Справа № 758/13224/21
Категорія 17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буржинська Дарина Василівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року заявниця ОСОБА_1 звернулась в порядку окремого провадження до Подільського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що дідусь заявника ОСОБА_1 на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця зазначає, що з 2009 року та до моменту відкриття спадщини вона постійно проживала з дідусем в зазначеній квартирі, здійснюючи за ним догляд. Після смерті дідуся вона фактично прийняла спадщину та продовжила користуватись, в т.ч. зазначеним нерухомим майном. Однак, на момент смерті дідуся вона була зареєстрована за іншою адресою. Відсутність даних, які б підтверджували факт її постійного проживання із дідусем на момент його смерті унеможливлює належне оформлення спадкових прав на інше майно, яке належало спадкодавцю. Так, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки, не було надано доказів постійного проживання заявника зі спадкодавцем. З огляду на викладене, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою для захисту своїх прав та необхідності належної реалізації своїх спадкових прав після смерті дідуся.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Заявник до судового засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просила вимоги заяви задовольнити.
Заінтересована особа до судового засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.
Заявниця ОСОБА_1 є рідною онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до довідки Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Селище водогін хутори Микільський та Редьки» від 18.09.2020 року, було встановлено фактичне місце проживання без реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця звернулась до приватного нотаріуса КМНО Буржинської Д.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак, листом від 25.09.2020 року, заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її дідуся ОСОБА_3 , оскільки пропущено строк подачі такої заяви та не було подано доказів проживання спадкоємця разом із ОСОБА_2 на час його смерті.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що на підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Судом встановлено, що заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті дідуся, в зв'язку з відсутністю доказів того, що спадкоємець проживала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Слід зазнчити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Таким чином, оскільки заявниця, як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.
З наявних у справі доказів вбачається, що заявниця постійно проживала зі своїм дідусем на момент його смерті за місцем проживання спадкодавця та здійснювала за ним догляд, однак, факт такого проживання може в даному випадку бути встановлений виключно в судовому порядку.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляд справи обґрунтування заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження, а відтак суд вважає, що заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буржинська Дарина Василівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.10.2023 року.
Суддя О. Г. Скрипник