Справа № 420/17008/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просять:
визнати протиправною бездіяльність керівництва військової частини НОМЕР_1 щодо припинення обліку особового складу 1 та 2 роти НОМЕР_2 батальйону ТрО Херсонської області та в ухилянні у відновленні або складанні нових облікових документів на військовослужбовців;
зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 скласти (поновити) та видати на руки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належно завірені копії наказів про зарахування до військової частини НОМЕР_1 , наказів про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , особових справ, військових квитків, грошових, продовольчих, речових атестатів, бойових розпоряджень (бойових наказів), журналу бойових дій, підсумкових бойових донесень щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2022 через Херсонський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки сини позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були мобілізовані до лав Збройних Сил України та направлені у військову частини НОМЕР_1 для проходження служби, де з мобілізованих був сформований 194 батальйон Територіальної оборони Херсонської області. Прибувши у військову частину, відповідно наказів командиру військової частини НОМЕР_1 від 26 та 27 лютого 2022 року, вони були зараховані на продуктове, харчове, грошове та речове забезпечена, а 26 та 27 лютого 2022 року відповідно до наказів їм була видана зброя. 28 лютого 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здали військові квитки для внесення відомостей про призначення на посади та запису системи виданої зброї та її номерів. 01 березня 2022 року задля надання відсічі збройній агресії російської федерації за наказом командира батальйону, сини позивачів у складі 1 та 2 рот 194 батальйону, висунулися на бойові позиції на території Херсонського ліцею Херсонської обласної ради та у «Бузковому парку» мікрорайону Шуменський у місті Херсоні. Вступивши у бій, на одній та на другій бойових позиціях, пересування російських військ було призупинене, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_3 загинули.
Після деокупації міста Херсона позивачі звернулися до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортам про надання копій іменних списків, наказів про зарахування до військової частини НОМЕР_1 , наказів про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , особових справ, військових квитків, грошових, продовольчих, речових атестатів, які б підтверджували проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , а також копій бойових розпоряджень (бойових наказів), журналу бойових дій, підсумкових бойових донесень для підтвердження участі в бойових діях, та надання у подальшому статусу «Учасника бойових дій». Однак командування військової частини НОМЕР_1 відмовило у наданні вищезазначених документів у зв'язку зі знищенням означених документів, або за їх відсутністю.
Вказану бездіяльність відповідача позивачі вважають протиправною, що і стало підставою звернення до суду.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 17.07.2023 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 27.07.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.09.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 26.02.2022 Херсонським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за мобілізацією було призвана до військової частини НОМЕР_1 певна кількість військовозобов'язаних, в тому числі і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ввійшли до складу військової частини НОМЕР_1 . Наступ російських окупаційних військ на м. Херсон розгортався з півдня, з напрямку тимчасового окупованого Кримського півострова та 01 березня 2022 року ворог прорвався до обласного центру, де відбувалися запеклі бої, в тому числі і з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 . 01 березня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виконуючи свій службовий обов'язок щодо охорони та оборони міста, героїчно загинули. Після зазначених подій військовослужбовці отримали наказ командира розосередитися та самостійно здійснювати евакуацію з окупованого міста. При цьому всю наявну службову документацію було втрачено (знищено).
Зважаючи на вищезазначені події, що відбувалися на території м. Херсона на початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації, та враховуючи обставини, в яких опинились військовослужбовці батальйону, на теперішній час у військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які документи, складені до червня 2022 року.
Посилання позивачів на порушення військовою частиною вимог Інструкції з організації обліку особового складу ЗСУ, затвердженої наказом МОУ 26.05.2014 року №333(280), а саме п.1.3, п.1.5 Розділу І та п. 1.35 Розділу ІІІ, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на даний час військова частина НОМЕР_1 позбавлена можливості відновити документи, втрачені під час вторгнення військ російської федерації на територію м. Херсона та Херсонської області, так як не має для цього необхідної та достатньої інформації. Всі намагання командування військової частини НОМЕР_1 по розшуку збережених документів і документів, які велися на військовослужбовців на момент вторгнення військ російської федерації до м. Херсона, не дали жодних результатів. Тобто обставини, викладенні в позовній заяві стосовно бездіяльності військової частини НОМЕР_1 по відновленню втрачених документів, не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 вважає за необхідне зазначити, що для вирішення питання щодо відновлення певних втрачених документів позивачі не позбавлені можливості звернутися до Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснював мобілізацію військовослужбовців до лав ЗСУ.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
02.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивачі зазначають, що заперечення викладені у відзиві не відповідають дійсності та не можуть бути прийнятими до уваги.
Крім того, позивачі просять поновити пропущений строк для надання відповіді на відзив у зв'язку з несвоєчасним отриманням поштового відправлення через постійні обстріли смт. Білозерка.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 163 КАС України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 261 КАС України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 27.07.2023 позивачу встановлений п'ять днів з дня отримання відзиву.
Суд враховує, що можуть існувати обставини, які перешкоджали позивачам своєчасно виконати вимоги процесуального закону чи виникли не з їх вини, не залежали від волевиявлення позивачів.
Особливості процесуальних строків врегульовано главою 6 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.
Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1 -3 та 6 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Метою поновлення процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку.
Суд вважає, що повітряні тривоги, відключення електроенергії, збої в роботі систем зв'язку свідчать про об'єктивну неможливість вчасно виконати вимоги ухвали суду.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, дотримання принципу змагальності сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були призвані до військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією 26.02.2022, де проходили службу по 01.03.2022 включно.
01.03.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виконуючи свій службовий обов'язок щодо охорони та оборони міста, героїчно загинули.
На заяву ОСОБА_2 вх. № 179 від 25.12.2022 Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.12.2022 № 925 повідомила, що документи, які підтверджують проходження солдатом ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: наказ про зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 , наказ про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , особова справа, військовий квиток, грошовий, продовольчий, речовий атестати, були знищені під час евакуації військової частини НОМЕР_1 з міста Херсону та Херсонської області і надати їх не має можливості.
На заяву ОСОБА_1 вх. 275 від 05.04.2023 Військова частина НОМЕР_1 листом від 10.04.2023 № 1760 повідомила, що документи, які підтверджують факт проходження ОСОБА_3 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: наказ про зарахування до списків частини НОМЕР_1 , особова справа, військовий квиток, грошовий, продовольчий, речовий атестати, були знищені під час евакуації військової частий НОМЕР_1 з міста Херсону та Херсонської області. У відповідності до наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 168 під 28.02.2022 року, виплата грошового забезпечення, належного ОСОБА_3 , можлива лише у разі наявності, крім іншого, вищеперелічених документів.
Вважаючи, що вказану бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Також суд враховує, що відповідач у відзиві не заперечує факту того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно були призвані до військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією 26.02.2022 року та проходили військову службу у цій частині до 01.03.2022 року включно, тобто до моменту своєї загибелі при виконанні обов'язків військової служби.
Отже, в силу приписів частини 1 статті 78 КАС України факт проходження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 26.02.2022 року до 01.03.2022 року включно визнається сторонами, а тому ці обставини є доведеними і доказуванню не підлягають.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни.
Статтею 40 указаного Закону визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Тобто, у зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Крім того, члени сімей військовослужбовців, які загинули, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, мають право на встановлені законодавством пільги, гарантії та компенсації.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтями 1-2, 2 цього Закону визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Положеннями Закону №2011-XII визначені соціальні гарантії прав військовослужбовців та членів сімей військовослужбовців, у тому числі на матеріальне, грошове та інші види забезпечення, виплату допомог та компенсацій, надання пільг, пенсійне забезпечення.
Частиною 6 статті 18 Закону №2011-XII установлено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Зокрема, статтею 16 Закону № 2011-XII передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Частиною 3 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 16-1 Закону № 2011-XII установлено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із статтею 1-1 Закону №3551-XII державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - це цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства.
Державна політика у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України формується та реалізується на принципах соціальної справедливості під час встановлення обсягу пільг та гарантій, комплексності під час формування та реалізації заходів адаптації ветеранів війни до мирного життя, належного фінансового забезпечення передбачених законом пільг та гарантій зазначеній категорії громадян, відкритості та рівного доступу до інформації про державні пільги та гарантії, механізми їх реалізації, доступу до реалізації права на отримання всіх пільг та гарантій, прозорості та підзвітності діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Згідно із наданим статтею 4 Закону №3551-XII визначенням, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Учасниками бойових дій визнаються, зокрема:
- військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
- особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій таким особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Статтею 10-1 Закону №3551-XII установлено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
1) сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
3) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
5) сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п'ятому цієї статті, статусу сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):
а) клопотання про надання статусу сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;
б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
в) висновок судово-медичної експертизи.
Статтею 15 вказаного Закону визначені пільги, які надаються сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1).
Механізм отримання статусу учасника бойових дій визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами) «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».
24 серпня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887, якою спрощено процедуру отримання статусу учасника бойових дій.
Підставою для надання особам, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України статусу учасника бойових дій є лише довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (за формою згідно з додатком № 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413). У довідці, крім звання, прізвища, імені, по батькові, обов'язково зазначаються: посада; дата народження; реквізити документа, що посвідчує особу; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Можуть бути зазначені також адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), номер контактного телефону й адреса електронної пошти.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 затверджено Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, яким визначено, що підставами для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є, зокрема, свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком.
Як постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами, внесеними постановою від 22 серпня 2023 року № 887), так і постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 визначено, що відповідний статус надається особі на підставі виданої військовою частиною довідки, яка, у свою чергу, складається відповідно до документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), наказів щодо початку, проходження особою військової служби та звільнення з неї.
Таким чином, надання передбачених законом пільг, гарантій та компенсацій членами сім'ї загиблого можливе лише на підставі документів, які підтверджують обставини безпосередньої участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загибелі, тощо.
У зв'язку з відсутністю документів на підтвердження безпосередньої участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загибелі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушуються права позивачів на встановлені законодавством пільги, гарантії та компенсації як членів сімей військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказ Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333, яка визначає завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів.
У пункті 1.35 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що при втраті документів персонального обліку особового складу кадрові органи з'єднань, штаби військових частин, які втратили документи, негайно вживають заходів до складання нових облікових документів. У разі масової загибелі чи втрати облікових документів кадрові органи з'єднань повинні негайно отримати від військових частин (з'єднань) іменні списки на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу відповідно до додатка 7 до цієї Інструкції, а штаби військових частин - іменні списки на весь особовий склад від підрозділів відповідно до додатка 6 до цієї Інструкції, на підставі яких провести відновлення втрачених документів. Конкретні строки відновлення документів встановлюються начальником вищого штабу або кадрового органу.
У випадку загибелі військової частини в результаті застосування ворогом зброї масового ураження штаби і кадрові органи з'єднань зобов'язані вжити всіх необхідних заходів для визначення кількості і встановлення прізвищ, імен, по батькові, військових звань загиблих військовослужбовців (шляхом опитування залишених у живих, розшуку збережених документів і документів, які велися на військовослужбовців у штабах і кадрових органах з'єднання).
Суд звертає увагу на те, що вказана Інструкція втратила чинність згідно із наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743.
Однак цим же наказом було затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка в пунктах 30, 31 розділу XII «Особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період» містить тотожне регулювання випадків відновлення втрачених документів персонального обліку особового складу.
Таким чином, вищенаведені приписи Інструкцій зобов'язують відповідача поновити документи, а тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості вчинення таких дій, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що ними вживались заходи для поновлення документів у відповідності до зазначеної Інструкції, але такі заходи не привели по позитивних результатів з об'єктивних причин.
Доводи відповідача щодо відсутності документів в результаті їх знищення не заслуговують на увагу, так як діючим законодавством передбачений порядок відновлення втрачених документів, який зобов'язує вживати заходи до їх негайного відновлення.
Посилання відповідача на те, що для вирішення питання щодо відновлення певних втрачених документів позивачі можуть звернутися до Херсонського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який здійснював мобілізацію військовослужбовців до лав ЗСУ є необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 3 статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були призвані до військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією 26.02.2022, де проходили службу по 01.03.2022 включно.
Раніше проаналізованим законодавством визначено обов'язок військової частини організовувати та вести персональний облік особового складу, відновлювати його у разі втрати, а також на підставі документів персонального обліку особового складу видавати військовослужбовцям та / або членам їх сімей довідки для встановлення статусу учасника бойових дій, члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Позивачі звернулись до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати їм документи, необхідні для реалізації їх прав, однак відповідач їх не надав.
Таким чином, вважаючи, що права позивачів порушені бездіяльністю саме Військової частини НОМЕР_1 , останні звернулися до суду з даним позовом.
При цьому існування альтернативного суб'єкта - територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який має змогу надати позивачам окремі документи з необхідного їм переліку, жодним чином не спростовує обставин порушення прав позивачів саме відповідачем.
У підсумку суд приходить до висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відновлення втрачених документів (вжиття заходів до складання нових облікових документів), хоча і обумовлена певними об'єктивними перешкодами, однак не може бути виправданням порушення прав позивачів на реалізацію їх соціальних гарантій як членів сімей учасників бойових дій та / або загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
В умовах безпрецедентної агресії російської федерації проти України належне забезпечення та реалізація усіх прав, гарантій та пільг військовослужбовців та членів їх сімей набуває надзвичайного значення для суспільства.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення облікових документів стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Наслідком встановлення протиправності такої бездіяльності є також необхідність покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов'язку вжити заходи до складання нових облікових документів стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та видачі на руки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належно завірених копій наказів про зарахування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 , наказів про виключення їх зі списків військової частини НОМЕР_1 , особових справ, військових квитків, грошових, продовольчих, речових атестатів.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 видати завірені копії бойових розпоряджень (бойових наказів), журналу бойових дій, підсумкових бойових донесень щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно, суд зазначає, що перелічені документи є документами з обмеженим доступом, а тому не можуть бути видані. При цьому суд зазначає, що це не впливає на висновки щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непоновлення облікових документів стосовно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.03.2023 року) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.04.2022).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) вжити заходи до складання нових облікових документів стосовно ОСОБА_3 відповідно до вимог «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 р. № 280, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743, та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) належним чином завірені копії наказів про зарахування ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 , про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , особової справи, грошових, продовольчих, речових атестатів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) вжити заходи до складання нових облікових документів стосовно ОСОБА_4 відповідно до вимог «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 р. № 280, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743, та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) належним чином завірені копії наказів про зарахування ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 , про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , особової справи, грошових, продовольчих, речових атестатів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний