ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.10.2023м. СумиСправа № 920/637/23
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/637/23
за позовом Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058) в інтересах держави в особі позивачів:
1) Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601),
2) Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоеталон” (вул. Козацький Вал, буд. 1, офіс 8, м. Суми, 40000),
про визнання недійсним пункту договору, стягнення 99 899 грн 48 коп.,
представники учасників справи:
прокурор - Запорожець Х.Ю.;
від першого позивача - Сгібнєва О.С.,
від другого позивача - Паращук В.С.;
від відповідача - Пєхтєрєв Д.В. (після виходу суду з нарадчої кімнати не з'явився);
УСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах держави в особі позивачів подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) визнати недійсним п. 3.3. договору № 19-22 від 25.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Біоеталон”, з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7%; стягнути з відповідача 99 899 грн 48 коп., в тому числі 79 926 грн 69 коп. зайво сплаченого податку на додану вартість, 2 772 грн 25 коп. 3% річних, 17 200 грн 54 коп. інфляційних втрат відповідно до договору від 25.03.2022 № 19-22, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 21.06.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/637/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 20.07.2023, 11:00; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачам семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.06.2023, що була надіслана відповідачу за місцезнаходженням, повернута до суду 26.06.2023 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
28.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3945 від 28.06.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою у договорі № 19-22 від 25.03.2022 здійснено у повній відповідності до положень Податкового кодексу України. Виключно Податковим кодексом України або законом, яким внесені зміни до Податкового кодексу України, можуть визначатися об'єкт оподаткування та ставка податку, в тому числі податку на додану вартість. Операції з постачання паливно-мастильних матеріалів для потреб 2-го складу пального Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) за укладеним договором оподатковувалися, як операції з постачання на митній території України бензинів моторних (об'єкт оподаткування), за основною ставкою 20% згідно зі ст. 193, 194 Податкового кодексу України та за ставкою 7 % згідно з п. 82 підрозділу 2 Розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, в залежності від дати виникнення податкових зобов'язань. Операції з постачання на митній території України відповідачем бензинів моторних для потреб другого позивача за укладеним договором не можуть оподатковуватися за нульовою ставкою на підставі п.п. “г” пункту 195.1.2. ст. 195 Податковою кодексу України, оскільки 2 склад пального Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) не відноситься до контингенту Збройних сил України, який бере участь у миротворчих акціях за кордоном України. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану” не є “іншим випадком, передбаченим законодавством” в розумінні п.п. “г” пункту 195.1.2. ст. 195 Податкового кодексу України, не є частиною Податкового кодексу України, не змінює положень Податкового кодексу України та вступає у протиріччя з п. 194.1 ст. 194 Податковою Кодексу України та п. 82 підрозділу 2 Розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Щодо посилання на індивідуальну податкову консультацію, відповідач зазначає, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу конкретному платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана. Зважаючи, що індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 06.06.2022 № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05 отримано Адміністрацією Державної податкової служби України, використання її як доказу є безпідставним та таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не має жодного відношення до договору № 19-22 від 25.03.2022, а тому є неналежним позивачем у даній справі. Договір укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІОЕТАЛОН”. Жодна з видаткових накладних не містить інформації про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, як про отримувача товару. З інформації, яка відображена у платіжних дорученнях, вбачається, що оплачувала поставлений товар за договором Військова частина НОМЕР_1 , яка є юридичною особою, має власний код ЄДРПОУ, рахунок і діє самостійно. Другий позивач наділений повною правоздатністю і дієздатністю. Договір № 19-22 від 25.03.2022, частина положень якого оспорюється прокурором, жодним чином не впливає на права і обов'язки Адміністрації Державної прикордонної служби України. Відповідач вважає, що відсутні передумови для звернення прокурора до суду, оскільки останнім не доведено, що позивачі не мають можливості самостійно захистити свої права/інтереси у даній справі.
28.06.2023 відповідач подав заяву (вх. № 2325 від 28.06.2023), в якій просить суд зупинити провадження у справі № 920/637/23 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21, правовідносини у якій є подібними правовідносинам у даній справі.
10.07.2023 прокурор подав заперечення (вх. № 4217/23 від 10.07.2023), в якому просить суд у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі № 920/637/23 відмовити.
10.07.2023 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 4218/23 від 10.07.2023), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Прокурор зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану” (далі - Постанова КМУ № 178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Як зазначено у преамбулі Постанови КМУ №178, остання прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Таким чином, у Постанові КМУ № 178 законодавцем було конкретизовано “інші випадки, передбачені законодавством”, про які йде мова у п.п. (г) п.п. 195.1.2 п. 195.1 статті 195 Розділу V ПК України. Прокурор зазначає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Оскільки пунктом 3.3 договору №19-22 від 25.03.2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ 7%, а саме 79 926,69 грн, за придбання Військовою частиною НОМЕР_1 ДПСУ пального, що суперечить положенням Податкового кодексу України та Постанови КМУ №178, наявні достатні підстави для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину ПДВ. Відповідач безпідставно відхилив доводи військової частини щодо повернення коштів, ігнорував роз'яснення ДПС України з приводу застосування Постанови КМУ № 178 в листі від 06.06.2022 № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05, у тому числі й те, що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється. Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, які є бюджетними установами і утримуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Адміністрація ДПСУ є розпорядником отриманих бюджетних коштів, у зв'язку з чим укладання будь-яких договорів, на підставі яких вона бере на себе зобов'язання (у даному випадку асигнування на закупівлю бензину) оплатити, повинно здійснюватись з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, яким регулюються правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин. Таким чином, саме Адміністрація Держприкордонслужби, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ, як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Проте, ані Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ, ані Адміністрація Держприкордонспужби, усвідомлюючи порушення інтересів держави, не здійснювало їх захист та з вимогою про визнання недійсним договору в частині, стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат до суду не зверталися.
13.07.2023 другий позивач подав заперечення (вх. № 4343/23 від 13.07.2023), в яких просить суд у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі № 920/637/23 відмовити.
Ухвалою від 13.07.2023 господарський суд задовольнив клопотання прокурора (вх. № 2558 від 13.07.2023) про участь у судових засіданнях у справі № 920/637/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у судовому засіданні 20.07.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
17.07.2023 другий позивач подав відповідь на відзив (вх. № 4430/23 від 17.07.2023), в якій просить суд позов прокурора задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що на виконання умов договору №19-22 від 25.03.2022, оплатив поставлений відповідачем товар у сумі 1 221 736,50 грн, у тому числі ПДВ - 79926,69 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №141 від 29.03.2022 на суму 1 050 736, 50 грн. (ПДВ - 68 739,77 грн) та №171 від 05.04.2022 на суму 171 000 грн (ПДВ - 11 186,92 грн). Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану” (далі - Постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Згідно з індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 № 697ЛПК/99-00-21-03-02-05 нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови КМУ 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою КМУ №178. Також державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку. Військова частина НОМЕР_1 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, які є бюджетними установами і утримуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Адміністрація Державної прикордонної служби України є розпорядником отриманих бюджетних коштів, яка виділяє кошти Військовій частині НОМЕР_1 на закупівлю пального для потреб оборони країни. Таким чином, перший позивач хоча і не є стороною договору № 19-22 від 25.03.2022, однак є розпорядником коштів і зацікавлений у поверненні його структурному підрозділу виділених ним бюджетних коштів. Подання керівником Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону позову в інтересах держави, в тому числі й в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України відповідає нормам чинного законодавства.
Судове засідання 20.07.2023 по справі № 920/637/23 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. у відпустці з 17.07.2023 до 04.08.2023.
Ухвалою від 07.08.2023 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 21.08.2023, 12:30; забезпечив участь представника Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у судовому засіданні 21.08.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 18.08.2023 господарський суд задовольнив заяву представника Адміністрації Державної прикордонної служби України (вх. № 3129 від 17.08.2023) про участь у судовому засіданні у справі № 920/637/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника Адміністрації Державної прикордонної служби України у судовому засіданні 21.08.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 21.08.2023 за участю прокурора, представників позивачів та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви відповідача про зупинення провадження у справі за його усною заявою; протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України, відкладення підготовчого засідання на 07.09.2023, 12:00, враховуючи намір відповідача подати заперечення на відповіді на відзив; протокольну ухвалу про забезпечення участі прокурора, представників першого та другого позивачів у судовому засіданні 07.09.2023 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
04.09.2023 прокурор подав заяву (вх. № 5572/23 від 04.09.2023), в якій, у зв'язку з допущенням технічної помилки у позовній заяві, просить суд вважати вірним у пункті 3 її прохальної частини ідентифікаційний код Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - 38296363.
У судовому засіданні 07.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви прокурора про виправлення помилки (вх. № 5572/23 від 04.09.2023).
Відповідач заперечення на відповіді на відзив не подав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача станом на 07.09.2023 до суду не надходило.
Ухвалою від 07.09.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 02.10.2023, 14:00; забезпечив участь прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, представників Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України у судовому засіданні 02.10.2023 о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Прокурор просить суд задовольнити позов.
Позивачі підтримують позовні вимоги.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 03.04.2023 на адресу спеціалізованої прокуратури надійшов лист Відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Південь» Державної прикордонної служби України (вих. №1602/2/17 від 30.03.2023) щодо можливого порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» під час укладання 2 складом пального Державної прикордонної служби України договорів на постачання паливно-мастильних матеріалів (бензину А-92 та А-95) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоеталон», оскільки до суми вказаних договорів було включено податок на додану вартість. Одеською спеціалізованою прокуратурою було спрямовано запит до Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ № 5-4-1780вих-23 від 19.04.2023 з метою отримання належним чином завірених копій документів та інформації щодо вжитих військовою частиною заходів з метою повернення зайво сплачених коштів. Відповідно до листа від 20.04.2023 № 44/438-23-Вих Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ надала належним чином завірені копії документів, разом з цим, інформацію щодо вжитих заходів до прокуратури не надано. Листом від 25.04.2023 № 5-4-1925вих-23 прокурор повідомив позивачів про виявлені порушення та намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ про стягнення зайво перерахованих грошових коштів. Відповіді на вказаний лист позивачі не надали. Прокурор розцінив таку поведінку позивачів як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, що є достатніми підставами для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.
Відповідно до статей 1, 6, 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служби України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони державного кордону та фінансується за рахунок кошів Державного бюджету України.
Згідно із п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Пунктом 3 Положення №533 установлено, що основними завданнями Адміністрації Держприкордонслужби є, зокрема, здійснення управління територіальними органами - регіональними управліннями, Морською охороною, органами охорони державного кордону, органами забезпечення, навчальними закладами та науково-дослідними установами (далі - органи Держприкордонслужби).
Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат Адміністрації Держприкордонслужби та на керівні посади в органи Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, формує кадровий резерв на відповідні посади; 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; 6) організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів відповідно до встановлених правил; 7) забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників (п. 5 Положення).
Отже, Адміністрація Держприкордонслужби, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина, як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах, а тому вони є позивачами у цій справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про дотримання прокурором приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
25.03.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоеталон» укладений договір № 19-22 за умовами якого відповідач зобов'язується передати другому позивачу у власність товар по коду ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (далі по тексту - товар), найменування товару, місце поставки, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість і сума зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток 1), а другий позивач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару визначається сторонами в національній валюті України - гривні. Поставка товару здійснюється за цінами, визначеними у Специфікації до договору.
Згідно з п. 3.2. договору ціна товару зазначається у Специфікації та включає в себе: вартість товару, всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також всі інші витрати виконавця.
Загальна сума договору становить 1 237 500,00 грн, у тому числі ПДВ. Ціна за одиницю товару за договором може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за товар, що поставляється, проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару).
Право власності на товар переходить від виконавця до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами виконавця і замовника накладної та акту приймання товару (п. 5.3. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії договору 31 грудня 2022 року. В частині взятих зобов'язань договір діє до їх повного виконання (п. 11.2. договору).
Згідно зі специфікацією, що є додатком № 1 до договору відповідач зобов'язався поставити другому позивачу бензин автомобільний А-95 загальною вартістю 1 237 500 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 7%.
02.04.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 ДПСУ та ТОВ «Біоеталон» укладено додаткову угоду № 2-22 відповідно до умов якої сторони, керуючись п. 2 розділу 12 договору № 19-22 від 25.03.2022, погодили збільшити ціну за одиницю товару, а саме бензину автомобільного А-95 (п. 1 додаткової угоди), відповідно до специфікації викладеної у п. 2 додаткової угоди.
Відповідач зобов'язався поставити другому позивачу бензин автомобільний А-95 загальною вартістю 1 221 736 грн 50 коп., в тому числі ПДВ 7%.
Відповідно до видаткових накладних № РН-0000162 від 28.03.2022, № РН-0000175 від 02.04.2022 відповідач поставив другому позивачу за договором товар на загальну суму 1 221 736 грн 50 коп., в тому числі ПДВ 79 926 грн.69 коп.
На виконання умов договору № 19-22 від 25.03.2022 другий позивач оплатив поставлений відповідачем бензин А-95 в загальній сумі 1 221 736 грн 50 коп., в тому числі ПДВ в сумі 79 926 грн 69 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 141 від 29.03.2022 на суму 1 050 736 грн 50 коп., в тому числі ПДВ в сумі 68 739 грн 77 коп.; № 171 від 05.04.2022 на суму 171 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 11 186 грн 92 коп.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що включення до ціни договору у п. 3.3. зі змінами ПДВ у розмірі 7% суперечить положенням Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", у зв'язку з чим наявні підстави для визнання пункту договору в цій частині недійсним. Сплачені першим позивачем відповідачу кошти в сумі 79 926 грн 69 коп. є безпідставно набутими, оскільки товар, що поставлявся за договором мав оподатковуватися на нульовою ставкою.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Прийняття цієї постанови обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", пунктом 2 якого визначено завдання Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Згідно з наданою Адміністрації Державної прикордонної служби України індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178.
При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Суд встановив, що договір № 19-22 від 25.03.2022 укладений між другим позивачем та відповідачем після прийняття постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Водночас, пункт 3.3 договору містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ і становить, з урахуванням ПДВ у розмірі 7%, 1 221 736 грн 50 коп. (відповідно до додаткової угоди № 2-22 від 02.04.2022 змінено ціну за одиницю товару та загальну суму договору).
Включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Суд враховує, що виходячи з приписів статті 217 ЦК України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
У випадку, що розглядається судом, є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього умови щодо ПДВ у пункті 3.3. договору під час визначення загальної суми договору.
Суд також враховує, що у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ.
За викладених обставин, оскільки включення до ціни договору ПДВ у розмірі 7% суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання недійсним пункту 3.3. договору №19-22 від 25.03.2022, з відповідними змінами, в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7%.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Оскільки відповідач отримав від другого позивача суму податку на додану вартість у розмірі 79 926, 69 грн, при тому, що товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь другого позивача 79 926, 69 грн, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 актами цивільного законодавства не визначений обов'язок боржника виконати кондикційні зобов'язання тільки після пред'явлення вимоги кредитором. Положення статті 1212 ЦК України не визначають строк, в межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов'язань у розумінні статті 530 ЦК України.
З урахуванням викладеного, у відповідача виникає обов'язок щодо повернення суми коштів, які набуті без достатньої правової підстави, разом із нарахованими на них на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційними втратами, за весь час використання таких коштів, оскільки відповідач фактично неправомірно користувався грошовими коштами з моменту їх отримання.
Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 2 772 грн 25 коп. за період з 06.04.2022 (наступний день після перерахування другим позивачем коштів) до 01.06.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 17 200 грн 54 коп. за період з квітня 2022 року до квітня 2023 року, виходячи з суми безпідставно отриманих відповідачем коштів в розмірі 79 926 грн 69 коп.
На підставі викладеного, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 772 грн 25 коп. 3% річних, 17 200 грн 54 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати прокурора по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним пункт 3.3. договору №19-22 від 25.03.2022, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Біоеталон” (вул. Козацький Вал, буд. 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868) в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7%.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоеталон” (вул. Козацький Вал, буд. 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868) на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321558) 79 926 грн 69 коп., 2 772 грн 25 коп. 3% річних, 17 200 грн 54 коп. інфляційних втрат.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоеталон” (вул. Козацький Вал, буд. 1, оф. 8, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396868) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вул. Пироговська, буд. 11, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38296363) 5368 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 12.10.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко