Справа № 457/1028/23
провадження №2-о/457/41/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого судді Грицьківа В.Т.
з участю секретаря Ринди О.О.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi в цивiльну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем,
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем. Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва. Заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 є дітьми спадкодавця, а тому є спадкоємцями першої черги. Інших спадкоємців першої черги немає.
З 2020 року він постійно проживав із спадкодавцем, здійснював догляд за хворим батьком, забезпечував його лікуванням, а після його смерті здійснив поховання. Вів разом з ним спільне господарство і був пов'язаннй зі спадкодавцем спільним побутом, оплачував комунальні послуги. Заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріусу, не подавав.
На теперішній час, постійно проживав у квартирі, яка належала спадкодавцю.
Отже, спадщину, яка відкрилася після смерті батька, він прийняв, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.
Спадкоємець першої черги ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі) спадщину не прийняв, оскільки на час відкриття спадщини він не проживав разом із спадкодавцем і в установлений шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З метою оформлення спадкових прав, заявник звернувся до нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу, але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як його місце проживання не було зареєстровано за останнім місцем проживання спадкодавця.
Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явились, хоча були повідомленні про час та місце розгляду справи належним чином, однак на адресу суду від них надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, заяву підтримують, просять задоволити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча був повідомленний про час та місце розгляду справи належним чином, однак від нього надійшла заява, в якій він зазначив, що не заперечує щодо задоволення заяви.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За правилами ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 вересня 2022 року Трускавецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
ОСОБА_3 являвся батьком заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 20.11.1970 року, яке знаходиться в матеріалах справи, а також заінтересованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 16.08.1972 року, яке знаходиться в матеріалах справи.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 квітня 2001 року відділом приватизації державного житлового фонду Трускавецького міськвиконкому згідно розпорядження (наказу) за № 155 і земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва, що розташована на території Станильської сільської ради, яка належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю III- ЛВ № 087366, виданого 28 грудня 1995 року Станильською сільською радою народних депутатів згідно рішення № 36 від 13.09.1995 року.
Як вбачається з матеріалів справи, то заявник та ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі) є дітьми спадкодавця, що підтверджується свідоцтвами про народження, а тому є спадкоємцями першої черги.
Після смерті батька, заявник з метою оформлення спадкових прав, звернувся до нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу, але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки його місце проживання не було зареєстровано за останнім місцем проживання спадкодавця, що підтверджується листом приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Ломакіної О.Я. за № 64/01-16 від 17.07.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1221 Цивільного кодексу встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частини 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Як вбачається з довідки за № 112, виданою 12 червня 2023 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Оселя 7», то ОСОБА_1 з 03.12.2020 року постійно проживав з батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня його смерті.
Спадкоємець першої черги ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі) в установлений шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Як роз'яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р., якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно дост. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, в разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
За змістом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04 липня 2018 року по цивільній справі № 404/2163/16-ц.
Відтак, метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: В. Т. Грицьків