Справа № 345/1287/23
Провадження № 11-кп/4808/383/23
Категорія ст. 121 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Калуського міськрайонного суду від 18 травня 2023 року, відносно ОСОБА_9 за ст. 121 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо доведеності його вини та правильності кваліфікації дій, вважає оскаржуваний вирок незаконним та необгрунтованим, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Зазначає, що судом першої інстанції належним чином не було враховано те, що він свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що причинив тілесні ушкодження батькові так як він не дотримувався режиму лікування, вживав спиртне, перестав контролювати свої дії, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Просить вирок Калуського міськрайонного суду від 18 травня 2023 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ст. 121 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі.
Вироком суду ОСОБА_9 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_9 , строк перебування під вартою до набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі. Строк відбуття покарання вказано рахувати з 27.01.2023 року, тобто з моменту фактичного затримання.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення, за наступних обставин.
27.01.2023 ОСОБА_9 , перебував за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1 , разом із своїм батьком ОСОБА_11 , з яким вони спільно проживають. Близько 13:00 год. під час спілкування між сином та батьком виник словесний конфлікт. В ході цього конфлікту ОСОБА_9 діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, за допомогою дерев'яного табурета, металевої милиці та ніжки від стола, які були в квартирі, наніс удари по голові та руках своєму батькові ОСОБА_11 , від яких останній впав на підлогу.
Внаслідок умисного нанесення ударів ОСОБА_9 , потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із вдавленим багато уламковим переломом правої тім'яної кістки, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, крововиливами під оболонки головного мозку, розривом твердої мозкової оболонки, розміченням правої тім'яної частки головного мозку, множинними забійними ранами, синцями в ділянці голови, крововиливами під кон'юнктиву обох очей, забійною раною лівої вушної раковини, що згідно висновку експерта від 14.03.2023 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечні для життя в момент спричинення, забійних ран в ділянці обох рук, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я та синців в ділянці обох рук, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Після нанесення вищевказаних ударів ОСОБА_11 перебував на підлозі. ОСОБА_9 розуміючи, що батько потребує медичної допомоги, викликав бригаду КНП «Івано-Франківського обласного клінічного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» та в їх присутності медичних працівників наніс ще два цілеспрямовані удари ногою в область грудної клітки, спричинивши потерпілому синець в ділянці грудної клітки зліва, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити;
- прокурор з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 заперечив, вважає, що її слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;
- потерпіла ОСОБА_10 , з приводу поданої скарги обвинуваченого ОСОБА_9 не заперечувала.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об'єктивну оцінку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання було не в повній мірі враховано всі пом'якшуючі обставини та призначено надто суворе покарання, на думку колегії суддів є безпідставними та необгрунтованими.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, та й іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов'язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Окрім цього, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, офіційно ніде не працевлаштований, має статус учасника бойових дій.
З висновку досудової доповіді, складеної Калуським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Івано - Франківській області від 06.04.2023 року, вбачається, що уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_9 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. Водночас суд не погодився з даним висновком, оскільки враховуючи обставини скоєння злочину, а саме, множинність нанесених ударів, наявність обставин, які обтяжують відповідальність, настання тяжких наслідків для потерпілого від дій обвинуваченого вважає, що запобігання вчиненню нових правопорушень, виправлення та попередження обвинуваченого ОСОБА_9 неможливе без ізоляції від суспільства.
Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
Як під час розгляду провадження в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відповідно і підстав для висновку про можливість застосування ст. 69 КК України.
Призначення більш м'якого покарання за інкриміновані злочини не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як необґрунтовану. Доводи апеляційної скарги поданої обвинуваченим ОСОБА_9 , повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами, яким дана вичерпна правова оцінка.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5