Дата документу 04.10.2023
Справа № 334/6407/23
Провадження № 2-а/334/60/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя під головуванням судді Гнатюка О.М., при секретарі Алєйніковій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд: визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №7352275 у справі про адміністративне правопорушення від 17.07.2023 року, складену в м. Запоріжжі, просп. Ювілейний, буд. 33, інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у м. Запоріжжі ДПП старшим лейтенантом поліції Шевченко Євгеном Анатолійовичем та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що був відсутній факт вчинення адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 ; позивачу не роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; винесена постанова має характер формальної або ж складеної без належних на те підстав, оскільки на місці зупинки та розгляду справи про адміністративне правопорушення в позивача працювали і світло фар автомобіля, і габаритні вогні автомобіля.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП не доведена.
Позивач в судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача надав відзив, відповідно до якого заперечував можливість задоволення позову. Вказав, що вимоги позивача є безпідставними. Під час несення служби 17.07.2023 року поліцейським було виявлено порушення водієм вимог ПДР України, а саме вимог п. 31.6 (б) ПДР України - водій ОСОБА_1 керував автомобілем, в якого не працювали задні габаритні вогні.
Також представником відповідача разом із відзивом було надано копію відеозапису обставин вчинення правопорушення.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 17.07.2023 року було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7352275, якою на ОСОБА_1 за адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови, стало те, що 17.07.2023 року о 22 год. 06 хв. по проспекту Ювілейному, 33 в м. Запоріжжя, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Kango», д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючим задніми габаритними ліхтарями у темну пору доби, чим порушив п.31.6.б ПДР порушення заборони керування транспортним засобом у темну пору доби в умовах недостатньої видимості, якщо не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП, в зв'язку з чим ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.4).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7352275 від 17 липня 2023 року року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 121 КУпАП та процесуальними порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.1.ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 121 КУпАП.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 17.09.2020 (справа № 742/2298/17), при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені такого органу. Таким чином, працівник органів і підрозділів Національної поліції, який має спеціальне звання, не може виступати самостійним відповідачем у справах даної категорії, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, оскільки таким відповідачем є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Таким чином, належним відповідачем у цій справі є територіальний орган поліції, створений як юридична особа публічного права та, відповідно, має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування, а саме Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.
Згідно з ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Наведені норми викладені у частині 5 статті 258 КУпАП. Отже, у цій справі складання протоколу не було обов'язковим.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП настає у випадку керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
В оскаржуваній постанові поліцейський вказав, що ОСОБА_1 порушив підпункт 31.6.б. Правил дорожнього руху України.
Згідно з підпунктом (б) п.31.6 Правил дорожнього руху України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Вимоги цього пункту правил передбачають не тільки заборону експлуатації транспортних засобів при перелічених несправностях, але й взагалі руху, що обумовлено необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху та попередження виникнення дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України: темна пора доби частина доби від заходу до сходу сонця.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, якщо у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів подальший рух транспортних засобів забороняється.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України відповідачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що подальший рух транспортного засобу під керуванням позивача був заборонений.
Натомість після винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.31.6.б. ПДР, що передбачає заборону керування транспортним засобом у темну пору, позивачу було дозволено продовжувати рух, що суперечить порушенню яке передбачає заборону керування.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки за правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем надано в якості доказу диск з відеозаписом руху транспортного засобу під керуванням позивача, на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. Вказане відео лише містить руху транспортного засобу до його зупинки працівниками поліції, проте відсутній відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення оскаржуваної постанови.
Позивач не заперечує факту керування транспортним засобом, однак заперечує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки лампи габаритних вогнів були в справному стані та працювали належним чином, що виключає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.
Статтею 279 КУпАП врегульовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, нормами цієї статті передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання поліцейським передбаченої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 11 ч. 1 ст.23, п.1 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів закріплені ст.252 КУпАП України.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).
Відповідно до роз'яснень, викладених Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі № 524/9716/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIIIвстановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху
Однак при накладенні на позивача адміністративного стягнення доказів про фіксацію таких порушень в режимі фото- чи відеозйомки відповідачем не зазначено в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідач, не надавши до суду відзив, обставин, зазначених позивачем при зверненні до суду не спростував, доказів правомірності своїх дій не надав.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та дотримання процесуальних норм при ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення, що виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. 289, 293 КпАП України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС №7352275 у справі про адміністративне правопорушення від 17.07.2023 року, складену в м. Запоріжжі, просп. Ювілейний, буд. 33, інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у м. Запоріжжі ДПП старшим лейтенантом поліції Шевченко Євгеном Анатолійовичем, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КупАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Суддя: О.М. Гнатюк