справа № 165/2892/23
провадження №1-кп/165/456/23
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора Грабовського .,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04.07.2023 за № 12023030520000555 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовозобов'язаного, одруженого, працюючого ливарником пластмас ПрАТ «Західна Промислова Група», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України
встановив:
ОСОБА_3 , перебуваючи з 06 грудня 1990 року на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) як військовозобов'язаний, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, о 10 год. 50 хв. 14.06.2023 особисто отримав повістку про необхідність прибуття на 14 год. 00 хв. 16.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого призову за мобілізацією в розпорядження командира військової частини в складі команди НОМЕР_1 , для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».
Проте, ОСОБА_3 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією та не прибув на 14 год. 00 хв. 16.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у команді НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкриміновано злочину визнав повінстю та показав що 14.06.2023 року отримав під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації і не з'явився до пункту збору на відправлення до військової частини для проходження військової служби о 14 год 16.06.2023, оскільки здійснює догляд за своєю матір?ю, яка після, перенесеного у 2021 році ішемічного інсульту, має когнітивні розлади, не орієнтується в побуті та за лікарськими висновками потребує постійного стороннього догляду. Зазначив, що повідомляв вказані обставини працівникам РТЦК та СП, де йому пояснили, що необхідно надати рішення виконавчого органу місцевого самоврядування на підтвердження факту здійснення ним постійного догляду за матір?ю. Після цього він звернувся до управління соціального захисту населення і виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 05.10.2023 прийнято рішення, яким затверджено висновок про можливість призначення його опікуном над матір?ю ОСОБА_5 , 1941 р.н. Зазначив, що на розгляді у Нововолинському міському суді є його заява про визнання ОСОБА_5 недієздатною. Також повідомив, що його дружина постійно хворіє, має діагноз бронхіальна астма, і в зв'язку з цим не працює. Наголосив, що він є єдиним утриманцем своєї сім'ї, тому не мав можливості залишити рідних і не прибув за викликом до РТЦК та СП за викликом по мобілізації, після проходження ВЛК та визнання придатним до військової служби. У вчиненому щиро розкаюється, просить не позбавляти його волі.
Суд з'ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником - адвокатом ОСОБА_4 , не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора, який не заперечив проти проведення скороченого судового розгляду, суд дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
Разом з тим, роз'яснивши положення ч. 3ст. 349 КПК України, в тому числі, щодо позбавлення права оскарження обставин в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_3 зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого ОСОБА_3 є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів в добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим та підтримана захисником.
За таких обставин, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України і кваліфікує його дії як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 , згідно з ст.12 КК України, є нетяжким злочином, обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутні дані про притягнення його до адміністративної відповідальності, він має постійне місце роботи, отримує дохід для утримання сім?ї, позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра, нарколога, не перебуває, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання, передбачене санкцією ст.336 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Разом з тим, беручи до уваги наведені вище дані про особу обвинуваченого, здійснення ним догляду матір'ю ОСОБА_5 , і у разі визнання її недієздатною судом, за висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05.10.2023, він може бути призначений опікуном, відповідно до інформації із досудової доповіді органу пробації, рівень ризику вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення є середнім та можливе виправлення ОСОБА_3 без відбування призначеного судом покарання, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від відбування покарання призначеного судом на підставі ст.75 КК України, яке буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 373, 374, 392-395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75,76 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речові докази: копії документів військовозобов'язаного ОСОБА_3 , оригінал повістки на відправку - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий підпис ОСОБА_6