банком не вчинялися дії щодо захисту свого порушеного права, в тому числі, і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням позовної давності на підставі умов договору з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 007,63 дол. США (226,06 дол. США щомісячний платіж)*10+2747,03 дол. США (відсотки згідно п.3.2. договору).
Згідно позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути заборгованість по курсу 25,87 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.02.2016 року, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 007,63 доларів США, що складає 129 547,39 грн.
Щодо нарахування пені колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установлених статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.
Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, пеню припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів і пені.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Враховуючи те, що строк дії кредитного договору №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року закінчився 19.11.2013 року, після чого право кредитора нараховувати передбачену договором пеню припиняється, а також з урахуванням строків позовної давності, про застосування якої просив відповідач ОСОБА_1 , у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатило 35 877,47 грн. (32 223,47 грн.+3 654,00 грн.) судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 20,21).
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково на 5,4%.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1937,40 грн. сплаченого судового збору за подачу позову до суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 749,17 грн. на користь держави.
Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі №925/1090/18.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Панасенком П.П. надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 року та додаткової угоди погодження договірної ціни від 31.01.2022 року (а.с. 135-138), копію квитанцію до прибуткового касового ордеру №3 про сплату 7 200 грн. та №5 про сплату 7 100 грн., розрахунок витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, копію акту прийому передачі виконаних робіт згідно договору від 31.01.2022 року, копію рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року (а.с. 198-203).
Дослідивши вказані документи, апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Панасенком П.П. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 .
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, відсутності клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.2 п. 3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панасенка Павла Петровича - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 рокув частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №НАН2АU08950019 від 20.11.2006 року у розмірі 5 007,63 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на день подання позову становить 129 547,39 грн.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 1937,40грн.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір, за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 749,17 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300 грн.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2016 рокув частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим - в апеляційному порядку не оскаржувалося, судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов