ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/756/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Костромська, 3А, кв. 71, код ЄДРПОУ 42897605)
про стягнення 42 000 грн.00 коп..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Алфімов В.В.;
від відповідача: Давидович Т.Р.-директор, Пилипів І.І.-адвокат.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.09.2023 по 09.10.2023 року.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Ничик Віктор Володимирович звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес" про стягнення 42 000 грн.00 коп..
Даний позов обгрунтовує наступним. Між Фізичною особою-підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес" укладено Договір-заявку на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12 січня 2023 року.
На виконання взятих на себе згідно Договору-заявки на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12.01.2022 року зобов'язань Позивачем було здійснено міжнародне перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною накладною №90/7 та Актом №НЧ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2023 року.
Згідно Договору-заявки на перевезення вантажу 1-12/01/2023/VS від 12.01.2023 року ціна перевезення становить 42000,00 грн.. Передбачені Договором-заявкою на перевезення вантажу 1-12/01/2023/VS від 12.01.2023року документи були відправлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес" для підписання та проведення оплати за надані послуги. Документи було отримано Відповідачем 02.02.2023 року. Однак Відповідач не оплатив надані Позивачем послуги по перевезенню.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.07.2023 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича залишено без руху. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Ничика Віктора Володимировича у 10 денний строк з дня отримання даної ухвали усунути порушення, допущені при оформлені позовної заяви та через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати належним чином засвідчений переклад на українську мову міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №90/7 від 13.01.2023р..
11.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича надійшов належним чином засвідчений переклад на українську мову міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №90/7 від 13.01.2023р..
Ухвалою Господарського суду Рівненської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшла Заява, в якій просить проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву. Дану Заяву обгрунтовує тим, що копію позовної заяви з додатками він не отримував, а про розгляд справи йому стало відомо після отримання Ухвали суду від 15.08.2023 року.
Ухвалою суду від 30.08.2023 року розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні на "19" вересня 2023 року з повідомленням сторін.
12.09.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла Заява, в якій просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Відповідача за Договором-заявкою на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12.01.2023 року 7904грн. 00 коп..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес" надало суду відзив на позовну заяву в якому проти вимог позивача заперечує посилаючись на те, що з Позивачем був проведений повний розрахунок за надані послуги, що підтверджується Актом №НЧ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2023 року, платіжною інструкцією №2227 від 28.07.2023 року на суму 34096,00 грн..
03.10.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задоволити.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
12.01.2023 року між Фізичною особою-підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем, як Виконавцем, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Експрес", як Експедитором укладено Договір-заявку на перевезення вантажу 1-2/01/2023/VS.
На виконання взятих на себе згідно Договору-заявки на перевезення вантажу 1-2/01/2023/VS від 12.01.2022 року зобов'язань було здійснено міжнародне перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №90/7.
В подальшому 20 січня 2023р. між вищевказаними сторонами було складено та підписано Акт №НЧ-0000001 в якому зазначено, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно Договору-заявки №1-2/01/2023/VS від 12.01.2022 року - послуга з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Lukow (PL) - с.Івано-Франкове Львівська область (Україна) автомобілем DAF ВМ5045ЕАН/причіп LC4546Р. При цьому в Акті сторонами зазначено, що загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 34 096,00 грн., з ПДВ 34 096 грн. і що сторони претензій одна до одної не мають.
Платіжною Інструкцією №2227 від 28.07.2023 Відповідач сплатив Позивачу 34096,00 грн. з призначенням платежу: за вантажне перевезення, зг.акту №НЧ-0000001 від 20.01.2023р. без ПДВ.
До розгляду справи по суті Позивач подав Заяву в якій просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Відповідача за Договором-заявкою на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12.01.2023 року 7904 грн. 00 коп. посилаючись при цьому на те, що відповідач сплатив йому 34096,00 грн., однак договором-заявкою вартість перевезення складає 42000 грн..
Як на правову підставу позову Позивач посилається на статті 908, 909, 916, 919 Цивільного кодексу України, статтю 307 Господарського кодексу України, Закон України "Про автомобільний транспорт" та Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева, та стверджує, що між ним та відповідачем виникли правовідносини щодо міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає, що позовні вимоги не грунтуються на законі, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно ж до статті 31 вказаного Закону автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
В той же час судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Ничик Віктор Володимирович в даному випадку не є перевізником/автомобільним перевізником в розумінні вищевказаних норм Закону.
З міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №90/7 від 13.01.2023р. вбачається, що перевізником в даному випадку було ТОВ "Антарес-Інвест М" (ЄДРПОУ 37881886).
Таким чином правовідносини між позивачем та відповідачем не можуть регулюватися законодавством про перевезення/автомобільні перевезення.
Надавши правову оцінку правовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачем, суд зазначає, що це є правовідносини у сфері транспортно-експедиторської діяльності, які регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що підтверджується наступним.
Так статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Відповідно до статті 9 вищевказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
З огляду на вищезазначене та те, що ні Позивач, ні Відповідач в даному випадку не здійснювали перевезення вантажу ні особисто, ні автотранспортом їм належним, суд доходить висновку, що в даних правовідносинах Позивач виступав експедитором, а Відповідач клієнтом, незалежно від того як вони себе найменували у Договорі-заявці на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12 січня 2023 року.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За нормами статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Відповідно до статті 12 цього ж Закону Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань Позивач та Відповідач 20.01.2023 року підписали Акт №НЧ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 74) в якому зазначили про належне виконання зобов'язань Фізичною особою-підприємцем Ничиком В.В., загальну вартість робіт (послуг) у сумі 34096.00 грн. та те, що сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на заміну цього зобов'язання.
Відтак підписавши Акт №НЧ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.01.2023р. сторони замінили первісне зобов'язання, яке було закріплене у Договорі-заявці на перевезення вантажу №1-12/01/2023/VS від 12.01.2022 року в частині вартості робіт (надання послуг), новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) та визначили загальну вартість робіт (послуг) у сумі 34096.00 грн..
Відповідно до статті 526 Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні норми закріплені і в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що Відповідач платіжною Інструкцією №2227 від 28.07.2023 сплатив Позивачу 34096,00 грн. з призначенням платежу: за вантажне перевезення, зг.акту №НЧ-0000001 від 20.01.2023р. без ПДВ.
Таким чином Відповідач виконав своє зобов'язання перед Позивачем в частині оплати вартості робіт (надання послуг) у сумі, яка погоджена між сторонами, і, відповідно, зі сторони Відповідача відсутні порушенням зобов'язання чи неналежне його виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами порушення зобов'язання зі сторони Відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ничику Віктору Володимировичу у задоволенні позову.
2. Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 12 жовтня 2023 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.