Справа № 212/5976/23
2/212/2379/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 212/5976/23 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
10 серпня 2023 року позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 8,98 га, розташовану на території колишнього КСП «Зоря». Вказував, що вказана квартира належала позивачу та його батьку на підставі договору обміну від 13.01.1999 року, укладеному Універсальною товарною біржою. Відповідно до рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року за позивачем було визнано право власності на зазначену земельну ділянку у порядку спадкування за законом. Зазначав, що після оформлення договору обміну від 13.01.1999 року він разом із батьком переїхав мешкати до квартири по АДРЕСА_1 , де зареєструвався лише 4 серпня 2000 року. При цьому він з середини 1998 року постійно проживав разом із батьком, тому що він дуже хворів та договір обміну квартири по АДРЕСА_1 було підписано ОСОБА_2 вдома по АДРЕСА_2 , про що є відмітка у такому договорі обміну. Після смерті батька в 1999 році на протязі 6 місяців позивач вступив у володіння та користування усім майном, яке належало спадкодавцеві. Таким чином він одноособово став володіти квартирою по АДРЕСА_1 , де він постійно мешкає, сплачуючи комунальні послуги. На протязі тривалого часу він одноособово продовжує здійснювати догляд за такою квартирою. Однак 2 серпня 2023 року звернувшись до нотаріуса, йому було роз'яснено, що він не був зареєстрований зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не подав протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини, у зв'язку із чим спадщину в установлений законом строк не прийняв. Натомість, вважав себе таким, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, тому не подавав до органів нотаріату жодних заяв про прийняття спадщини відповідно до ст. 548 ЦК (1963 року). На підставі переліченого просив суд встановити факт того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати суд право власності на 1/2 частку такої квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Від представника відповідача, ОСОБА_3 , надійшов відзив, в якому останній вказував, що позивач не надав доказів відповідно до п. 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Також заявлені позивачем вимоги щодо визнання за ним права власності на житлову квартиру в порядку спадкування за законом після смерті померлого батька є передчасними, тому задоволенню не підлягають на підставі п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судовому практику в справах про спадкування». Тому за відсутності належним чином встановленого юридичного факту прийняття спадщини позивачем після смерті батька вимоги про визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом передчасні, на підставі чого просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до відповіді на відзив представника позивача, адвоката Симонової Я. М., вбачається, що на підтвердження факту прийняття спадщини у позивача маються акти з місця проживання від 01.09.2023 року та ощадна книжка батька ОСОБА_2 , яка з моменту смерті знаходиться в позивача. Отже, після смерті батька у 1999 році позивач на протязі шести місяців вступив у володіння та користування усім майном, яке належало спадкодавцеві, зокрема, щодо квартири по АДРЕСА_1 , у якого зберігаються право встановлюючи документи на неї. Також зазначав, що під час його звернення до нотаріуса позивачу було повідомлено, що навіть при встановлені факту прийняття спадщини ОСОБА_1 не зможе оформити право власності на квартиру, оскільки правовстановлюючий документ на таку квартиру не відповідає вимогам чинного законодавства, бо був укладений на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом», тому він й звернувся до суду за захистом своїх прав, внаслідок чого просив суд встановити факт того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати право власності за ним на 1/2 частину квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Ані позивач, ОСОБА_1 , ані його представник, адвокат Симонова Я. М., в судове засідання не з'явились, надавши заяву з проханням вирішити справу у їх відсутність, прохаючи заявлені позовні вимоги суд задовольнити повністю.
Представник відповідача, ОСОБА_3 , у судове засідання також не з'явився, надавши клопотання з проханням вирішити справу за відсутності представника виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, виходячи з наступного вмотивування.
Судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 21 травня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 883, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років.
На підставі свідоцтва про народження, виданого 4 травня 1955 року Першотравневою сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, актовий запис № 21, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого вказаний ОСОБА_2 .
Відповідно до договору обміну від 13 січня 1999 року вбачається, що на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» 13 січня 1999 року був укладений договір обміну, за яким ОСОБА_2 поміняв належну йому двокімнатну квартиру по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 поміняв належну йому однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 , з одного боку, а ОСОБА_4 , який діяв також за дорученням в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 поміняли належну їм чотирьох кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 , з іншого боку, внаслідок чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність квартиру по АДРЕСА_1 (загальна площа 86,6 кв. м., житлова площа 55,2 кв. м.).
Вказана угода обміну була зареєстрована в Криворізькому БТІ за реєстром № 597 від 16 серпня 1999 року, внаслідок чого кв. АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної приватної власності рахувалась за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до біржової угоди № 10-2 від 13 січня 1999 року Універсальної товарної біржи «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом», що також підтверджується технічним паспортом на вказану квартиру та довідкою КП « Криворізьке БТІ» від 05.08.2013 року.
При цьому на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 30 вересня 2004 року, яке набуло чинності 31 жовтня 2004 року, було визнано дійсним договір обміну кв. АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 , вчинену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з одного боку, а також ОСОБА_4 , який діяв за дорученням в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , з іншого боку, зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» 13 січня 1999 року.
В цьому сенсі суд вказує, що на підставі п. 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Оглядом копій матеріалів спадкової справи, наданої 2-ю Криворізькою державною нотаріальною конторою, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) до нотаріальної контори щодо майна спадкодавця звертався лише позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_2 немає.
При цьому в матеріалах даної спадкової справи мається заява від 21.06.2013 року ОСОБА_1 , за якою він визнавав рівність його із ОСОБА_2 часток у їх спільній сумісній власності на кв. АДРЕСА_4 .
Однак станом на 21.05.1999 року, на момент смерті ОСОБА_2 , у кв. АДРЕСА_4 не було зареєстровано осіб, що було підтверджено 14 серпня 2023 року Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, а також підтверджується довідкою ЖКП № 38 від 30.05.2008 року, де, натомість, зареєструвався ОСОБА_1 лише 4 серпня 2000 року, що вбачається з копії паспорта позивача (серія НОМЕР_1 ).
В той же час на підставі довідки від 23 травня 2008 року ЖКП № 16 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані по АДРЕСА_2 по 4 січня 1999 року, звідки були виписані до кв. АДРЕСА_4 .
Крім того за актом від 1 вересня 2023 року ТОВ «УЮТ-2011» вбачається, що за свідченнями сусідів по будинку, починаючи з січня 1999 року у кв. АДРЕСА_4 мешкав ОСОБА_1 разом із своїм батьком ОСОБА_2 , після смерті якого у такій квартирі до сих пір проживає ОСОБА_1 .
Також судом було оглянуто довідки Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби від 2 серпня 2023 року, за якими вбачається, що на кв. АДРЕСА_4 у комунальних підприємств особові рахунки відкриті на позивача, ОСОБА_1 , який також зареєстрований за такою адресою.
Суд при цьому зауважує, що позивач надав суду також копію ощадної книжки за вкладом «Ощадного банку СРСР» на спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року, яке набуло чинності 3 липня 2018 року, було визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 8,98 га в умовних кадастрових гектарах вартістю 253996,66 грн., розташовану на території колишнього КСП «Зоря», що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Крім того вказаним рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину померлого ОСОБА_2 , яка складається з кв. АДРЕСА_4 .
Суд в цьому сенсі зазначає, що відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), який набув чинності 1 січня 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
Таким чином до правовідносин щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) (далі - ЦК 1963).
Так відповідно до ст. 524 ЦК 1963 спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.
За змістом ст. 525 ЦК 1963 часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Суд зазначає, що згідно із ст. 529 ЦК 1963 при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Відповідно до ст. 548 ЦК 1963 для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК 1963 визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, згідно із ст. 549 ЦК 1963 діями, що свідчать про прийняття спадщини є, зокрема, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, що повинно бути вчинено протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Також на підставі п. 65 Листа Верховного Суду України від 1 грудня 1997 року «Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році» вбачається, що згідно із п. 1 ст. 549 ЦК (1963 року) прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Так за п. 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 (в редакції до 03.03.2004 року), вбачається, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном, зокрема, наявність у спадкоємців ощадної книжки, інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , фактично прийняв спадщину за законом свого батька, вступивши у володіння та управління спадковим майном в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, яка належала спадкодавцю, тобто 1/2 частка кв. АДРЕСА_4 , набувши таким чином спадкові права на таку спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки в суді було підтверджено, що у спадковому майні, тобто в 1/2 частці кв. АДРЕСА_4 , на момент смерті ОСОБА_2 та протягом шести місяців після відкриття такої спадщини мешкав також ОСОБА_1 , син спадкодавця, який користується до сих пір таким спадкових майном, у якого зберігається ощадна книжка ОСОБА_2 , вступ у спадкові права якого було підтверджено рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2018 року.
Таким чином вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття ним спадщини у вигляді 1/2 частки кв. АДРЕСА_4 підлягають задоволенню судом.
Суд, натомість, звертає увагу на те, що за змістом п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі ж відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В цьому сенсі суд не приймає до уваги лист нотаріуса від 1 серпня 2023 року ОСОБА_9 позивачу, оскільки він не є постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Крім того позивач не позбавлений у встановленому законом порядку на підставі рішення суду про встановлення факту своєчасного прийняття ним спадщини ОСОБА_2 отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріусу на 1/2 частку кв. АДРЕСА_4 , оскільки наразі є чинне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 30 вересня 2004 року про визнання дійсним договору обміну кв. АДРЕСА_4 , зареєстрованого на Універсальній товарній біржі «Біржа по торгівлі нерухомістю та транспортом» 13 січня 1999 року.
Також суд вказує, що за інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.08.2023 року вбачається, що на підставі постанови від 04.12.2008 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на кв. АДРЕСА_4 в рамках виконавчого провадження № АЕ 904472, що підтверджується інформацією від 4 жовтня 2023 року Покровського ВДВС у м. Кривому Розі.
Отже, до вирішення питання зняття арешту з кв. АДРЕСА_4 суд та нотаріус позбавлені можливості визнати права позивача на таке спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Таким чином внаслідок нескасованого арешту на кв. АДРЕСА_4 , а також через можливість реалізувати свої спадкові права на вказане спадкове майно в позасудовому порядку позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування не підлягають задоволенню судом.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 (загальна площа 86,6 кв. м, житлова площа 55,2 кв. м).
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 13 жовтня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Відповідач: Криворізька міська рада в особі виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, ЄДРПОУ: 04052531, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова 2.
Суддя: Д. О. Козлов