ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023м. ХарківСправа № 922/3014/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех", с. Лозова, Богодухівський район, Харківська область
про стягнення 1890191,87 грн.
за участю представників:
позивача - Дігтярь Л.А.
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1890191,87 грн., з яких: 975000,31 грн. - борг за поставлений товар за Договором поставки № 180404 від 18.04.2022; 96399,52 грн. - інфляційні втрати; 24271,24 грн. - 3% річних; 404520,68 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 390000,12 грн. - штраф. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та судовий збір в розмірі 28352,88 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2023 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому суд зазначає, що відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Також, згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (покупець) було укладено Договір поставки № 180404 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, у порядку та на умовах поставки, визначених Договором, постачальник зобов'язувався передати (поставити) покупцеві у його власність Товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у Специфікаціях до Договору (далі - Специфікації), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Товар.
Згідно п. 2.1. Договору, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється згідно Договору та загальна вартість партії Товару, термін прийняття Товару покупцем, визначається Специфікаціями. Під партією Товару сторони розуміють Товар, термін прийняття Товару покупцем, визначається Специфікаціями.
У відповідності до пунктів 3.1., 3.2. Договору, ціна Договору визначається як сума вартості (ціни) Товару, переданого Постачальником покупцеві за видатковими накладними згідно усіх Специфікацій за Договором протягом строку дії Договору. Ціна Товару формується за цінами Постачальника, встановленими на момент надання Товару у розпорядження Покупця на підставі видаткової накладної згідно із Специфікацією (п.4.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата товару за Договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, протягом строку та на умовах зазначених у Специфікаціях до Договору.
Як вбачається з матеріалів справи в період з 16 по 28 червня 2022 року, відповідно до умов викладених у Специфікації № 929 від 15 червня 2022 року, позивач передав, а відповідач прийняв у власність Товар - амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б в кількості 35 тон, загальною вартістю 875000,28 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 929001 від 16 червня 2022 року, № 929002 від 18 червня 2022 року, № 929003 від 23 червня 2022 року, № 929004 від 27 червня 2022 року, № 929005 від 28 червня 2022 року та товарно-транспортними накладними: № 929001 від 16 червня 2022 року, № 929002 від 18 червня 2022 року, № 929003 від 23 червня 2022 року, № 929004 від 27 червня 2022 року, № 929005 від 28 червня 2022 року.
Згідно з п. 1.4. вищевказаної Специфікації, відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений Товар до 19 серпня 2022 року.
15 липня 2022 року, відповідно до умов викладених у Специфікації № 1031 від 15 липня 2022 року, позивач передав, а відповідач прийняв у власність Товар - амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б в кількості 4 тони, загальною вартістю 100000,03 грн., що підтверджується видатковою накладною: № 1031 від 15 липня 2022 року та товарно- транспортною накладною № 1031 від 15 липня 2022 року.
Згідно з п. 1.4. вищевказаної Специфікації, відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений Товар до 30 серпня 2022 року.
Згідно позову позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, оплату за поставлений Товар не здійснив. В зв'язку з цим 29 травня 2023 року позивачем було надіслано поштовим відправленням вимогу про сплату заборгованості на адреси відповідача вказані у Договорі та ЄДР. Відповідач вказану вимогу не отримав, в зв'язку з чим 20 червня 2023 року поштові відправлення було повернуто позивачу з причини закінчення встановленого терміну зберігання. Станом на 20 червня 2023 року, оплата за Товар поставлений на умовах вищевказаних Специфікацій, відповідачем не здійснена, а заборгованість складає 975000,31 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості за Договором на суму 975000,31 грн.
Таким чином, наведені факти свідчать, що відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в обумовлений строк не виконав, у повному обсязі оплату отриманого Товару не здійснив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що сума основного боргу за поставлений товар за договором у розмірі 975000,31 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого або неналежно виконаного зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення/неналежного виконання зобов'язання, за кожний день такого прострочення/неналежного виконання.
Згідно п. 9.2. Договору, сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов Договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а здійснити нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки, штрафу, пені за Договором до 3-х років.
У відповідності до п. 6.3. Договору, у разі якщо прострочення терміну або умов оплати Товару перевищує 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 40 відсотків від суми простроченого/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом установлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем на виконання умов Договору товару з 20.08.2022 за Специфікацією № 929 від 15 червня 2022 року та з 31.08.2022 за Специфікацією № 1031 від 15 липня 2022 року, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу.
Перевіривши правильність нарахування позивачем вищевказаних нарахувань за період з 20.08.2022 по 19.06.2023 та з 31.08.2022 по 19.06.2023, суд дійшов висновку, що вказані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснені позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 96399,52 грн. інфляційних втрат; 24271,24 грн. 3% річних; 404520,68 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 390000,12 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволено повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 28352,88 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Лозова, вул. Агрошкільна, буд. 14, ідентифікаційний код 24342900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (36004, м. Полтава, проспект Миру, буд. 16А, ідентифікаційний код 39291937) 975000,31 грн. боргу за поставлений товар; 96399,52 грн. інфляційних втрат; 24271,24 грн. 3% річних; 404520,68 грн. пені; 390000,12 грн. штрафу та 28352,88 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
УЧАСНИКИ СПРАВИ:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (36004, м. Полтава, проспект Миру, буд. 16А, ідентифікаційний код 39291937).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчальний виробничо-дослідний центр "Агротех" (62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Лозова, вул. Агрошкільна, буд. 14, ідентифікаційний код 24342900).
Повне рішення складено "12" жовтня 2023 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3014/23