Справа № 947/23021/23
Провадження № 1-кп/947/1119/23
УХВАЛА
12.10.2023 м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщені суду у стадії підготовчого провадження у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162480000638 від 10.05.2023 за обвинуваченням неповнолітньої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 ,
неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_3 , її законного представника ОСОБА_5 та захисників - адвокатів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м.Одеси 19.07.2023 надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені №12023162480000638 від 10.05.2023, за обвинуваченням неповнолітньої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою судді від 20.07.2023 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні призначений до підготовчого судового засідання на 28.07.2023, яке відкладалося з поважних причин.
Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для внесення подання про визначення підсудності, для повернення обвинувального акту прокурору немає. Угода не укладалася.
Адвокат ОСОБА_7 заявив письмове клопотання, яке підтримали інші учасники судового провадження, крім прокурора, про повернення обвинувального акту прокурору. Своє клопотання адвокат обґрунтовує наступними доводами. Так, на думку сторони захисту, обвинувальний акт складено та затверджено прокурором, який не має повноважень на ведення справ щодо неповнолітньої особи. Також копія обвинувального акту вручена неповнолітній обвинуваченій не прокурором, а слідчим. Інтереси дітей повинні забезпечуватися першочергово, і в разі притягнення неповнолітньої особи до відповідальності їй має буди забезпечено право на основні гарантії, а також правову та іншу допомогу під час захисту.
В клопотанні захисника також зазначено, що згідно розписки про отримання крпії обвинувального акту, ОСОБА_3 отримала копію обвинувального акту №12023162480000638 від 10.05.2023 року - 18.07.2023 від старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , що зафіксовано в розписці захисником ОСОБА_7 . Відповідно до приписів ст.293 КПК України надання копії обвинувального акта підозрюваній особі є прерогативою прокурора, а тому вчинення таких заходів слідчим не відповідає приписам ст.293 КПК України. Таким чином, прокурором не виконані обов'язки встановлені ст.293 КПК України, згідно якої одночасно з направленням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.
Далі захисник в клопотанні акцентує увагу на те, що відповідно до 5.1. наказу Генерального прокурора від 04.11.2020 за №509 «Про особливості виконаним функцій прокуратури і питань захисту інтересів дітей та протидії насильству», керівники відповідного органу прокуратури визначають ювенального прокурора у кримінальних провадженнях щодо неповнолітньої особи, у тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, а також стосовно особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, - з моменту встановлення особи. Таким чином, виключно ювенальний прокурор має вручати неповнолітній обвинуваченій обвинувальний акт, а не будь який прокурор, або слідчий.
Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, хоча по формі і змісту відповідає вимогам ст.291 КПК України, разом з тим прокурором порушена належна правова процедура його вручення.
Адвокат ОСОБА_7 також в обґрунтування своїх доводів додатково повідомив, що недотримання правової процедури здійснення процесуальної дії, після якої підозрювана особа набуває статусу обвинуваченого, є суттєвою перешкодою для реалізації обвинуваченою особою права на захист від обвинувачення. Недотримання правової процедури вручення копії обвинувального акту логічно призведе до порушення ст.6 Європейської конвенції з прав людини - права на справедливий судовий розгляд, що позбавить суд можливості ухвалення справедливого, законного судового рішення, яке в подальшому неминуче потягне за собою його скасування судами вищих інстанцій.
Прокурор ОСОБА_4 , заперечуючи проти задоволення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, надала письмові заперечення, в яких висловила свою думку щодо порушеного перед судом питання.
Так, прокурор зазначила, що згідно з ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Отже, КПК України не передбачає обов'язок прокурора самостійно складати обвинувальний акт. Також, діючий КПК України (зокрема ст.484 КПК України) не передбачає здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх саме ювенальними прокурорами.
Водночас, відповідно до п.3.1, п.5 та п.5.1. наказу Генерального прокурора від 04.11.2020 №509 «Про особливості виконання функцій прокуратури з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству» встановлено, що «безпосереднє виконання функцій прокуратури щодо захисту інтересів дітей та протидії насильству доручати ювенальним прокурорам... Ювенальним прокурорам забезпечити виконання передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України функцій прокурора у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх». Отже, на виконання наказу Генерального прокурора від 04.11.2020 №509, постановою заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 від 10.05.2023 визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023162480000638 від 10.05.2023 з ч.4 ст.185 КК України та старшим групи призначено прокурора ОСОБА_4 , яка відповідно до наказу керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси №15 від 13.07.2023 (№39 від 06.10.2022) «Про розподіл обов'язків між керівництвом та працівниками Київської окружної прокуратури міста Одеси» виконує функції щодо захисту інтересів дітей та протидії насильству у тому числі здійснює нагляд за додержанням вимог Кримінального процесуального кодексу України у формі процесуального керівництва під час досудового розслідування кримінальних правопорушень стосовно неповнолітніх або за їх участі, забезпечує підтримання державного обвинувачення у них, та інше...
Далі прокурор в запереченнях зазначила, що відповідно до ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання, (судова практика, справи №287/559/21, №361/8843/20, №991/5399/23...). Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність змісту та форми самого обвинувального акту вимогам саме ст.ст.291, 292 КПК України.
Крім цього, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12) звернув увагу суддів місцевих та апеляційних судів України у тому числі на те, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.
Також, оскільки п.3 ч.3 cт.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція, також, міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к. (справи №521/14613/20, №941/1601/21, №493/928/22, №487/3091/21...).
Прокурор також вважає, що копію обвинувального акту підозрюваній та захиснику може бути вручено слідчим, а не прокурором, оскільки вручення зазначеного документу слідчим за дорученням прокурора ніяким чином не порушує права обвинуваченої особи. При цьому прокурор посилається на судову практику, яка склалась, у тому числі і в Одеському апеляційному суді у справах №491/555/21, ухвала від 12.08.2021, №947/591/23, ухвала від 08.06.2023, згідно яких, навіть у випадку вручення копії обвинувального акта підозрюваному та його захиснику слідчим за дорученням прокурора, а не прокурором, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. В даному випадку прокурор має право надати копії обвинувального акта захиснику під час проведення підготовчого судового засідання, а головуючий у справі повинен відкласти розгляд підготовчого судового засідання та надати необхідний час для ознайомлення з ним, а не повертати акт прокурору.
Таким чином, на думку прокурора, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.291 КПК України в сенсі виконання п.3 ч.4 вказаної статті, згідно з яким до обвинувального акту має бути додана розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування, а тому підстав для повернення обвинувального акту прокурору з мотивів невиконання вимог ст.291 КПК України не має. Отже, доводи захисника про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України є необґрунтованими та суперечать засадам кримінального провадження.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, додатково надані сторонами документи на обґрунтування і спростування їх тверджень, дійшов висновку про таке.
Обвинувальний акт по формі і за змістом складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підписаний і затверджений уповноваженим прокурором. Підстав для закриття кримінального провадження, для внесення подання про визначення підсудності, для укладання угоди не має.
Прокурор, надавши копії відповідних наказів керівника прокуратури, на які вона посилалася в письмових запереченнях, підтвердила свої повноваження на ведення справи щодо неповнолітньої особи. Тому доводи сторони захисту в цій частині спростовуються.
Разом з тим, копія обвинувального акту та копія реєстру матеріалів досудового розслідування не була вручена обвинуваченій її законному представнику та захиснику у встановленому законом порядку, тобто прокурором не була додержана належна правова процедура.
Відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України по формі і змісту в широкому розумінні положень процесуального законодавства передбачає також обов'язкове надання прокурором копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку підозрюваному та його захиснику (ст.293 КПК України).
Саме з одночасним вчиненням прокурором процесуальних дій - переданням обвинувального акту щодо особи до суду і наданням його копії під розписку підозрюваному, законодавець встановив юридичний факт зміни процесуального становища підозрюваного на обвинуваченого, що є гарантією реалізації забезпечення засад кримінального судочинства і прав особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, вказана вимога закону в частині вручення під розписку копії обвинувального акту неповнолітній підозрюваній, законному представнику і захиснику прокурором не виконана, що є порушенням ч.4 ст.22 КПК України - засад змагальності і доведеності перед судом переконливості доказів, ч.1 ст.26 КПК - засади вільного користування сторонами своїми правами у межах та у спосіб, визначених КПК України тощо.
Факт невручення підозрюваному і його захиснику копії обвинувального акту слідчим, а не прокурором, рівно як і відсутність розписок підозрюваного і захисника про його отримання, є істотним порушенням процесуального закону, що веде до безумовного скасування будь-якого судового рішення.
Отже, недотримання прокурором належної правової процедури є перешкодою для призначення обвинувального акту до судового розгляду та законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантований п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явлення особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі Пелісьє та Сассі проти Франції, від 25.07.2000 у справі Матточіа проти Італії.
Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.3 ст.6 Конвенції, рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі Пелісьє та Сассі проти Франції.
Європейський суд з прав людини неодноразово розкривав зміст діяльності державних установ і правоохоронних органів «відповідно до закону», згідно якого уповноважені посадовці повинні діяти на підставі норм матеріального права при суворому дотриманні норм процесуального права, інакше стверджується порушення ст.7 Конвенції.
Факт вручення обвинувального акту неповнолітній обвинуваченій і її захиснику слідчим, а не прокурором, про що відразу сторона захисту звернула увагу та заявила шляхом відображення відповідного зауваження на розписці, не можуть вважатися належним його врученням обвинуваченій і захиснику під розписку. Більш того, навіть після заяви сторони захисту про неправомірність дій слідчого та прокурора вказані недоліки не були усунуті навіть протягом майже трьох місяців.
Аналізуючи і спростовуючи доводи прокурора, викладені нею в письмових запереченнях на клопотання захисника, суд також зазначає наступне.
Посилання прокурора на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12) є недоречним, оскільки перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, зазначених як приклад в цьому листі, не є вичерпним. Так, поряд з наведеними прикладами судової практики вивченої на той час: документи (мається на увазі, обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки тощо) містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; документи не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки, може стояти і факт невручення копії документів підозрюваній особі, її законному представнику і захиснику, з огляду на сучасну судову практику щодо недотримання належної правової процедури.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Суд також не приймає до уваги посилання прокурора на ухвали Одеського апеляційного суду, якими були скасовані рішення суду першої інстанції, які повертали обвинувальні акти прокурору через вручення їх копії обвинуваченому слідчим за дорученням прокурора. Зокрема, в названих прокурором судових рішеннях суду апеляційної інстанції головним аргументом була наявність доручення прокурора слідчому на виконання процесуальної дії. В провадженні ж щодо ОСОБА_3 прокурор ОСОБА_4 в обґрунтування своїх доводів на час їх розгляду судом не надала в розпорядження суду такого доручення.
Посилання прокурора на те, що суд зобов'язаний відкласти підготовче судове засідання у випадку, якщо прокурор надасть стороні захисту копію обвинувального акту в суді під час проведення підготовчого судового засідання також безпідставні, оскільки така дія не передбачена чинним КПК України 2012 (з наступними змінами), а також тому, що прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні до видалення суду у нарадчу кімнату не заявила про наміри вручити копію обвинувального акту стороні захисту, будь-яких клопотань з цього приводу не подала.
З огляду на викладене обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-317, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 12023162480000638 від 10.05.2023 за обвинуваченням неповнолітньої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1