Справа № 464/4966/23
пр.№ 1-кп/464/495/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 12023141410000649 від 28.07.2023 відносно:
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.186 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що у зв'язку із воєнною агресією військ Російської Федерації на території України з 05 години 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який указами Президента України неодноразово продовжений, 28.07.2023 об 11:00 год., перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, в умовах воєнного стану, підійшовши ззаду до потерпілого ОСОБА_6 , відкрито, шляхом ривка намагався викрасти з плеча останнього сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 49530 грн., 400 доларів США (згідно курсу НБУ становить 14627,44 грн.) та 55 Євро (згідно курсу НБУ становить 2239,75 грн.), однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий потерпілим та не мав реальної можливості розпоряджатися чи користуватися викраденим майном. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 намагався спричинити потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 66397,19 грн.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_7 винуватість у інкримінованому правопорушенні визнав повністю, надав аналогічні пояснення, викладені у фабулі обвинувачення. Пояснив, що напередодні він знаходився в сильному алкогольному сп'янінні. 28.07.2023 зранку почував себе погано. Коли вийшов на вулицю, побачив потерпілого з сумкою на плечі. В нього виник умисел пограбувати потерпілого. Проходячи повз потерпілого, він зірвав з плеча потерпілого сумку та став втікати. Однак, потерпілий наздогнав його, викликав працівників поліції. Шкодує про вчинене, просить суворо не карати, зробив належні висновки та намагається виправитись.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, на адресу суду від потерпілого надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, у призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
Учасники процесу не заперечили щодо розгляду справи у відсутності потерпілого. З врахуванням думки учасників процесу, розгляд справи проведено без участі потерпілого.
Оскільки обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням висновку судово-психіатричної експертизи та характеризуючих матеріалів.
З дослідженого судом висновку судово-психіатричного експерта №923 від 30.08.2023 вбачається, що на даний час ОСОБА_3 виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час інкримінованих їй дій ОСОБА_3 також виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Отже, дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, оскільки він вчинив незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який законодавцем віднесений до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, несудимий, на обліку в психоневрологічномудиспансері не перебуває, з серпня 2020 року перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», а також відсутність претензій з боку потерпілого.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 та відповідно до положень ч.3 ст. 68 КК України у разі засудження за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.
При цьому, призначаючи особі покарання згідно з частинами 2 і 3 статті 68 КК України, у вироку суд повинен наводити відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК у такому разі не потрібно.
Отже, застосовуючи положення ч.3 ст. 68 КК України, суд приходить до висновку, що строк покарання обвинуваченому за незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті - ч.4 ст.186 КК України.
Так, санкцією ч.4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, тобто найбільш суворим видом покарання, що передбачено за вчинення даного злочину визначено - десять років позбавлення волі.
Отже, дві третини максимального строку покарання 10 років (120 місяців) за дане кримінальне правопорушення становитиме (120 місяців : 3 х 2) становитиме 80 місяців, а саме шість років (72 місяців) вісім (80 - 72) місяців позбавлення волі. Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості.
Запобіжний захід обвинуваченому тримання під вартою до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ч.3 ст.68 КК України - 6 (шість) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Початок відбуття строку покарання рахувати з 28.07.2023.
Речові докази: грошові кошти 49530 грн., 400 доларів США, 55 Євро; шкіряну сумку, чорний гаманець з посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію ТЗ, банківськими картками,які знаходяться у потерпілого - залишити ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляції через Сихівський районний суд м.Львова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1