ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5757/22
провадження № 1-кп/753/849/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2023 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР № 12022100020000771 від 28.02.2022 р. за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 28.05.2020 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, 70 КК України до 3 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
встановив:
1.Формулювання обвинувачення, яке визнане судом недоведеним
1.1. ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в тому, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, незаконно придбав та розпочав зберігати вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.
Так, 28.02.2022 в ході проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та в подальшому вилучено уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, який згідно висновку експерта № СЕ-19/111-22/9476 ВТХ від 02.06.2022 року є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і бойовим припасом, який ОСОБА_4 , умисно, незаконно придбав та зберігав без відповідного дозволу, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року.
1.2.Такі дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів та вибухової речовини, без відповідного дозволу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Суду показав, шо не має ніякого відношення до вибухових речовин які знайшли. На пров. Осокорському він не проживає, а приїжджав туди на рибалку два рази в місяць. Під час проведення обшуку 28.02.2022 року він був за вказаною адресою. У будинку проживає його знайомий ОСОБА_11 . У вказаному будиночку ОСОБА_4 , залишав вудочки. 28.02.2022 року працівники поліції просто почали штурмувати будинок, навіть не представлялись. ОСОБА_4 побили, після чого викликали швидку допомогу. Працівники поліції багато чого знайшли, але як знаходили запал ОСОБА_4 не бачив. Коли ОСОБА_4 показали запал, то працівники поліції не з'ясовували чий він. Він говорив, що запал не належить йому. В тому будинку було багато людей, це дні коли почалась війна в Україні.
2.Докази сторони обвинувачення
В обґрунтування пред'явленого та підтримуваного протягом судового розгляду обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:
2.1.показання свідка ОСОБА_12 , про те, що 28.02.2022 року він тимчасово проживав на АДРЕСА_2 . За тією адресою знаходиться риболовна база. По домовленості з керівником бази ОСОБА_12 там проживав. ОСОБА_4 іноді приїжджав на цю базу порибалити, один чи два рази на місяць. 27.02.2022 року ОСОБА_4 приїхав на базу, переночував там. 28.02.2022 року зранку ОСОБА_12 був у магазині. Після, вони з ОСОБА_4 були у будиночку. ОСОБА_12 почув постріли, вийшов на вулицю, йому одразу крикнули «Руки до гори» та повалили на землю, вдарили в потилицю. Після, свідок почув ще пару пострілів. Вказав, що ОСОБА_4 залишав речі у будиночку, риболовні снасті. Що ще йому не відомо. Про запал, свідок нічого не знає. При обшуку не був присутній. Вказав, що на базі проживало багато людей. 28.02.2022 року у свідка було день народження, тому приходили інші люди. Крім того вказав, що на вході до бази на воротах висів муляж гранати. Всі хто приїздили туди, знали що це муляж.
Крім цього, винуватість ОСОБА_4 сторона обвинувачення обґрунтовує документами, які досліджені в судовому засіданні в порядку передбаченому ст. 358 КПК України, а саме:
2.2.даними протоколу обшуку від 28.02.2022 року, проведеного на підставі ст. 615 КПК України, відповідно до якого об'єктом огляду є ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При вході через паркан з лівого боку виявлений предмет схожий на муляж гранати, який поміщений до спецпакету. Надалі здійснено прохід до житлового будинку, де при вході на столі виявлено два піротехнічних вироби з петардою, які поміщені до спецпакету. Далі здійснено прохід до кімнати № 1, де виявлено паспорт та посвідчення громадянина України. Надалі на столі виявлено предмет зовні схожий на пістолет з маркуванням «Perfecta». Також на столі виявлено три технічні засоби, схожі на рації, мобільний телефон «Ксіомі» білого кольору. Також на столі виявлено предмет ззовні схожий на ніж з коричневою рукояткою. Надалі при подальшому огляді столу виявлений предмет схожий на муляж гранати. Також виявлено корпус гранати РГД-5, запал від гранати. З права у кімнаті на дивані виявлено три предмети схожі на рації та кобура. На правій стіні кімнати виявлений предмет схожий на зброю. На дивані виявлено предмет схожий на арбалет та набої до нього. Також на дивані виявлено арбалет, та предмет схожий на зброю чорного кольору. Всі предмети вилучені та поміщені кожен окремо в пакети (а.с.48-52).
Також, згідно з вимогами ст. 359 КПК України під час судового розгляду досліджено відеозаписи, а саме диск «DVD-R» на якому зафіксовано хід проведення обшуку приміщення за адресою: м. Київ, пров. Осокорський, 17-а.
2.3.даними довідки Управління вибухотехнічної служби від 01.03.2022 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, відповідно до якого за адресою: м. Київ, пров. Осокорський, 17-а було вилучено один предмет конструктивно схожий на корпус гранати РГД-5, з маркуванням на ньому барвником чорного кольору 159-81 «Т» (а.с.54);
2.4. даними висновоку експерта № СЕ-19/111-22/9476-ВТХ від 02.06.2022 року відповідно до якого надані на дослідження предмети є промислово виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 і промислово виготовленим, спорядженим вибуховою речовиною, корпусом ручної осколкової гранати РГД-5.
Наданий на дослідження уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і бойовим припасом, який придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини (а.с.70-80).
Прокурором в судовому засіданні клопотань про доповнення судового розгляду будь-якими іншими доказами, окрім досліджених судом, не заявлялося, правом зміни обвинувачення він не скористався.
3.Докази сторони захисту та позиції сторін кримінального провадження
Стороною захисту в якості доказів надано документи, які досліджені в судовому засіданні, а саме: клопотання захисника ОСОБА_13 про проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_4 , та копію протоколу про реєстрацію скарг клієнта на незаконні дії посадових осіб та заподіяння шкоди його здоров'ю від ОСОБА_4 , відповідно до якої останній, під час затримання був побитий працівниками поліції та отримав численні тілесні ушкодження. ОСОБА_4 катували в приміщенні управління поліції. Також додано фото таблицю тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , з якої вбачається наявність гематом на обличчі.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 просив визнати не допустимими зібрані докази у вказаному кримінальному провадження, посилаючись на те, що протокол обшуку від 28.02.2022 року був складений з грубим порушення кримінально-процесуального законодавства, у відсутність власника, якому належить обшукане приміщення. Висновок експерта № СЕ-19/111-22/9476-ВТХ від 02.06.2022, підтверджує, що наданий на дослідження запал дистанційної дії УЗРГМ-2 є вибуховим пристроєм промислового виготовлення і бойовим припасом, який придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини. Однак, вказаний висновок не може відповісти на питання кому саме належить цей запал. Крім того, захисник вказав, що було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки адвокату ОСОБА_13 , який був призначений ОСОБА_4 не було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, не було надано матеріали кримінального провадження для ознайомлення та не вручено обвинувальний акт. Та надав суду копію наказу Регіонального центру № 155 від 22.08.2022 «Про припинення дії доручення № 026-0001518 від 01.03.2022 виданого адвокату ОСОБА_13 для надання безоплатно вторинної правової допомоги ОСОБА_4 »
За результатами досліджених доказів, прокурор вважав, що винуватість ОСОБА_4 під час судового розгляду доведено в повному обсязі, а тому просив суд визнати його винуватим і призначити покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, а сторона захисту просила визнати його невинуватим та виправдати.
4.Оцінка доказів судом, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення
4.1.Суд, перевіряючи на предмет допустимості дані, які містяться в письмових доказах, долучених до матеріалів кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Оцінюючи наведені докази надані сторонами кримінального провадження суд виходить з того, що допустимість доказів - це властивість, яка визначає здатність фактичних даних бути використаними у розгляді судової справи. Ця властивість забезпечується дотриманням таких правил: доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом; із належного джерела; із додержанням належної правової процедури; доказ не повинен бути отриманий на підставі неприпустимого джерела та не повинен засновуватись на чутках.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
4.2.Аналізуючи доводи сторони захисту про те, що при затримані ОСОБА_4 та при проведенні досудового розслідування було порушено право на захист останнього, суд доходить до такого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 01.03.2022 о 05.45 годині працівниками поліції був затриманий ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 60-61). Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві було видано доручення адвокату ОСОБА_13 на надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінально процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою № 026-0001518 від 01.03.2022 року, відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Термін дії такого доручення - протягом строку затримання, а у разі обрання затриманій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - до моменту завершення строку тримання під вартою.
01.03.2022 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.03.2022 року. В подальшому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому не продовжувався. ОСОБА_4 був направлений для відбування покарання до ДУ «Житомирська ВК № 71» за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2020 року, яким його було засуджено до 3 років позбавлення волі.
Враховуючи те, що дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ОСОБА_4 припинилась у вказаному кримінальному провадженні, то строк дії доручення адвоката ОСОБА_13 припинився, що передбачено статтею 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», зокрема, коли обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.
4.3.Щодо протоколу невідкладної слідчої дії обшук, який проведений 28.02.2022 року на підставі ст. 615 КПК України за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. 48-52).
Суд повторює, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , показав, що не проживає за вищевказаною адресою. Це адреса риболовної бази на яку він приїжджав рибалити один чи два рази в місяць. Натомість, стороною обвинувачення цю позицію не спростовано.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказав, що за адресою: м. Київ, пров. Осокорський, 17-а знаходиться риболовна база, ОСОБА_4 там не проживав, а іноді приїжджав порибалити. У вказаної бази є власник, якого на момент обшуку на місці не було.
Відповідно до додатку до протоколу та переглянутого відеозапису обшуку від 28.02.2022 року (т.1, а. 53) вбачається як працівники поліції проводять невідкладну слідчу дію обшук за участю понятих та ОСОБА_4 . На питання працівників поліції чи проживає за вказаною адресою ОСОБА_4 , останній відповідає що приїздить порибалити на базу та залишається на ній. Крім нього, в цьому будинку перебуває ще одна особа. Власник бази особа на ім'я ОСОБА_14 , дозволяє ОСОБА_15 ночувати там.
Приписами ч. 1 ст. 233 КПК України встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Проте, як встановив суд, обшук від 28.02.2022 року, який проведено за адресою: АДРЕСА_2 , не містить будь-яких даних про згоду володільця на обшук.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Судом встановлено, що прокурор або слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку ані в порядку ч. 3 ст. 233, ані в порядку ч. 2 ст. 234 КПК України не звертались, тому слідчим суддею ухвала про обшук не постановлювалась.
Разом з цим, 01.03.2022 року постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 задоволено клопотання слідчого Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 про надання дозволу на проведення обшуку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , якою користується ОСОБА_4 (т. 1, а. 55-57).
Правовою підставою про надання дозволу слідчому Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 на проведення обшуку на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, пров. Осокірській, 17-а прокурором зазначено, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, при цьому слідчі судді не можуть у встановлені законом строки виконувати свої повноваження, а тому рішення приймається прокурором у відповідності до ст. 615 КПК України.
Цією нормою процесуального закону в редакції чинній на момент проведення обшуку 28.02.2022 року встановлено, що на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану, проведення АТО чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених… в тому числі ст. 234 цього кодексу… ці повноваження виконує відповідний прокурор.
Відтак, застосовність ст. 615 КПК можлива за наявності одночасної дії двох обставин, а саме: правового режиму воєнного стану та неможливості виконання слідчим суддею повноважень.
Беззаперечним фактом є дія режиму воєнного стану на час проведення обшуку відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Однак, Дарницький районний суд міста Києва свою роботу, як до 28.02.2022 так і після, не зупиняв, а тому у прокурора були відсутні підстави для висновку про неможливість виконання своїх повноважень слідчими суддями цього суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Таким чином, судом встановлено порушення приписів ч. 1, 3 ст. 233, 234 КПК при проведенні обшуку у цьому кримінальному провадженні, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК суд визнає недопустимим доказом протокол обшуку з додатком до нього від 28.02.2022 року.
Крім того, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 28.02.2022 року у нього було день народження, до будиночку заходили інші особи. Також вказав, що це був початок війни і на протязі всіх днів, до будиночку заходило багато інших осіб.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 періодично ночував за адресою: м. Київ, пров. Осокорський, 17-а та не можуть прямо вказати про причетність обвинуваченого до незаконного придбання та зберігання бойових припасів та вибухової речовини, без відповідного дозволу, оскільки у вказаному приміщенні перебували і інші особи.
Будь-яких відомостей щодо належності виявленого запалу дистанційної дії УЗРГМ-2 ОСОБА_4 сторона обвинувачення не довела.
Не виключається те, що виявлений запал дистанційної дії УЗРГМ-2 міг належати будь-якій іншій особі, яка мала доступ до будинку за адресою АДРЕСА_2 , з врахуванням показань обвинуваченого та свідка.
Враховуючи те, що висновок експерта № СЕ -19/111-22/9476-ВТХ від 02.06.2022 є похідним від недопустимого доказу, суд визнає його недопустимим.
Таке рішення суд обґрунтовує тим, що відповідно до постанови від 10.03.2021 року у справі 725/3504/16-к Касаційний кримінальний суд Верховного Суду зазначив, що у рішенні у справі «Гефген проти Німеччини», Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
4.4.Окремо суду належить проаналізувати доводи обвинуваченого та його захисника щодо застосування заборонених методів досудового розслідування. Як вбачається з письмового клопотання захисника ОСОБА_9 та наданих ним документів, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 працівники поліції застосовували недозволені методи слідства (катування), спричиняли тілесні ушкодження. Після чого, захисником ОСОБА_13 була подана заява Дарницького УП ГУ НП у м. Києві про проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_4 . На фото наданих захисником зафіксовані тілесні ушкодження, які були спричинені ОСОБА_4 працівниками поліції. Як вбачається з даних копії протоколу реєстрації скарг клієнта на незаконні дії посадових осіб та заподіяння шкоди його здоров'ю від 01.03.2022 ОСОБА_17 повідомляє про катування працівниками поліції в управлінні поліції, а під час розмови на затриманому наявні гематома під правим оком, садно у верхньому лівому куті рота, гематоми на обличчі (т. 1, а. 228-229), ці відомості підтверджуються даними фототаблиці (т. 1, а. 231).
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КПК забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження (п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК).
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 87 КПК такі докази повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
Так, судом 12.04.2023 року для перевірки доводів сторони захисту та обвинуваченого щодо недозволених методів досудового розслідування, було надано доручення ТУ ДБР у м. Києві про перевірку фактів, викладених у письмових клопотання захисника ОСОБА_13 та усній заяві обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу застосування до останнього заборонених методів під час досудового розслідування.
Відповідно до матеріалів службового розслідування було встановлено факти порушень вимог пунктів 1,2,4,5,6 ч. 3 ст. 212 КПК України, які виразились у тому, що станом на момент вчинення дисциплінарного проступку інспектора СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_18 негайно не зареєстрував затриманого, не роз'яснив затриманому підстави його затримання, права і обов'язки, не забезпечив належне поводження із затриманим ОСОБА_4 та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України, не забезпечив запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій, не забезпечив невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого, так як це зробив слідчий ОСОБА_16 , а також вимог наказу від 06.07.2017 № 570, а саме підпунктів 1,2,3 пункту 4 розділу Х наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.7.2017 року № 570 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України» неналежно вів обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, письмово не доповів керівнику слідчого підрозділу про стан дотримання прав затриманого за підозрою у вчиненні злочину, при реєстрації затриманого (яку він не здійснив) не перевірив наявність на його тілі видимих тілесних ушкоджень, за наявності підстав не забезпечив невідкладне надання медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником (так як це зробив слідчий ОСОБА_16 ), однак які стали можливими у зв'язку з виконанням ним посиленого варіанту несення служби (блокпост, автопатруль). Одночасно у зв'язку з тим, що пройшло більше 6 місяців з моменту вчинення дисциплінарного правопорушення, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_18 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідно до вимог ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так само, відповідно до вказаної перевірки підлягали би притягненню до дисциплінарної відповідальності старші інспектори - чергові чергової частини відділу моніторингу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві капітани поліції ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за порушення вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліції», підпункту 2 пункту 3 розділу ІХ Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 року № 440.
Таким чином, надані стороною захисту документи в сукупності з показаннями ОСОБА_4 та наведеними результатами перевірки, відсутності будь-яких переконливих доказів щодо отримання тілесних ушкоджень обвинуваченим, свідчать про істотні порушення його прав та свобод під час затримання, які передбачені ст. 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 11 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, та аналогічна позиція держави закріплена й у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Приписами ч. 2 ст. 8 КПК встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів.
Встановлені у цій справі істотні порушення прав людини і основоположних свобод, а саме здійснення процесуальних дій (обшуку), які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, а також отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, які передбачені п. 1, 2 ч. 2 ст. 87 КПК дозволяють суду зробити висновок щодо недопустимості отриманих і досліджених доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Однак, у судовому засіданні сторона обвинувачення не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні незаконного придбання та зберігання бойових припасів та вибухової речовини, без відповідного дозволу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, вчинено останнім.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта, у зв'язку з проведенням експертизи, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
Керуючись ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Процесуальні витрати у сумі 2745 гривень 92 копійки покласти на рахунок держави.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: предмет ззовні схожий на муляж гранати, два піротехнічні вироби з пітардою, предмет схожий на пістолет з маркуванням «Perfect», три технічні пристрої схожі на рацію, предмет ззовні схожий на пістолет, предмет ззовні схожий на ніж, предмет ззовні схожий на ніж з коричневою рукояткою, предмет ззовні схожий на муляж гранати, корпус гранати РГД, запал від гранати, три предмети схожі на рації, кабура, предмет ззовні схожий на зброю, предмет ззовні схожий на арбалет, предмет ззовні схожий на зброю чорного кольору, які знаходяться в камері схову речових доказів Дарницького УП ГУ НП у м. Києві - знищити; паспорт громадянина України та посвідчення на ім'я ОСОБА_4 мобільний телефон «Ксіомі» білого кольору - залишити у власності останнього.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку вручити в день його проголошення прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1