Справа № 509/4921/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката - Нікітної Ганни Едуардівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 вересня 2023 року: позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:02:005:2340 площею 0,025га за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:005:2341 площею 0,0289 га за адресою: АДРЕСА_2
- квартиру загальною площею 42.3кв.м за адресою: АДРЕСА_3
- житловий будинок загальною площею 135,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна визнано право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :
-на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:005:2340 площею 0,025га за адресою: АДРЕСА_1 ;
-на 1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:005:2341 площею 0,0289 га за адресою: АДРЕСА_2 ;
-на 1/2 частки житлового будинку загальною площею 135,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
-на 1 /2 частки квартири загальною площею 42.3кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .
В порядку поділу майна визнано право власності ОСОБА_2 РНОКПП : НОМЕР_2 :
-на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:005:2340 площею 0,025га за адресою: АДРЕСА_1 ;
-на 1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:005:2341 площею 0,0289 га за адресою: АДРЕСА_2 ;
-на 1/2 частки житлового будинку загальною площею 135,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
-на 1 /2 частки квартири загальною площею 42.3кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 РНОКПП : НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 13420,00 гривень.
В задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
21 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 адвоката - Нікітіної Г.Е. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень та підтвердження витрат на правничу допомогу (договір про надання правової допомоги №21/08 від 21.08.2023 року, додаткова угода до договору про надання правової допомоги №21/08 від 21.08.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера №20/09 від 20.09.2023 року ).
Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ст. 270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» - додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (1618-15); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
Порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав - суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Суд наголошує, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ( стаття 263 ЦПК України). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.
Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Суд з'ясував, що в матеріалах справи - відсутня заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката - Нікітної Г.Е. щодо її зобов'язання надати суду напротязі 5-ти днів з дня ухвалення рішення докази витрат на правову допомогу згідно ч.8 ст.141 ЦПК України.
Саме з цього виходив суд при винесенні рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.09.2023.2023 р., відмовивши у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених платіжних документів про оплату послуг на адвоката позивача, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним і документально підтверджених витрат (квитанція, чек і т.і.), необхідних для підтвердження надання правничої допомоги адвокатом, а тому в силу приписів п.п. 1,3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, судом у вказаному рішенні було вирішено всі позовні вимоги.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката - Нікітної Г.Е. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», практикою ЄСПЛ, суд, -
УХВАЛИВ :
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката - Нікітної Ганни Едуардівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Є.С. Козирський