180/1922/23
3/180/898/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Хомченко С.І., розглянувши протокол ВАВ № 598686 від 28 вересня 2023 року та матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Марганець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно протоколу ОСОБА_1 28.09.2023 року о 14-00 год. на автомобілі « Opel Meriva », державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Марганець по вул. Єдності, 3, здійснював господарську діяльність з перевезенням пасажирів, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліценції, про що працівниками поліції складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не являється підприємцем та не є суб'єктом господарювання.
При вирішенні даної справи слід звернути увагу на диспозицію ч. 1 ст. 164 КУпАП, яка полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України:
1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Суб'єктами господарювання, згідно зі статтею 55 цього Кодексу визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
За змістом статті 1 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року N 698-XII, з наступними змінами, підприємництво- це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Однак, на розгляд суду не надано переконливих доказів того, що ОСОБА_1 проводив господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, так як сам факт знаходження на автомобілі фішки таксі не може вказувати на наявність такого факту. Посадовими особами, якими був складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП не зібрано та не надано переконливих доказів? які б підтверджували здійснення ОСОБА_1 систематичної господарської діяльності з надання послуг «таксі» по перевезенню пасажирів.
Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на порушення ОСОБА_1 норм закону, що регулюють заняття господарською діяльністю є безпідставним та бездоказовим.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 164, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КпАП України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: С. І. Хомченко