Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1481/23
Провадження № 2-а/935/35/23
РІШЕННЯ
Іменем України
13 жовтня 2023 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Кумечко С.М.,
сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кушніренка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з вказаним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 466888 від 06.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 05.05.2023 р. отримав постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу серії БАБ № 466888 від 06.04.2023 . Зі змісту постанови слідує, що 06.04.2023 року о 01 год.02 хв. по вул. Гелевея у м. Коростишів, ОСОБА_1 керував автомобілем ВМW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу. Позивач зазначає, що транспортним засобом не керував, не перебував у статусі водія, отже не міг вчинити правопорушення, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Окрім того, працівники поліції не вимагали у позивача чи водія транспортного засобу надання їм свідоцтва про реєстрацію ТЗ.
З вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, а викладені обставини не відповідають дійсності, притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним, постанова у справі є необгрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушень ПДР не вчиняв, а тому вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Процесуальні дії у справі.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.06.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Кушніренко А.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській областіу судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду подали відзив відносно позовних вимог, відповідно до якого, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника. Відповідно до відзиву 09.01.2023 р. о 00:32 поліцейським СРПП ВП № 2 КРУП ГУНП в Житомирській області сержантом поліції Бричковським Д.Ю. було зупинено транспортний засіб ВМW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 по причині порушення комендантської години. На вимогу працівника поліції пред'явити реєстраційні документи на т/з ОСОБА_1 не надав. У зв'язку з порушенням вищевказаних норм, поліцейським СРПП винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, що допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь -яких доказів наявності таких дій суду не надано. Оскаржувана постанова винесена в межах повноважень, в порядку та в спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з врахуванням всіх обставин справи.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 466888 від 06.04.2023 р. о 01 год 02 хв. ОСОБА_1 в м. Коростишів, по вул. Гелевея водій керував ТЗ ВМW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1б ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом пункту 1.10. ПДР України учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Водночас, водієм у розумінні ПДР України є особа, яка саме керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Розділом 2 ПДР України встановлено права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів.
Так, підпунктами «а, б та ґ » пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Положеннями частини 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Системний аналіз положень диспозиції частини 1 ст. 126 КУпАП дозволяє зробити висновок, що об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:
1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка");
2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Таким чином, адміністративна відповідальність за порушення положень ст.126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.
Основною ознакою, за якою визначається об'єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме керування такою особою транспортним засобом.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
На підставі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
З матеріалів справи встановлено, що як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозаписи з відеореєстратора .
Водночас, на досліджених ж в судовому засіданні відеозаписах факту керування ОСОБА_1 автомобілем не зафіксовано, як і не зафіксовано участь вказаного транспортного засобу у дорожньому русі. Зазначений відеозапис містить лише спілкування позивача з поліцейськими та процедуру складання адміністративних матеріалів відносно позивача за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Будь-які інші докази, що підтверджують керування вищевказаним транспортним засобом саме позивачем, відповідачем не надані, а сама по собі постанова серії БАБ № 466888 від 06.04.2023 не підтверджує, що 06.04.2023 року ОСОБА_1 керував автомобілем ВМW 530D, д.н.з. НОМЕР_1 .
Для притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання вимог п.2.1 (б) ПДР поліцейський має зафіксувати саме керування особою відповідним транспортним засобом. Проте, доказів того, що позивач керував транспортним засобом відповідачем не надано.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП про порушення ним вимог пункту 2.1(б) ПДР, діяв всупереч вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які б доводили факт порушення позивачем, як водієм, Правил дорожнього руху.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності, так як факт керування позивачем транспортним засобом зібраними та наданими відповідачем доказами, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, не доведено, а тому наявні підстави для скасування постанови серії БАБ №466888 від 06.04.2023 року, а провадження слід закрити.
Керуючись ст.ст.2,77,90,139,241-246,255,286,294,295,297,325 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 466888 від 06.04.2023 винесену поліцейським СРПП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повне рішення суду складено: 13 жовтня 2023 р.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, місцезнаходження: вул.Старий бульвар,5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ - 40108625.
Суддя В.В. Янчук