Справа № 521/17396/23
Номер провадження № 2/521/4567/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Несвіти Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8), третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
03.07.2023 року позивач з вказаною позовною заявою, у якій просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №5219 від 20.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» суми 13078,60 грн., та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Ухвалою Малиновського районного суд м. Одеси від 04.07.2023 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Малиновського районного суд м. Одеси від 05.07.2023 року суд вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №64631792, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною на підставі виконавчого напису № 5219 від 20.01.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» суми заборгованості 13078,60 гривень.
Ухвалою Малиновського районного суд м. Одеси від 07.09.2023 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, подав розам з позовом до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій просив суд розглянути справу без його особистої участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час, місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Дослідивши матеріли справи, суд приходить до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що в лютому 2021 року приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяні Сергіївні надійшла заява відповідача про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №5219 від 20.01.2021 року , вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з позивачки суми 13078,60 грн. На виконання виконавчого напису нотаріуса виконавець відкрив виконавче провадження ВП 64631792 стягнення за вищевказаним виконавчим написом.
Суд звертає увагу сторін, що вищевказаний виконавчий напис нотаріуса є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи із наступного.
При вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги вчинення на оригіналі нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних справ шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат», та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012. № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку). Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
Суд зазначає, що 26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов?язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Суд звертає увагу, що редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Судом встановлено, що позивач жодних нотаріально посвідчених договорів, які стосуються грошових зобов?язань ніколи не укладав, виконавчий напис вчинено у відсутність нотаріально посвідченого договору, тобто в порушення вимог пунктів 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Судом встановлено, що виконавчий напис вчинений без повідомлення боржника (позивачки) про наявність боргу та вчинення виконавчого напису.
Відповідно до першого абзацу п. п. 2.3 п. 2 глави 16 розділу І "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. N 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов?язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Судом встановлено, що жодних повідомлень з приводу вчинення виконавчого напису позивачка ніколи не отримувала.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17 суд касаційної інстанції, пославшись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 357/12818/17), від 15 січня 2020 року (справа №305/2082/14-ц), сформулював наступну правову.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов?язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника, і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника.
Суд роз'яснює, що недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, суд вважає, що встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі оскаржуваного виконавчого напису не була дотримана (виконана), а саме боржник (позивач) не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що зазначена у виконавчому написі заборгованість в розмірі, не є безспірною оскільки вона позивачем не визнається, докази її виникнення відсутні.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року при вирішенні справ пов?язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що при вирішенні питання про обґрунтованість вимог треба виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У пункті 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз?яснено, що однією з об?єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі N 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов?язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів
3 приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
З огляду на наведене, відповідно до висновків Великої Палати, суд вважає, що що позивач має право на захист свого цивільного права шляхом перевіркою додержання нотаріусом не тільки формальних процедур і факту подання відповідачем документів, але і всіх доводів сторін у повному обсязі з встановленням та зазначенням в рішенні суду, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед відповідачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, судом встановлено, що виконавчий напис вчинено з наступними порушеннями: виконавчий напис вчинено за неправомірними вимогами відповідача; виконавчий напис вчинено не на оригіналі нотаріально посвідченого договору; виконавчий напис вчинений без повідомлення боржника (позивачки) про безспірність заборгованості. виконавчий напис вчинено з заборгованістю якої не існує, яку позивачка не визнає, тобто з небезспірною заборгованістю.
Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивача про вчинення спірного виконавчого напису із порушенням вимог закону, що тягне визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору за позовну заяву, заяву про забезпечення позову у розмірі 858 гривень 88 копійок та 429 гривень 44 копійки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судом, також, встановлено, що судові на правову допомогу позивача склали 14000 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: Договору №56/2023 про надання професійної допомоги правничої (правової) допомоги від 25.04.2023 року, Детального опису виконаних робіт, до Договору №56/2023 про надання професійної допомоги правничої (правової) допомоги від 25.04.2023 року, попереднього розрахунку вартості витрат на правничу допомогу за Договором №56/2023 про надання професійної допомоги правничої (правової) допомоги від 25.04.2023 року та акту прийняття передачі наданої правової допомоги до Договору №56/2023 про надання професійної допомоги правничої (правової) допомоги від 25.04.2023 року, згідно якої позивач сплатив адвокатському бюро «Лях І» вартість правової допомоги у розмірі 14000,00 гривень.
Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.
Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Керуючись ст.ст. 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 34, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 76-78, 83, 141, 258- 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8), третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №5219 від 20.01.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» суми 13078,60 гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, ЄДРПОУ: 39992082) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 32 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, б. Верховної Ради, офіс 511, ЄРДПОУ: 42254696) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну допомогу правничої (правової) допомогу в розмірі 14000 (чотирнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку у тридцятиденний строк. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.