Справа № 445/382/23
провадження № 2/445/321/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
10 жовтня 2023 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що в шлюбі у нього з відповідачкою народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 27.07.2022 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу їх неповнолітня дочка залишилася проживати з ним, де проживає і на даний час. Позивач вказує, що повністю самостійно займається вихованням дитини, матеріально утримує, піклується про дитину, слідкує за її здоров'ям та розвитком. Натомість, відповідачка фактично самоусунулася від виконання батьківських обов'язків відносно дочки, навіть не спілкується з нею, хоча він ніколи не перешкоджав їй у цьому, а навпаки сприяв налагодженню контакту матері з дитиною, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування матері. Позивач зазначив, що створив усі умови для проживання та виховання дитини, забезпечує дитину усім необхідним для її розвитку, має можливість самостійно її утримувати, оскільки офіційно працює та отримує стабільний дохід.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу у його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення суду.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 27.07.2022 року, шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається з довідки Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31.01.2023 року №92/02-21, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації разом з дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.08.2022 року №82, комісією Зборівської міської ради встановлено, що умови проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідають санітарним нормам. У квартирі є всі зручності, достатньо простору для навчання та відпочинку.
Довідкою №01-19/188 від 25.07.2022 року, виданою Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2 м. Зборова Зборівського району Тернопільської області, підтверджується, що ОСОБА_3 навчається в 2-Б класі даної школи.
З характеристики, виданої навчальним закладом на ОСОБА_3 , 2015 р.н., судом встановлено, що навчанням дитини постійно цікавиться батько ОСОБА_1 , який систематично приводить дитину до школи, часто контактує з класним керівником при дистанційному навчанні. При потребі ОСОБА_1 бере участь в організації освітнього процесу життя класу.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , 2015 р.н., затвердженого рішенням Зборівської міської ради №101 від 23.06.2023 року, працівниками Служби у справах дітей Зборівської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою : АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що дане житло є двохкімнатна квартира з усіма комунальними зручностями, облаштована необхідною побутовою технікою, проведений євроремонт. Для дитини відведене окреме спальне місце, наявний письмовий стіл, шафа для одягу та взуття відповідно до віку дитини. Малолітня дитина забезпечена продуктами харчування. Батько на даний час служить в ЗСУ (Навчальний центр національної гвардії України, В/Ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2) та отримує відповідну заробітну плату, що дає можливість утримувати та виховувати дитину. З мамою дитини - ОСОБА_2 було проведено розмову в телефонному режимі, в результаті якої було з'ясовано, що вона проживає в АДРЕСА_2 в сім'ї своєї матері, не працює, з батьком дитини не спілкується. Щодо визначення місця проживання дитини з батьком не заперечує, оскільки свого житла не має. У прийнятті рішення щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 покладається на розсуд суду.
У зв'язку із тим, що сторони разом не проживають, між ними виник спір щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої дочки з батьком, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі ст.ст.19, 141, 142, 160, 161 СК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 199, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини -задовольнити.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 10.10.2023року.
Суддя В. М. Сивак