Справа № 289/1920/23
Номер провадження 2/289/534/23
УХВАЛА
12.10.2023 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на дотримання вимог статей 26-30 ЦПК України, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Радомишльському районному суду Житомирської області та про необхідність передачі справи на розгляд до іншого суду з наступних підстав.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як зазначено у позові та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки за №289/18, виданої 14.08.2023 Чайківським старостинським округом Радомишльської міської ради Житомирської області позивач ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дійсно проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що фактичне проживання або перебування позивачки за певною адресою без реєстрації не впливає на визначення підсудності справи.
При цьому, суд ураховує, що право на розгляд справи судом, встановленим законом, закріплено у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, де передбачено право на розгляд справи з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. Пункт 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року закріплює право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Серед регіональних європейських стандартів гарантування прав і свобод особи особливу роль відіграє Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка в статті 6 проголошує право на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення інституціональних вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у своїй практиці сформулював так зване "право на суд", яке включає такий елемент, як "належний суд", тобто суд, який встановлений відповідно до закону і повинен задовольняти ряд вимог, передбачених в п. 1 ст. 6 даної Конвенції і вироблених прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з судочинством Європейського суду з прав людини термін "встановлений законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand vs Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).
Щодо доводів позивачки на неможливість відвідування судових засідань за місцезнаходженням установи суду в м. Коростишів, з огляду на перебування на її утриманні малолітніх дітей та перебування її в скрутному фінансовому стані, то з ними погодитися не можна. Так, суд звертає увагу на те, що позивач має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Положеннями статті 32 ЦПК України закріплено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дану цивільну справу разом із заявою про забезпечення позову слід передати на розгляд до Коростишівського районного суду Житомирської області.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Передати за підсудністю цивільну справу №289/1920/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на розгляд до Коростишівського районного суду Житомирської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 52, м. Коростишів, Житомирська область, 12502).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. О. Кириленко