Справа № 712/9483/23
Провадження № 3/712/2901/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І., розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , 29.08.2023 року о 16 год. 50 хв. в м. Черкаси, по вул. Ярославська, 26/2, керував автомобілем Заз 11022 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕАТ № 7549078 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав частково та пояснив, що за кермом автомобіля проїхав лише 10 метрів. Крім того додав, що взагалі не має посвідчення водія, оскільки іспитів в ДАІ не здавав, тому вважає безпідставним позбавляти права керування транспортними засобами.
Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні дані, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 040136 від 29.08.2023; копією постанови ЕАТ №7549078 від 18.08.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу; рапортом інспектора поліції; довідками облікових даних, з яких вбачається, що транспортні засоби за ОСОБА_1 не зареєстровані та останній посвідчення водія не отримував; диском з відеозаписом.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про безпідставне позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає наступне.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Такі висновки суду, відповідають правовій позиції Верховного Суду, які викладені у Постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23).
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступеня його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 34, 40-1, 35, 126 ч. 5, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення автомобіля.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 536,80 грн., який зарахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси О.І.Кончина