Справа № 420/22052/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак.Філатова, 15А, м.Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт перший наказу №1691 від 06.07.2023 року “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Одеського районного управління поліції № 2” та наказ №879 о/с від 12.07.2023 року "По особовому складу" в частині звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156009), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області;
поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156009), на службі В поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області з 13 липня 2023 року;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156009) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 30.08.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.09.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача вказує, що спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського в період дії воєнного стану визначений ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту. Частиною 4 ст.31 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 14.08.2023 вважає, що він пропустив строк звернення до адміністративного суду.
Від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначено, що в даному випадку підлягають застосуванню норми визначені КАС України а саме: ст.122 КАС України, якою встановлено місячний строк звернення до суду.
Крім того, представник позивача просить поновити 15 денний строк звернення, встановлений ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту.
В обґрунтування чого, вказує, що позивач після безпосереднього звільнення та отримання наказу №879 о/с від 12.07.2023 року "По особовому складу" про звільнення був залучений Громадською організацією «Янголи світла» до виконання благодійної та гуманітарної допомоги військовослужбовцям, що у цей нелегкий для країни час боронять України від навали окупантів з російської федерації, що підтверджується відповідною довідкою громадської організації від 27.09.2023 року. Крім цього, наказ про звільнення позивач передав своєму представникові лише 11 серпня 2023 року, що унеможливило своєчасне звернення (в рамках строку встановленого ч.4 с. 31 Закону), однак відповідало строкам встановлених ч.5 ст. 122 КАС.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк згідно з ч.5 вказаної статті КАС України.
Оскільки заявлений позов стосується правовідносин, що пов'язані з проходженням позивачем публічної служби, для звернення до суду діє місячний строк, відлік якого розпочинається з часу, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ (далі Дисциплінарний статут), затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
Відповідно до ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Отже, Дисциплінарним статутом визначені спеціальні строки оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану. Водночас у ньому не передбачено права на поновлення пропущеного строку. Таке право передбачене у ч.1 ст.122 КАС України, згідно з яким суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Присічним строком для судового оскарження вказаного вище наказу для позивача є 28.07.2023 року. Позовну заяву подано до суду 14.08.2023 року. Отже, позивач пропустив передбачений ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту строк оскарження наказів.
Згідно з ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, суд має право переглянути власний висновок щодо поважності причин звернення особи в суд з пропуском встановленого законом строку.
Для вирішення спору та оцінки доводів учасників суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновок щодо застосування ст.122 КАС України в подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №120/7567/22 щодо спору за подібними правовідносинами. Верховний Суд акцентував увагу на тому, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.
Отже, доводи відповідача щодо необхідності відліку строку на звернення до адміністративного суду з дати ознайомлення позивача зі спірним наказом обґрунтовані.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та застосувавши висновки ВС, суд дійшов висновку, що позивач пропустив установлений законом строк.
Також, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 грудня 2022 року у справі № 560/5186/22 вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться у залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права. Касаційний суд зауважує, що частиною 2 статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам позовної заяви, клопотання про поновлення строку, суд приходить до висновку, що для встановлення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини їхнього порушення, а тому позивач мав високу вірогідність і повинен був дізнатися про винесення оскаржуваного наказу та, як наслідок, порушення своїх прав, свобод чи інтересів при звільненні у липні 2023 року, тоді як з позовом до суду звернувся у серпні 2023 року.
Суд вважає, що строк подання позовної заяви пропущений через відсутність максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав, свобод та інтересів, внаслідок його звільнення.
Разом з тим, суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
В обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач надав довідку про залучення з 14.07.2023 року по 11.08.2023 року Громадською організацією «Янголи світла» до виконання благодійної та гуманітарної допомоги.
Дослідивши вказану довідку, суд вважає необхідним зазначити, що участь у виконанні благодійної та гуманітарної допомоги є добровільною та залежить від власного волевиявлення особи як і шлях захисту порушених прав.
З огляду на таке, суд не вважає вказані обставини поважними причинами, оскільки вони не є об'єктивно непереборними, залежали від волевиявлення позивача та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зазначене дозволяє суду дійти висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Тривала пасивна поведінка особи не вказує на дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи вказане, зважаючи на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності, особливо з огляду на його реальну обізнаність з фактом видачі оскаржуваного наказу про звільнення, а тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Враховуючи те, що причини пропуску строку, які наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду - визнано неповажними, суд дійшов висновку, про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123 240, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду.
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак.Філатова, 15А, м.Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Д.К. Василяка