Справа № 761/23287/23
Провадження № 2/761/8325/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
представника відповідача: ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.02.2011 року на підставі Заяви ОСОБА_1 між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого, позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Між тим, відповідач порушила умови договору кредиту, не повертала отриманий кредит своєчасно, не сплачувала кошти (відсотки) за користування ним. В зв'язку із порушенням умов договору, відповідач станом на 22.05.2023 року повинна сплатити заборгованість за кредитом в розмірі 56226,70 грн, з яких 49828,02 грн - заборгованість за кредитом, 6398,68 грн - заборгованість за відсотками.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що Умови та Правила не підписані відповідачем, в анкеті-заяві відсутні домовленості щодо сплати відсотків з користування кредитом. Вважає, що надані позивачем письмові докази не відповідають вимогам ДСТУ та не можуть прийматись судом до уваги.
Ухвалою суду від 07.07.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомлення учасників справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову.
Вислухавши пояснення представника відповідача, суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2011 року на підставі Заяви ОСОБА_1 між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір № б/н, який складається з заяви відповідача, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. Однак ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконала зобов'язань, визначених Договором, порушила умови щодо погашення кредиту.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У заяві позичальника від 10.02.2011 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом, які нараховані виходячи зі ставки 60,00, починаючи з 01.09.2022.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.02.2011 року, посилався на довідку про умови кредитування, якій відсутні умови щодо вказаної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту, Умови та правил надання банківських послуг та Тарифи банку в ПриватБанку, які розмішенні на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредитування, який 27.01.2021 підписаний ОСОБА_1 . Між тим, зазначений документ не вказує на те, що між сторонами погоджено істотні умови щодо розміру відсотків, оскільки з цього документу не вбачається, що він має відношення до анкети-заяви, яка підписана відповідачем 10.02.2011. При цьому, даний паспорт споживчого кредитування містить умови кредитування щодо карток типу «Універсальна», «Універсальна ГОЛД», « Platinum », « MC World Black Edition », «Visa Signature», « MC WorldElite », «Visa Infinite», тоді як в анкеті-заяві відсутні відомості про те, якого типу видано картку ОСОБА_1 .
Також слід зазначити, що в паспорті споживчого кредитування вказано про те, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною з 27.01.2021 до 11.02.2021, тобто протягом 15 днів.
Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (Правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).
Відтак, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про сплату відсотків.
Крім цього, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови, на які позивач посилається у позовній заяві, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зазначено, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Також, Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зауважено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Варто також зазначити, що приписи ЦПК України не містять вимоги щодо необхідності оформлення документів, долучених, зокрема до позовної заяви, у відповідності до вимог ДСТУ, а викладені стороною відповідача заперечення у відзиві на позов є надмірним формалізмом, що може розцінюватись як неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов'язання за анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 10.02.2011 року належним чином не виконувала, а отже зобов'язана повернути позивачу борг в загальному розмірі коштів, що були фактично отримані, тобто заборгованість в розмірі основної суми заборгованості в розмірі 49828,02 грн. Тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст.61 Конституції України, ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 1054 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 10.02.2011 року в розмірі основної суми заборгованості - 49828,02 грн. та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованності за відсотками, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адрес: АДРЕСА_1 .
Повне рішення виготовлено 12.10.2023
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов