Номер провадження: 22-ц/813/5307/23
Справа № 499/577/22
Головуючий у першій інстанції Погорєлова І.В
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гуденка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року
у цивільній справі за позовною заявою ПСП «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення збитків та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПСП «Дружба» про розірвання договору оренди,
встановив:
У серпні 2022 року ПСП «Дружба» звернулось до суду з вказаним вище позовом, у якому просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 понесені збитки у розмірі 121 736 грн.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17 серпня 2022 року відкрито провадження за вказаною вище позовною заявою (справа № 499/577/22).
У вересні 2022 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПСП «Дружба», у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,7703 га з кадастровим номером 2121882000:01:003:0225, укладений 08 вересня 2015 року між нею та ПСП «Дружба».
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року відкрито провадження за вказаним зустрічним позовом (справа № 499/725/22).
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2022 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ПСП «Дружба» до ОСОБА_1 про стягнення збитків (№499/577/22) та справу за позовом ОСОБА_1 до ПСП «Дружба» про розірвання договору оренди (№499/725/22), справі присвоєний єдиний унікальний номер №499/577/22.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПСП «Дружба» про розірвання договору оренди залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами апеляційної скарги, оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки попри викладене у її змісті, позивачка ОСОБА_1 за зустрічним позовом не отримувала судових повісток про виклик у судове засідання, отже не повідомлялася судом належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
06 квітня 2023 року через систему “Електроний суд” ПСП «Дружба», від імені якого діє адвокат Племениченко Г.В., направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заперечуючи проти задоволення вимог цієї скарги та посилаючись на законність оскаржуваної ухвали, вказує, що доводи скаржниці є необґрунтованими, оскільки про дату і час судових засідань позивачка за зустрічним позовом повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення на її адресу поштових повідомлень, які остання отримувала особисто.
03 липня 2023 року через систему “Електроний суд” ПСП «Дружба», від імені якого діє адвокат Племениченко Г.В., направило до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника ПСП «Дружба».
У судове засідання скаржниця не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним нормам, з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка за зустрічною позовною заявою, будучі завчасно та належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явилася, відомостей про причини своєї неявки до суду і поважність таких причин не надала, із заявою про розгляд справи за її відсутності не зверталася, тому дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Дійсно, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Згідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1., 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України у зазначеній редакції).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Якубачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.139), ОСОБА_1 отримано повістку про виклик у судове засідання, призначене на 31 січня 2023 року засобами поштового зв'язку 21 січня 2023 року.
Тобто позивачка ОСОБА_1 була завчасно повідомлена належним чином про розгляд судом цієї справи 31 січня 2023 року.
Відповідно до складеної секретарем судового засідання Дібровою О.І. довідки від 31 січня 2023 року, учасники справи у судове засідання не з'явилися, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання. Позивачка за зустрічним позовом про причини своєї неявки суду не повідомила. Фіксування судового процесу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Розгляд справи відкладено на 20 лютого 2023 року.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять відомостей на підтвердження належного повідомлення позивачки ОСОБА_1 за зустрічним позовом про дату і час судового засідання призначеного судом на 20 лютого 2023 року на 11 год., а також поданої позивачкою відповідної заяви про розгляд справи без її участі.
Водночас колегія суддів зауважує, що фотокопія корінця чеку АТ “УКРПОШТА” від 08 лютого 2023 року щодо направлення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 та раздруківка з сайту АТ “УКРПОШТА” про отримання останньою особисто 16 лютого 2023 року цього поштового відправлення, що містяться на а.с. 146 -147 не свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 судом про дату, час і місце розгляду справи на 20 лютого 2023 року завчасно, відповідно до вказаних вище вимог процесуального закону, зважаючи на те, що з таких неможливо встановити, ані змісту направленого адресату відправлення, ані адреси, на яку направлялось це відправлення, ані самого відправника.
Отже матеріали справи не містять даних щодо належного повідомлення ОСОБА_1 завчасно про дату і час судового засідання на 20 лютого 2023 року.
Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити стосовно безпідставних посилань суду у тексті оскаржуваної ухвали щодо неявки ОСОБА_2 у підготовче судове засідання, оскільки аналіз змісту п. 3 ч. 1. ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, повторно не з'явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №756/15271/17 (провадження №61-14373св19), від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19).
Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає непропорційним втручанням у захищене гарантіями ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. право на доступ до суду. У даному випадку суд не дотримався справедливого балансу публічних та приватних інтересів та з порушенням вимог ст. 2 ЦПК України щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав фізичних осіб залишив зустрічний позов без розгляду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення зустрічного позову ОСОБА_1 без розгляду, з підстав наведених у змісті оскаржуваної ухвали.
Отжеколегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вказане вище, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови буде складено - 02 жовтня 2023 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова