ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/15102/22 Номер провадження 22-ц/814/3480/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Дорош А.І., Панченка О.О.,
за участю секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №440/1183/21 Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано сплатити ОСОБА_1 34310,99 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року вказане рішення було змінено: зменшено суму, яку Військова частина НОМЕР_1 має сплатити ОСОБА_1 до розміру 15000,00 грн.
Оскільки Військова частина НОМЕР_1 з метою недопущення арешту власних рахунків була змушена виконати вимогу Державної казначейської служби України щодо стягнення 34310,99 грн на користь ОСОБА_2 , то на користь відповідача були стягнуті зайві кошти у розмірі 15545,35 грн.
У зв'язку з вищевказаним, Військова частина НОМЕР_1 прохала суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 15545,35 грн та судові витрати.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Роз'яснено позивачу, що з даним позовом йому необхідно звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Судове рішення мотивовано тим, що оскільки спір пов'язаний із стягненням з відповідача коштів, які були отримані ним під час проходження публічної служби, то цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.
У поданій апеляційній скарзі позивач прохав суд скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року і направити справу для розгляду.
Узагальнена позиція учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач в апеляційній скарзі висловлює свою незгоду з оскаржуваним судовим рішенням, оскільки, на його думку, ухвала місцевого суду є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, наголошує, що позовні вимоги стосуються стягнення зайво сплачених коштів відповідачу у порядку статті 1212 ЦК України, які останній отримав вже після звільнення з військової служби.
Також посилання місцевим судом на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 є недоречним, оскільки обставини справи є нерелевантними до спірних правовідносин.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Від Військової частини НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, у якому заявник прохає суд розгляд справи проводити без участі його представника. Крім того, про розгляд справи позивач був додатково повідомлений, шляхом направлення на електронну адресу, яка вказана останнім у поданій ним апеляційній скарзі, судової повістки-повідомлення про судове засідання в даній справі.
ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №440/1183/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації задоволено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34310,99 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 11-14).
Згідно платіжного доручення №1101 від 25 листопада 2021 року Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок коштів ОСОБА_1 у розмірі 27620,35 грн (а.с. 09).
Згідно платіжних доручень №1102, 1103 від 25 листопада 2021 року Військова частина НОМЕР_1 здійснила сплату податків та зборів у розмірі 6175,98 грн та 514,66 грн, відповідно (а.с. 08, 10).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №440/1183/21 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі № 440/1183/21 - змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 000,00 грн» (а.с. 15-19).
Позиція апеляційного суду
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви №29458/04 та №29465/04).
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, у разі коли один з його учасників суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах таких відносин.
У поданій до суду позовній заяві Військова частина НОМЕР_1 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15545,35 грн.
Як підставу стягнення зазначала зміну рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №440/1183/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації, на виконання якої Військова частина НОМЕР_1 сплатила ОСОБА_1 кошти.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Відповідно до частини першої статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина четверта статті 380 КАС України).
Згідно частини п'ятої вказаної статті, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина сьома статті 380 КАС України).
За змістом указаної статті КАС України, якщо обов'язок щодо вирішення питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення. При цьому, відлік строку починає обраховуватись з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову, чи задоволено позовні вимоги у меншому розмірі, чи закрито провадження у справі, чи залишено заяву без розгляду.
Статтею 381 КАС України передбачені певні особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, а саме, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає сторона справи, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку скасовано судове рішення.
Неправомірним є посилання Військової частини НОМЕР_1 на статтю 1212 ЦК України, яка визначає випадки, коли безпідставно набуте майно підлягає поверненню.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).
Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга).
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя вказаної статті).
Разом з цим відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
У справі, що розглядається, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду.
Крім того, не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, у той час як вказана сума коштів виплачена позивачем відповідачу не добровільно, а на виконання судового рішення, яке у подальшому було змінено.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення -процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права.
Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.
Схожий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц.
Відтак, військова частина як суб'єкт владних повноважень не може звертатися в порядку цивільного судочинства із позовом про стягнення з фізичної особи безпідставно набутих грошових коштів, нарахованих за судовим рішенням, яке в подальшому було скасоване або змінене. Належною формою захисту прав боржника у такому разі є поворот виконання судового рішення в порядку адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції даної постанови.
Оскільки місцевий суд дійшов до правильного по суті судового рішення, то ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року в резолютивній частині щодо відмови у відкритті провадження у справі слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи ухвалу суду, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2022 року в резолютивній частині щодо відмови у відкритті провадження у справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді А.І. Дорош
О.О. Панченко