УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1616/21 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.
Категорія 29 Доповідач Галацевич О. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №279/1616/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 26 травня 2021 року суддею Невмержицькою О.А. у м. Коростені, повний текст рішення складено 26 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 334560 грн боргу за договором позики та понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що 09 жовтня 2016 року вона позичила відповідачу 12000 грн доларів США, що підтверджується розпискою. Згідно умов договору позики, на її першу вимогу, ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кошти в повному обсязі протягом трьох календарних днів. 17 березня 2021 року рекомендованим листом вона надіслала відповідачу письмову вимогу про повернення їй коштів. Вказану вимогу відповідач отримав 19 березня 2021 року, про що свідчить довідка Коростенського відділення поштового зв'язку від 24 березня 2021 року. Однак, в порушення умов договору позики ОСОБА_2 грошові кошти їй не повернув. Посилаючись на ч.1 ст.533 ЦК України зазначила, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти. Отже, відповідач повинен їй повернути 334560 грн, еквівалентно 12000 грн доларів США.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 334560 грн боргу за договором позики, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалене судом рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Обґрунтовуючи скаргу, зазначила, що вона не брала участі у розгляді справи, проте оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскільки в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває справа №279/439/21 за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до неї про визнання квартири особистою приватною власністю. Як на підставу своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на розписку, за якою ним у ОСОБА_1 були позичені кошти.
Зокрема вказала, що сторони у даній справі є рідними братом і сестрою. На її думку, складена ОСОБА_2 розписка, відповідно до якої він взяв на себе зобов'язання повернути грошові кошти ОСОБА_1 , та вимога про повернення боргу, спрямовані на введення суду в оману щодо дійсних обставин справи і створення штучної підстави для пред'явлення зустрічного позову до неї у справі про поділ майна подружжя, а саме, позбавлення її права власності на майно, нажите в шлюбі за спільні сімейні кошти. Вважає, що такі дії між ними були погоджені.
Окрім того, сторонами у даній справі не заявлялося клопотання про залучення її до справи у якості третьої особи, оскільки ухвалене рішення суду першої інстанції про задоволення позову у подальшому може стосуватися її права на поділ майна подружжя.
Також зазначила, що в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває справа №279/3812/21 за її позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики у формі боргової розписки недійсним, у якій призначено експертизу на предмет встановлення давності її написання.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, сторони та особа, яка подала апеляційну скаргу, в судове засідання не з'явились. ОСОБА_3 подала заяву про розгляд апеляційної скарги у її відсутність, вимоги якої підтримала. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали заяви про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що сторони не надали доказів об'єктивної неможливості явки в судове засідання, а скаржник подав заяву про розгляд справи у його відсутність, з огляду на обставини справи та те, що явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, колегія суддів розглянула справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 09.10.2016 укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 12000 доларів США, що підтверджується розпискою від 09.10.2016, виданою ОСОБА_2 . У вказаній розписці останнім зазначено, що кошти ним отримані на придбання квартири АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності, а також те, що він зобов'язується на першу вимогу позивача повернути кошти в повному обсязі протягом трьох календарних днів (а.с.5).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем письмові докази, відповідно до вимог ч.2 ст. 1047 ЦК України, підтверджують факт укладення між сторонами договору позики, а тому отримані позичальником грошові кошти підлягають поверненню позикодавцеві на підставі ст. 1046 ЦК України.
Додані до апеляційної скарги ОСОБА_3 докази свідчать про те, що в провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває справа №279/439/21 за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом останнього до неї про визнання спірної квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю. На підтвердження своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 надав розписку від 09.10.2016 та послався на те, що позичив на придбання квартири грошові кошти у сестри ОСОБА_1 , тому таке майно є його особистою власністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилалася на те, що судове рішення у справі №279/1616/21 про стягнення з ОСОБА_2 позики за борговою розпискою може вплинути на її права у справі №279/439/21 про поділ майна подружжя, оскільки ОСОБА_2 на підтвердження особистого права власності на спірну квартиру надано вищевказану боргову розписку.
В той же час, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справі №279/3812/21 від 12.04.2023 за позовом ОСОБА_3 визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 12000 доларів США у формі боргової розписки від 09.10.2016.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12.09.2023 рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справі №279/3812/21 від 12.04.2023 залишено без змін. Залишаючи без змін зазначене рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що досліджуваними доказами по справі спростовано факт отримання 09.10.2016 ОСОБА_2 у позику 12000 доларів США від його сестри ОСОБА_1 , згідно розписки, яка датується 09.10.2016, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору позики у формі боргової розписки.
Колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням у справі №279/1616/21 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики не порушуються права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки наслідком даного судового рішення є стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 . Рішення у цій справі не має правового значення для вирішення спору про поділ майна подружжя.
У даному випадку саме спірні правовідносини у справі №279/3812/21 про визнання договору позики недійсним пов'язані із розглядом позову між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом останнього про визнання права власності, предметом яких є квартира АДРЕСА_1 , оскільки оспорюваний договір позики безпосередньо впливає на права ОСОБА_3 , які передбачені ст.60 СК України.
Зазначене також підтверджується змістом постанови Житомирського апеляційного суду від 12.09.2023 в справі №279/3812/21.
Отже, саме судове рішення у справі №279/3812/21 про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі боргової розписки від 09.10.2016, має значення для розгляду спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у справі №279/439/21.
За змістом п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду не порушуються права, свободи та інтереси ОСОБА_3 , апеляційне провадження, у відповідності до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 362, 367, 368, 374, 389-391 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 26 травня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст ухвали складений 13 жовтня 2023 року.