справа № 492/937/23
провадження № 2-н/492/94/23
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
15 вересня 2023 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , -
встановила:
Заявниця звернулась із зазначеною заявою до суду, в якій просила суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, і до досягнення дитиною повноліття.
Розглянувши зазначену заяву, матеріали, додані до неї, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів зокрема на одну дитину у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19.
Згідно з ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються зокрема документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявниця зазначає, що вона з боржником сумісно не проживають, неповнолітня дитина ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_1 , заявниці у справі, та проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1-3).
З матеріалів заяви не вбачається, що заявницею додано доказівпроживання неповнолітньої дитини безпосередньо разом із нею та знаходження дитини на її утриманні.
Суддею встановлено, що заявницею у заяві про видачу судового наказу не зазначено доказів: проживання неповнолітньої дитини безпосередньо разом із нею та знаходження дитини на її утриманні, що дає право заявниці на звернення до суду з відповідною заявою згідно з вимогами ч. 3 ст. 181 СК України (довідка про проживання дитини разом із заявницею та знаходження дитини на утриманні заявниці тощо), оскільки відсутність зазначених доказів дає підстав вважати, що дитина може проживати як з матір'ю, так і з батьком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що матеріалами справи не підтверджено правових підстав для звернення заявниці до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, приходжу до висновку про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити заявниці, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст. 161, 163, 165, 166, 258-261, 353-355 ЦПК України, -
постановила:
Відмовити ОСОБА_4 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини.
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.
Суддя Гусєва Н.Д.