Справа № 343/952/23
Провадження № 33/4808/524/23
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Васильєв
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробця Р.М. на постанову судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, непрацюючого,одруженого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2023 року близько 00:53 год. в смт. Вигода по вул. Д.Галицького Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 230Е», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова слів, порушення координації рухів, від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Воробець Р.М. подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, оскільки вважають, що суд не надав належної оцінки сукупності наявних доказів та через порушення норм матеріального і процесуального права, прийшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи.
Вважають, що суд першої інстанції не було взято до уваги доводи, які підтверджують обґрунтованість заперечення вини що мають істотне значення для об'єктивного розгляду справи.
Вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі відповідно до ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним, беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Покликаються на те,що переглянувши матеріали відеофіксації, суд повинен встановити про порушення працівниками поліції порядку проходження процедури на стан сп'яніння, яка передбачена відповідною Інструкцією.
Просять постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Воробець Р.М. не з'явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства та усталеній судовій практиці, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробець Р.М..
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та захисник адвокат Воробець Р.М. не погоджуються з рішенням суду першої інстанції та стверджують про невинуватість у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду.
Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції формально були зазначені ознаки алкогольного сп'яніння як правова підстава для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння.
Так, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що поліцейським , після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у водія транспортного засобу були виявлені ознаки сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального приладу та у медичному закладі.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 191035 від 17.04.2023 року (а.с. 1), ОСОБА_1 17 квітня 2023 року о 00 год. 53 хв. в смт. Вигода, вул.Д.Галицького, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 230Е», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова слів, порушення координації рухів, від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою -СРПП ВП №1 м.Долина Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старший сержант поліції Іваник Теодор Богданович., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.
ОСОБА_1 відмовився від пояснень і підпису у вказаному протоколі.(а.с.1).
Посилання ОСОБА_1 що працівниками поліції не було роз'яснено його права та обов'язки, не запропоновано проїхати в медичний заклад для огляду, не роз'яснено наслідки такої відмови, протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не складався та не вручався, є безпідставними та визнані такими, що суперечать сукупності доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення містить дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги сукупність досліджених доказів, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про зміст висунутого обвинувачення та мав реальну можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.04.2023 року (а.с. 2), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 : різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова слів, однак огляд на стан сп'яніння не проводився, так як водій відмовився;
Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), згідно якого водій ОСОБА_1 17.04.2023 року о 01 год. 05 хв. направлявся до КНП Долинська БЛ.(а.с.3).
Відповідно до вказаного направлення у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови.
Вищевказане направлення повністю узгоджується із даними протоколу щодо наявності певних ознак сп'яніння у водія транспортного засобу.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що наявність або відсутність акту огляду та направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливають на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, складання відповідного направлення на огляд водія у медичному закладі не є обов'язковим, оскільки за своїм правовим значенням вищевказаний документ є правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що того дня він посварився з дружиною та поїхав до колеги в с.Вишків Калуського району Івано-Франківської області. По дорозі йому захотілося покурити, а коли під'їжджав до магазину, то побачив поліцейський автомобіль з проблисковими маячками. Під час розмови з працівниками поліції останні запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак він відмовився, так як спиртні напої того дня не вживав. Крім того, він почувався погано через сімейні проблеми, був розсерджений, тому конфліктував з поліцейськими. Не пригадує, чи було йому запропоновано пройти огляд в медичному закладі та роз'яснено його права. В його присутності працівники поліції жодних документів не складали.
Вищевказані доводи перевірялись в судовому засіданні суду першої інстанції та було обґрунтовано встановлено, що вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, вищевказаними відеозаписами (а.с.8) зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz 230Е», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим працівник поліції запропонував водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відеозаписом зафіксовано , як ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі відмовився.
Диск відеозапису містить 7 файлів. Зокрема, відео файлом зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб марки «Mercedes-Benz 230Е», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та повідомляють останнього, що він зупинений за порушення комендантської години і пропонують йому надати документи щодо керування транспортним засобом. Однак, ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом транспортного засобу, відмовляється надати відповідні документи та вважає дії поліцейських неправомірними, висуває припущення, що працівники поліції чекали на нього тривалий час, погрожує їм негативними наслідками, стверджує, що його син є поліцейським та намагається йому зателефонувати,вимагає, щоб працівники поліції йому надали сигарету та висловлюється нецензурною лайкою на їх адресу.
На файлі, який має назву «0000000_00000020230417005223_0003», тривалістю 15:00 хв., зафіксовано як ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння відмовляється та стверджує, що він не керував транспортним засобом. (11:10 хв- 14:55 хв.),
Працівниками поліції на місці події було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та порушенні вимог п.2.5. ПДР України Проте, коли працівник поліції запропонував ОСОБА_1 ознайомитися з протоколом, надати пояснення та отримати копію вказаного протоколу, останній закрився в машині, ігноруючи вимоги працівника поліції.
Працівники поліції неодноразово роз'яснювали ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан сп'яніння та правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, вказували на необхідність виконання вимог ПДР України.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції явних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , про що останньому було повідомлено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУПаП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробця Р.М. залишити без задоволення.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв