Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1757/23
Провадження № 2/935/489/23
РІШЕННЯ
Іменем України
03 жовтня 2023 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Янчук В.В.,
з секретарем судових засідань - Кумечко С.М.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Коростишів цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Глибочицької сільської ради , який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
УСТАНОВИВ:
Позивач, орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 є біологічною матір'ю ОСОБА_3 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_4 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач проживала разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина ОСОБА_3 з грудня 2011 р. взята на облік у службі у справах дітей Коростишівської РДА, а з січня 2021 р. у службі у справах дітей Глибочицької сільської ради Жтомирського району Житомирської області, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах у зв'язку з ухилянням батьків від виконання батьківських обов'язків. Відповідач схильна до вживання алкогольних напоїв. У стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно. Вихованням дитини не займається, зловживає алкогольними напоями та під їх впливом чинить психологічний тиск, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не може задовольнити потреби дитини. Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 19.03.2023 р. ОСОБА_3 доставлена до КНП Коростишівської ЦРЛ. У відповідача та її дочки не складаються сімейні відносини. В період з 01.07.2022 р. по 31.03.2023 р. відповідач двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків. Аморальний спосіб життя, який веде ОСОБА_2 є обставиною, що може призвести до тяжких наслідків для життя, стану здоров'я та розвитку дитини.
За вказаних обставин позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просять: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі частки всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів та доводів, що викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, заперечила щодо позбавлення батьківських прав. Вказала, що не завжди виконувала належним чином батьківські обов'язки по відношенню до дочки, декілька разів відвідувала дитину в Центрі психологічної реабілітації, зв'язок з дочкою втрачати не хоче.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що є старостою Студеницького старостинського округу Глибочицької сільської ради. ОСОБА_2 , схильна до вживання алкогольних напоїв. Дочка ОСОБА_6 неодноразово залишала своє місце проживання через конфлікти з матір'ю із за вживання алкогольних напоїв останньою. Після смерті старшого сина відповідач стала більше вживати алкоголь та стало більше конфліктів з дочкою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є директором Студеницького ліцею. Вказала, що у відповідача було двоє діток, які були дуже дружні між собою, мали охайний вигляд, були доглянуті. Після смерті сина, відповідач змінилась, а дочка ОСОБА_8 стала не виходити на зв'язок, прогулювати навчання.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
З копії свідоцтва про народження та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 . Державна реєстрація проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України ( за заявою матері) (а.с. 15-16).
Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 19.03.2023 р. слідує, що 19.03.2023 о 13 год.00 хв. була виявлена дитина ОСОБА_3 , яка була доставлена до КНП «Коростишівської ЦРЛ» ім. Д.І.Потєхіна ( а.с.17).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування , який затверджений рішенням виконавого комітету Глибочицької сільської ради № 1 від 27.03.2023, останні вважають недоцільним повернення неповнолітньої ОСОБА_3 в сім'ю ( а.с. 19).
Дитина ОСОБА_3 з грудня 2011 р. взята на облік у службі у справах дітей Коростишівської РДА, а з січня 2021 р. у службі у справах дітей Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах у зв'язку з ухилянням батьків від батьківських обов'язків ( а.с. 21-22). ОСОБА_3 поставлено на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, і вказана обставина підтверджується копією наказу № 21-0 від 27.03.2023. ( а.с. 24).
Як вбачається з актів обстеження умов проживання від 19.05.2021, 04.11.2021 слідує, що було проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 , відповідно до яких в будинку створені задовольні умови проживання, в дитини є окрема кімната, яка облаштована місцем для сну. Відповідно до актів обстеження умов проживання від 11.04.2022, 19.10.2022 р., 23.02.2023 та від 20.03.2023 слідує, що було проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 , відповідно до яких в будинку створені задовольні умови проживання, з матір'ю проводились неодноразово профілактично -роз'яснювальні бесіди щодо налагодження стосунків з дочкою, належного виконання батьківських обов'язків, ведення здорового способу життя.
ОСОБА_3 з 29.03.2023 р. перебуває в обласному центі соціально-психологічної реабілітаціє «Сонячний дім». Дитина не виявляє бажання повертатись до матері, так як має сумніви щодо зміни поведінки відповідача . За час перебування дитини в закладі мати відвідувала дитину 6 разів, і вказана обставина підтверджується повідомленням Реабілітаційного центру «Сонячний Дім» ( а.с. 35).
Відповідно до характеристики Студецицького ліцею Глибочицької сільської ради від 16.08.2023 р. слідує, що ОСОБА_3 навчається у Студеницькому ліцеї з 1 класу, навчається не в повну міру своїх сил, не виявляє зацікавленості до навчання. Мати не в повній мірі займається вихованням дитини, через зловживання алкоголем.
За місцем проживання відповідач ОСОБА_2 характеризується посередньо, схильна до вживання алкольних напоїв ( а.с. 43).
Відповідач ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП, вказана обставина підтверджується повідомленням Коростишівського районного суду Житомирської області від 09.06.2023 р. за № 01-42-10/ 2023 ( а.с.49)
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно висновку органу опіки та піклування, що затверджений рішенням виконавчого комітету Глибочицької сільської ради за №7 від 30.05.2023 р., останні вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
В судовому засіданні була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що мама зловживає алкоголем, і не має наміру змінювати свій спосіб життя. Після смерті брата мама перестала цікавитись її життям. За час перебування в Центрі, мама відвідувала її 5 разів. Після звільнення з роботи - мама її не відвідує більше 2 місяців. Не заперечила щодо позбавлення батьківських прав матері, оскільки її поведінку змінити неможливо.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дочки є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не тільки ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, а й свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, але має реальну можливість виконувати такі обов'язки, а тому є всі підстави про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Особа, яка позбавлена батьківських прав, відповідно до вимог ст. 166 Сімейного кодексу України, не звільняється від обов'язку по утриманню дитини. Частиною 3 статті 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. При цьому, згідно частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач просить стягнути аліменти з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно до досягнення повноліття дитиною, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
За частинами 1,2 та 3 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Таким чином з врахуванням вимог ч. 2 ст. 183 СК України, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в частці від доходу особи, позбавленої батьківських прав у розмірі 1/4 частини її заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання дитини і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 06.06.2023 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Згідно ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву відносно позовних вимог не подала, доводів позивача належними та допустимими доказами не спростувала.
Таким чином перелічені докази, що логічно поєднуються одне з одним, підтверджують характер правовідносин сторін, дають суду всі підстави, що даний позов знайшов своє обґрунтування у судовому засіданні і тому підлягає до задоволення.
Водночас, суд роз'яснює відповідачу, що згідно ст. 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку передбаченому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 164,183 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141,259, 263-265-268, 354-355 ЦПК України , суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судові витрати в розмірі 2147 грн. 20 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду складено: 11 жовтня 2023 р.
Сторони у справі:
Позивач: Орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, місцезнаходження: вул. М.Грушевського,2, с. Глибочиця, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПО - 04348289.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя В.В.Янчук.