Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2426/23
1-кс/287/274/23
11 жовтня 2023 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12023060520000220 від 05.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
Старший слідчий СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна вилученого у ході огляду місця події від 04.10.2023 року, а саме:
- вантажного автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_5 та володільцем якого є філія «Білокоровицьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» - шляхом тимчасового позбавлення на відчуження та розпоряджання вказаним майном та передати його на відповідальне зберігання філії «Білокоровицьке лісове господарство» ДП «Ліси України»;
- дров'яної деревини породи граб, об'ємом близько 5 м.куб. - шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказаним майном та передати його на відповідальне зберігання до території Білокоровицького лісопереробного комплексу філії «Білокоровицьке лісове господарство» ДП «Ліси України».
Дослідивши додані до клопотання документи слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В силу положень ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу (ст.172 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника такого може здійснюватися виключно щодо майна, яке не було тимчасово вилучене.
При цьому частинами 1, 9 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого судді шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
З врахуванням наведених норм виклик власника (володільця) майна з врахуванням визначеного нормами КПК України строку розгляду клопотання про арешт майна може здійснюватися виключно шляхом надсилання повістки про виклик електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Водночас, слідчим у клопотанні не вказано контактних даних, які б могли забезпечити оперативний виклик в судове засідання власника майна ОСОБА_4 та володільця майна філії «Білокоровицьке ЛГ» ДП «Ліси України», що унеможливлює належний виклик таких для розгляду клопотання, а отже клопотання в цій частині не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України.
У поданому клопотанні слідчий зазначає прізвище особи, що перевозила дров'яну деревину породи граб «Борисюк», проте згідно рапорту інспектора-чергового відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 від 04.10.2023 року працівники поліції повідомили про зупинку транспортного засобу марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням « ОСОБА_5 ». Враховуючи наведене, в цій частині клопотання слід уточнити.
У мотивувальній та прохальній частинах поданого клопотання слідчий вказує, що фактичним володільцем автомобіля марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 є філія «Білокоровицьке ЛГ» ДП «Ліси України», проте у клопотанні відсутні конкретні факти і докази, що свідчать про володіння філією «Білокоровицьке ЛГ» ДП «Ліси України» таким майном. Тому, в цій частині клопотання також слід уточнити.
У прохальній частині клопотання слідчий просить накласти арешт на майно вилучене у ході огляду місця події від 04.10.2023 року, а саме: вантажний автомобіль марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_5 та володільцем якого є філія «Білокоровицьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» - шляхом тимчасового позбавлення на відчуження та розпоряджання вказаним майном та передати його на відповідальне зберігання філії «Білокоровицьке лісове господарство» ДП «Ліси України».
Таке формулювання прохальної частини поданого клопотання позбавляє слідчого суддю можливості встановити що саме слід обмежити шляхом накладення арешту на майно та конкретне коло осіб яких стосуються дані обмеження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу органу досудового розслідування, що чинним КПК України не передбачено такого обмеження права власності як «розпоряджання майном».
За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Саме до такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 року у справі 754/7061/15.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є тим документом, який підтверджує вказані повноваження.
Як вбачається із матеріалів клопотання слідчого, постанова про призначення (визначення) прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні відсутня.
Крім того, у вказаному клопотанні слідчий не зазначив, які саме дії необхідно провести з вилученим майном та їх значення для досудового розслідування. Зокрема, клопотання про арешт майна не містить конкретної підстави і мети арешту вилученого майна, а також відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. Цитування в тексті клопотання положень ст. ст. 94, 170 КПК України не підтверджує такої підстави і мети арешту вилученого майна, що зазначені в загальних рисах і неконкретно.
Зазначене об'єктивно позбавляє слідчого суддю можливості надання судження доцільності арешту майна для досягнення дієвості кримінального провадження у відповідності до ч.1 ст.131 КПК України та унеможливлює доведення слідчим та прокурором того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться у поданому клопотанні.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Зважаючи на вищевикладене слідчий суддя вважає, що клопотання подане з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, у зв'язку з чим клопотання підлягає поверненню прокурору з встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.
Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12023060520000220 від 05.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність до вимог ст. 171 КПК України.
Визначити прокурору строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1